🚩 Історичний клуб Хоругва

🕯📜⛪️ Віра, що не згасла у підпіллі 18 квітня 2026 року відійшов у вічність митрофорний протоієрей Михайло Нискогуз — душпастир, життя якого стало відображенням цілої епохи в історії Української Греко-Католицької Церкви. Народжений у 1953 році, він розпочав своє служіння ще в часи, коли Церква перебувала під тиском радянської системи. Його священничий шлях пролягав через парафії Галичини у 1980-х роках — період, коли вірність своїй традиції вимагала не лише віри, а й внутрішньої мужності. Особливо знаковим став 1989 рік, коли разом із громадою у Старій Солі він повернувся до лона УГКЦ — у час, коли Церква виходила з підпілля і знову заявляла про себе відкрито. Відтоді його служіння стало частиною великого процесу відродження церковного життя в Україні. З 1991 року і до останніх днів отець Михайло служив у Шептицькому, де не лише провадив громаду, а й став одним із творців її духовного обличчя. Саме завдяки його зусиллям постав храм Священномученика Йосафата — як видимий знак віри, витривалості й відновлення. Його діяльність виходила за межі парафії: як військовий капелан він підтримував українських воїнів у зоні бойових дій, залишаючись вірним своєму принципу — бути поруч із народом у найважчі моменти. 44 роки служіння, десятки громад, сотні людських історій — усе це складає образ священника, який не просто жив у час змін, а був їхнім учасником. Сьогодні, згадуючи отця Михайла, ми говоримо не лише про одну людину — ми говоримо про покоління, що вистояло, зберегло віру і передало її далі. Вічна пам’ять. 🕊 .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 #НесемоХоругви #ХоругваВіри

📸 Піхотинець підіймає прапор Конфедерації над замком Шурі після його захоплення 📌🇯🇵 Японія (Окінава) 📆 29 травня 1945 року На світлині — американський морський піхотинець після захоплення замку Шурі під час фінального етапу боїв на Окінаві. Замок Шурі, ключовий оборонний і культурний центр Окінави, був важливою стратегічною позицією японської оборони та неодноразово переходив під обстріл і штурм. Захоплення здійснювалося підрозділами, зокрема 5th Marine Regiment, у складі ширшої наступальної операції на острові. .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 🚀Підтримати авторів 📩Зв'язок з нами 🍻Долучитись до чату 👉🏻 Користуйте #НесемоХоругви ✒️#ДругаСвітова#Окінава#Історія

🕯📖⛪️ Йосиф Сліпий — постать, що формує історію До 135-ї річниці від народження патріарха Йосифа Сліпого запущено новий інтернет-ресурс, присвячений його духовній та інтелектуальній спадщині. Йосиф Сліпий — не просто церковний діяч, а одна з ключових постатей української історії ХХ століття. Його життя стало символом боротьби за віру, гідність і право на існування Української Церкви в умовах тоталітарного режиму. Провівши роки в радянських таборах, він не зрікся своїх переконань і після звільнення зумів вивести українське церковне питання на світовий рівень. Саме завдяки його діяльності тема переслідування Української Греко-Католицької Церкви стала відомою у світі, а її існування — питанням міжнародної уваги. Його інтелектуальна спадщина — це не лише богослов’я, а й стратегічне бачення ролі Церкви в житті нації. Новий сайт має на меті зробити цей доробок доступним для ширшого кола, нагадуючи: постать Сліпого — це не лише минуле, а й орієнтир для сучасності. Ініціаторами створення ресурсу стали брати-семінаристи Згромадження Воплоченого Слова, які проходять формацію в Італії та готуються до місійного служіння у світі. ПОСИЛАННЯ НА САЙТ .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 #НесемоХоругви #ХоругваВіри

🎨 Падре Еміль Капаун відправляє Месу просто на капоті джипа 📌🇰🇷 Корея 📆 7 жовтня 1950 року Капелан армії США отець Еміль Капаун служить Месу просто на капоті військового джипа. Перед ним на колінах стоїть солдат — серед пилу війни, напруги бою і постійної небезпеки. Це не храм і не каплиця. Це фронт. Але саме тут, серед хаосу Корейської війни, народжується тиша молитви. Образ отця Капауна став символом духовної присутності там, де, здавалося б, її не може бути. Він залишався зі своїми солдатами не лише як священник, а як людина, що розділяла з ними страх, втому і надію. .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 🚀Підтримати авторів 📩Зв'язок з нами 🍻Долучитись до чату 👉🏻 Користайте #НесемоХоругви ✒️#Фото

