Post #806

Ті, хто вижене диявола з пекла. Ті, хто не пустять пекло в наш дім. Я скажу вам, хто такий піхотинець. Це не той, хто чекає на наказ з безпечного місця. Це той, хто стоїть там, де земля вже перемішана з кров'ю, де повітря пахне порохом і страхом — і все одно не відступає. Не тому що не боїться. А тому що є щось важливіше за страх. Є побратими. Є рідні. Є країна, яка простяглася за його спиною. Ніхто з них не бачив того, що бачив він. І він зробить усе, щоб не побачили. Піхота — це рішення. Щоденне. Рішення бути між ворогом і всім, що тобі дороге. Сьогодні, 6 травня, ми не святкуємо — ми визнаємо. Ми визнаємо борг, який ніколи не зможемо повернути тим, хто загинув. Ми визнаємо силу тих, хто зараз на позиціях. Ми визнаємо просту правду: ця країна живе тому, що є люди, які вирішили — вона житиме. І ці люди не в кабінетах — вони в бліндажах. Дякую кожному! Слава українській піхоті!