Post #1526

С утра поздравляют Не вижу особло праздника, когда нет информационного рынка и люди внутри сообщества ярко негавидят друг друга. Отсутствие уважения в любом деле - это конец истории. А отсутствие дискуссии и взаимного уважения превращает информационную сферу в чистый гадюшник. Тем не менее - в Украине есть читатели и зрители, оценивающие продукт, а не пропагандистскую риторику — понимающие, что талант и политические взгляды- это мухи и котлеты. С политическими взглядами надо идти в политику ( не путать с гражданской позицией, она должна быть у всех) — ждущие новых героев, форматов, проектов Поэтому есть ради кого и для кого работать Журналистика передивает непростые времена. Закрыт гештальт старых медиа ( собственно об этом я написала книгу Разгром), достигла высшей точки влияния журналистика грантов ( государство в государстве), украинский истеблишмент не интересуется новыми медиа и, как всегда, пойдет в этом смысле в обозе мировых процессов… Все это заставляет задуматься над очень простым вопросом: почему свои проблемы журналистика решает десятилетиями в ВР и в комитетах по свободе слова? Что им Гекуба, как говорится? Разве Голливуд в Конгрессе решает проблемы хорошего кино? Разве они не самостоятельно создают новые миры и представляют их на суд зрителей? Что мы уже 30 лет ищем в Верхоаной Раде? О чем мы их просим? Разве Зеленский, создав Квартал 95, приходил в Верховную Раду за помощью? Нет, это они пришли к нему)) С праздником всех, кто любит читать, смотреть и думать! ======== З ранку вітають Не бачу особливо свята, коли немає інформаційного ринку, і люди всередині спільноти яскраво негавидять одне одного. Відсутність поваги у будь-якій справі – це кінець історії. А відсутність дискусії та взаємної поваги перетворює інформаційну сферу на чистий гадюшник. Проте - в Україні є читачі та глядачі, які оцінюють продукт, а не пропагандистську риторику — які розуміють, що талант і політичні погляди – це мухи та котлети. З політичними поглядами треба йти в політику (не плутати з громадянською позицією, вона має бути у всіх) — чекають на нових героїв, форматів, проектів Тому є заради кого та для кого працювати Журналістика переживає непрості часи. Закритий гештальт старих медіа (власне про це я написала книгу Розгром), досягла найвищої точки впливу журналістика грантів (держава в державі), український істеблішмент не цікавиться новими медіа і, як завжди, піде у цьому сенсі у обозі світових процесів… Все це змушує задуматися над дуже простим питанням: чому свої проблеми журналістика вирішує десятиліттями у ВР та у комітетах зі свободи слова? Що їм Гекуба, як то кажуть? Хіба Голлівуд у Конгресі вирішує проблеми гарного кіно? Хіба вони не самостійно створюють світи і представляють їх на суд глядачів? Що ми вже 30 років шукаємо у Верховній Раді? Про що ми їх просимо? Хіба Зеленський, створивши Квартал 95, пішов до Верховної Ради за допомогою? Ні, це вони прийшли до нього)) З святом усіх, хто любить читати, дивитися і думати!