Post #72807

Їжте ложкою. «СВО — це вже не десь далеко, це коли тебе за горло беруть тут, на місці, і під словом "добровільно" проштовхують обов’язок здохнути. Я фельдшер, середня ланка, і нам зверху спускають папір: до кінця року один зобов’язаний піти. Зобов’язаний "добровільно", розумієте цей цирк? Де цей "рік" закінчується — ніхто не каже, бо далі або цинк, або якщо пощастить — виживеш. Поки всім втирають про заборони та цензуру, тут просто закривають план, витягуючи людей, як розхідний матеріал. У нас бронь, у нас село, у нас нема кому працювати — але це нікого не їбе. І я маю дивитися на своїх дітей — сім і три — і вирішувати: йти і, блядь, не повернутися, чи чекати, поки мене витягнуть силоміць, як цифру у звіті.»