🎨 Дерев’яна ікона-диптих «Ангел-Охоронець та свята Теодора з Сіхли» 📌✝️ Східна християнська традиція (Румунія / Молдова) 📆 Ймовірно: сучасна іконописна традиція за давніми зразками (XX–XXI ст.) Диптих, виконаний на дерев’яній основі, поєднує дві духовні постаті — Ангела-Охоронця та преподобну Теодору з Сіхли, подвижницю, відому своїм пустельним життям і суворою аскезою в Карпатських горах. .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 🚀Підтримати авторів 📩Зв'язок з нами 🍻Долучитись до чату 👉🏻 Користуйте #НесемоХоругви ✒️#Ікона#Диптих#ПравославнеМистецтво

⛪️⛰Хто такі русини? Питання про те, ким є русини - окремим народом чи частиною українців - у науці давно має абсолютно однозначну відповідь. Русини — це субетнос українського народу, тобто його історично сформована регіональна гілка. Передусім, мовний критерій. Те, що називають «русинською мовою», у більшості лінгвістичних підходів розглядається як сукупність діалектів української мови. Відмінності між русинськими говірками та літературною українською справді існують, але вони не принципові - це рівень діалектної різниці, подібний до різниці між, скажімо, гуцульськими чи слобожанськими говорами. Русинська та українська мови мають дуже високий відсоток спорідненості, часто оцінюваний на рівні понад 85–90. Якщо ж класифікувати народи за мовним принципом (а це один із ключових критеріїв у мовознавстві), то русини логічно постають саме як частина українського мовного кластеру, а отже - субетносом. Другий момент - історична самоназва. Слово «русини» не було назвою якоїсь вузької групи. У часи Київської Руси так називали себе загалом предки сучасних українців. Пізніше ця назва зберігалася і в періоди Річ Посполита та Австро-Угорщина - причому не лише на Закарпатті, а й на Наддніпрянщині та в Галичині. Тобто «русини» - це історичне ім’я українців, а не окремий етнос. Третє - етнічна тотожність. Русини не мають окремого походження чи відмінної етногенези. Це ті самі східні слов’яни, що й українці, з тими самими коренями, культурою, традиціями та історичною пам’яттю. Відмінності, які існують, - регіональні, а не цивілізаційні чи етнічні. Четвертий аспект - політичний. У модерному розумінні нація - це не лише культура чи мова, а й політична суб’єктність, інституції, еліта, проєкт державності. Русини як окрема спільнота ніколи не сформували повноцінної політичної нації: не мали тривалої державності, єдиної політичної традиції чи масового національного руху, відокремленого від українського. Тому їх радше можна розглядати як частину ширшого українського націєтворення, а не як окрему націю. Водночас важливо розуміти: відмова від трактування русинів як окремого народу не означає заперечення самої назви «русини». Навпаки, вона має глибоке історичне значення. Як наголошував Августин Волошин: «Назви "русин" ми не вирікаємося й не покидаємо її. Нею називалися наші славні князі в Києві й у Галичині й на Підкарпатті, нею називалися наші великі предки, нею називаємося і ми. Ця назва нам була і є дорога і свята. Але коли ми днесь на перше місце видвигаємо й завше підчеркуємо назву "українець-український", то це робимо для того, щоб відрізнити себе…» Ця думка добре показує суть процесу: «русини» - це історична ідентичність, яка з часом трансформувалася в модерну українську націю. Тобто йдеться не про два різні народи, а про різні етапи та форми самоусвідомлення одного. Отже, русини найпослідовніше пояснюються як субетнос українців - історична, регіональна та культурна варіація в межах єдиного українського народу. .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 🚀Підтримати авторів 📩Зв'язок з нами 🍻Долучитись до чату 👉🏻 Користуйте #НесемоХоругви ✒️#Ікона#Диптих#ПравославнеМистецтво

В'ячеслав Липинський з матір'ю на сходах родинного маєтку Затуринці, 1905 рік #фотографія 📜Історія України та світу📖 • @istukrandworldbot • Буст • Тікток • Інстаграм • Підтримати фінансово

📸 Сержант Страйдом із талісманом Жіночої служби Родезії 📌🇳🇬 Солсбері (нині Хараре), Родезія 📆 бл. 1970–1979 роки Сержант Страйдом стоїть у столиці Родезії поруч із талісманом Жіночої служби — символічною фігурою, що уособлювала військовий дух і внутрішню мобілізацію суспільства в часи конфлікту. Краса і небезпека. .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 🚀Підтримати авторів 📩Зв'язок з нами 🍻Долучитись до чату 👉🏻 Користайте #НесемоХоругви ✒️#Фото

