Post #2133

Ці рядки написав боєць 67-ї ОМБр Петро Клеба на псевдо «Поет». Його слова — відображення страшної реальності війни, де кожен день — межа між життям і смертю, а кожен крок — ризик, що може перетворити воїна на сірого журавля, який вічно летітиме небом. Петро зник безвісти, але його голос живе в цьому вірші. Це крик душі, яка відчуває холод окопів, і любов до життя, що горить навіть у найтемніші моменти. Він залишив слова, які змушують замислитися, які пронизують серце і залишають слід у душі кожного, хто прочитає. Пам’ятаємо. Чекаємо. Мрії Людські мрії бувають різні — Прості, дитячі й трохи наївні. Про щастя, любов і щиру повагу, Про славу, багатство, визнання, відвагу. Мрії про курорти й нові машини, Про нагороди та високі посади. А інколи — про шматок хлібини, Бо не їли вже три доби підряд. Дожити під обстрілом до світанку, Дотягнути “трьохсотого” до ранку, Відбити знову наглу атаку, І з боєм здобути лису посадку. Подзвонити до коханої дружини, Почути голос своєї дитини. Щоб ці мрії наші здійснилися, Через пекло пройти нам судилося. Петро Клеба 🕊Instagram📩Telegram📱YouTube 😎Facebook🥳TikTok📱Twitter