Андрій Білецький

Весь північний схід Харківщини остаточно зачищено та звільнено від росіян. ССО "АЗОВ" Харків спільно з 14-ю ОМБр провели повну деокупацію районів Тернова, Варварівка, Ізбицьке, Стариця та вийшли на державний кордон. Відео з операції та деталі – згодом.

Гарячі кадри з Харківського напрямку! На відео ССО "Азов" Харків спільно з 14 ОМБр проводять успішну контрнаступальну операцію. Результат – розбита ворожа тактична група. Із 30 росіян більшість 200 та кілька 300. Плюс до того – знищений БМП-2, танк та склад БК.

5-й день контрнаступу українських сил у Харківській області. Операція у самому розпалі, і озвучувати всі здобутки наших військових поки не можна. Але дещо можна констатувати вже зараз. По-перше, дії ЗСУ будуть вивчати в усіх провідних військових академіях світу. Просування на 50 км, понад 20 звільнених населених пунктів, 2500 кв. км відвойованих територій — результат професійного планування, злагоджених дій та відваги українських воїнів. В авангарді контрнаступу на Харківщині борються й азовці. Саме бійці зі спецпідрозділу ГУР МО «KRAKEN» підняли український прапор над Балаклією. По-друге, звільнення Куп'янська, який відіграє важливу роль в логістиці росіян. Втрата цього міста призведе до катастрофічних для окупантів наслідків на цій ділянці фронту. І майже одразу з’явилася можливість зайти та втримати Ізюм, Лиман, Бурлук. По-третє, в результаті блискавичних дій української армії окупаційні війська поблизу Ізюму ризикували опинитися в котлі та були змушені тікати. Міф про «непереможну» армію РФ перетворився у «Просто воюем как умеем» - від чергової інформпомийки ДНР Безсонова. Слава українським воїнам! Харківщину буде звільнено!

«Все уже было. Сто лет назад. Это называлось "Великое отступление" 1915 года. Русская армия уходила не только из Галиции. Уходила с территории самой империи - Польши и Прибалтики. Причём, уходя из Галиции, армия вывела ещё 300 тысяч русин, русских галичан. Деникинские подразделения держали мост, по которому шли беженцы», — пише у своєму телеграм-каналі один російський пропагандист. Варто нагадати, що сталося з тими «300 тисячами російських галичан», які пішли на схід із військами російської імперії у 1915 році, і про які зараз згадала російська пропаганда. По-перше, це були етнічні українці, які виступали за союз із російською імперією. Їх тоді називали "москвофілами". Це дуже цікавий і мало вивчений феномен, але коротко і спрощено його можна пояснити тим, що в російській імперії ця група українців бачила православних єдиновірців, здатних захистити регіон від поляків-католиків та їхнього впливу. Приблизно так, як частина сучасних західних «правих» бачить у путіні та його чекістській росії захисників традиційних цінностей та промінь світла в царстві постмодерну. А по-друге, відступ цих горе-москвофілів із Заходу України з російськими військами закінчився для них катастрофічно. «Братушки-росіяни» знову виступили у жанрі «русские своих не бросают» і залишили кілька десятків тисяч людей без найменшої підтримки. Відступаючі не мали навіть води, пили воду з боліт, почалася епідемія холери. Про це добре пише сучасний російський, між іншим, історик Сергій Бєляков у книзі «Весна народів: росіяни та українці між Булгаковим та Петлюрою». Ті ж, хто зумів вижити на шляху вглиб російської імперії, зустріли там тільки рабство і голод: «російських галичан», як їх називає російська пропаганда, фактично продавали на аналогах невільницьких ринків у домашню прислугу. Діти потрапляли до дитбудинків, де над ними всіляко знущалися: били, не годували. Більшість галичан-москвофілів, що вижили під час «великого отступления», тоді дісталася аж до Ростова. Жили вони там у жахливих умовах. Жодної обіцяної допомоги від держави, якій вони повірили, і з армією якої відступали зі своєї рідної землі, вони не отримали. Їх просто кинули та забули. Нинішніх українців, які повірили росії, колаборантів, які зараз тікають із російськими військами з міст Харківської області, чекає те саме, що і їхніх ідейних предків 100 років тому. Злидні, голод, смерть. І так, ця історична аналогія російських пропагандистів влучна ще в одній деталі: до Львова після того «великого отступления» російська імперія тоді так більше й не повернулася. Як не повернуться російські окупанти і до звільнених українською армією міст Харківської області.

Коментарі зайві.

Історичний момент. 8 вересня. Азовці спецпідрозділу ГУР МО "KRAKEN" у Балаклії повертають державний прапор на своє законне місце. І так буде по всій Україні!

Спільний військовий потенціал, координація оборони та спецслужб, спільна система ПРО для протидії військової агресії з боку РФ - так ще у 2016 році бачив зміцнення обороноздатності України через зміцнення обороноздатності геополітичного простору Інтермаріуму Олександр Маслак. Про це він писав у статті "Стратегія країн Інтермаріуму в умовах глобальної турбулентності". Вже тоді було зрозуміло, що потрібно формувати оборонний союз з державами Балтії та Польщею, які природно зацікавлені у стримуванні РФ і зміцненні обороноздатності України. Олександр Маслак загинув в ніч з 6 на 7 вересня 2017 року в автокатастрофі. Він не побачив, як саме країни Балтії, Польща, Словаччина та Чехія першими прийдуть на допомогу Україні під час повномасштабного російського вторгнення, яке підкріплюється ядерним тероризмом з боку РФ. Події 2022 року демонструють, що концепція Інтермаріуму має під собою не лише економічні розрахунки та політичні зв'язки, але і фундамент крові та спільної боротьби проти ворога. А першим, хто малопомітно для більшості клав перші цеглини будівлі Інтермаріуму був Олександр Маслак.

Азовська осінь – це продовжувати працювати по позиціям ворога. На відео успішна робота мінометників ТрО "Азов" Дніпро та знищені БК росіян.

Що таке «Мотивація – Азов» або як не померти до кінця КМБ. До вашої уваги один день із підготовки рекрутів ССО «Азов» очима бійця Віктора Розового. https://youtu.be/TC7rCYmM7iA

29 серпня - День пам'яті захисників України Символічно, що саме сьогодні завершили мурал моєму побратиму, головному сержанту полку Азов - Віталію Трухану. Дякую художнику Дмитру Адеріхо, який виконав цю роботу. Дякую радіоведучому Андрію Соколову, з яким записали півгодинний ефір про життя Біцухи. Дякую команді Суспільного, які зняли сюжет про Вєталя. Дякую всім, хто долучився до реалізації ідеї з муралом Писав раніше, але повторю: наш обов’язок не тільки пам’ятати загиблих Героїв, але і розказувати про них всіма доступними методами та підтримувати їх сім’ї. Не зупиняйтесь на сторізах в інстаграмі

Coming soon Завдання, які під силу тільки нам. Зухвалість і авантюризм, які можемо дозволити собі лише ми. Відкриваємо набір до Азовських підрозділів. Чекаємо кожного, хто готовий випробувати себе по-справжньому. https://youtu.be/_lcyu-07aRs

Вони розповідали, що знищили «Азов». Ми казали, що «Азов» тепер – це вся Україна. Якщо вірити їхнім же щоденним заявам у ЗМІ – «Азов» тепер це і пів росії. Кожен день в рф підпали і «диверсии» «сторонниками Азова». P. S. Правильна розстановка акцентів: «Азов – сила». Ахмад – це просто чай.