🇨🇿🎮⛪️ Церква у Прибиславіці з KSD1 📌 Прибиславіце, Богемія (сучасна Чехія) 📆 Початок XV століття (бл. 1403 р.) На фресках відновленої церкви зображено драматичні події доби — знищення Скаліці, служіння Генріха та битву під Прибиславіцею. Латинські написи підкреслюють дух епохи: віру, боротьбу і справедливість. Зокрема, написи читаються так: — MCDIII Scalicium in igne — «1403, Скаліца у вогні» — Deus fortis et iustus — «Бог сильний і справедливий» — Proelio vicit in Pribyslavitz — «Переміг у битві під Прибиславіцею» — Fundator primus Henricus de Skalitz — «Перший засновник — Генріх зі Скаліці» Фрески поєднують сакральне мистецтво з особистою історією героя, показуючи його шлях від втрати до відновлення та служіння. Розробникам вдалося на нацвищому рівні передати сакральну арзітектуру тодішньої Чехії.⛪️⚔️ .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 🚀Підтримати авторів 📩Зв'язок з нами 🍻Долучитись до чату 👉🏻 Користайте #НесемоХоругви ✒️#Фото

🗣✝️ Папське звернення до екіпажу «Аполлон-11» (1969) Промова: «Людина має природне прагнення досліджувати невідоме, пізнавати незвідане; однак вона також боїться невідомого. Ваша мужність перевершила цей страх, і завдяки вашій безстрашній подорожі людство зробило ще один крок до пізнання Всесвіту. За вашими словами, пане Армстронг, — “один гігантський стрибок для людства”. Ми захоплюємося вашою сміливістю і тим духом, з яким ви виконали цю місію — духом служіння людству та миру. Наші молитви, разом із молитвами всієї Церкви, були з вами кожної хвилини вашої подорожі. Від імені всієї Церкви висловлюємо вам найщиріші вітання, а також — через вас — ученим, інженерам, технікам, робітникам і всім, хто зробив внесок у це велике звершення. Ми також дякуємо Президенту та народові вашої країни за те, що вони зробили можливим це дослідження, проявивши великодушність на благо людини і миру. Ми прославляємо геніальність, відданість і наполегливість, явлені в цьому величному підприємстві. Рівень співпраці, організації та наукової досконалості викликає захоплення всього світу й свідчить про здатність сучасної людини виходити за власні межі — до вершин, можливих завдяки дарованому Богом розуму. Ми воздаємо хвалу Богові, Творцеві світу, і, як сказано: “небеса звіщають славу Божу, і твердь сповіщає про діло рук Його” (Пс. 18:2), молимося, щоб, споглядаючи Його творіння, люди дедалі глибше пізнавали Його силу, безмежність і досконалість — і через це єдналися як Його діти у братній любові, мирі та молитві». — Папа святий Павло VI, екіпажу «Аполлон-11» .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 🚀Підтримати авторів 📩Зв'язок з нами 🍻Долучитись до чату 👉🏻 Користуйтеся #НесемоХоругви ✒️#Космос#Аполлон11#Віра#Наука

📸 Капелан німецької армії з нагородами 📌🇩🇪 Німеччина 📆 Перша світова війна Військовий капелан у формі німецької армії стоїть у строю з нагородами на грудях — Залізним хрестом II класу та австрійським орденом Charlottenkreuz. Його образ поєднує два, здавалося б, різні світи: духовну місію служіння людям і реальність війни, де навіть священнослужителі опинялися поруч із фронтом, пораненими та смертю. .......................................................... ©Історичний Клуб Хоругва 🚩 🚀Підтримати авторів 📩Зв'язок з нами 🍻Долучитись до чату 👉🏻 Користайте #НесемоХоругви ✒️#Фото

💔🇺🇦 Про вибухи у Дніпрі-Січеславі. Дніпро залишається незламним, навіть коли його намагатимуться бомбити. Й тут мої улюблені книги описують події минулих століть, але вони точно відображають нинішні дні: "...англомовна радянська газета повідомляла: "Коли ви приїдете до Катеринослава, майже кожен мешканець, якого ви зустрінете, скаже вам: "Наше місто історичне. Воно мало двадцять два уряди. Його бомбардували сотні разів.., але знищити не змогли"" - з книги Андрія Портнова та Тетяни Портнової «Дніпро. Біографія великого міста в степу», 2024 р. #НесемоХоругви