Post #2148

Продовжуємо публікувати вірші нашого побратима 67 ОМБр Петра Клеби, позивний “Поет”. Його рядки змушують задуматися, пронизують серце і залишають слід у душі кожного, хто читає. Віримо, що журавлі повертаються! Сірий журавель Сонце сходить — небо плаче, І вогонь іде з небес. Мій окоп — це моя хата, Це й могила під кінець. Чи я в окопі, чи я в пеклі, Тут, напевно, все одно. Тут пахне димом, пахне смертю, Тут смерть гуляє, як в кіно. Тут смерть підходить, обіймає, В обіймах душить і сичить. І в очі твої заглядає, І кров всю випиває в мить. По нитці між життям і смертю, Ти з автоматом йдеш, як акробат. Твій брат з тобою, завжди поряд, Щоб ти не впав, а сміло йшов вперед. Не всі пройшли по цій ділянці смерті. Хто швидше йшов або відстав, Той назавжди лишився в цьому пеклі, А сірим журавлем у небі закружляв. Сірий журавель в небі кружляє, Він своїм братам крилами махає. Він вже летить до рідної домівки, До миленьких дітей і коханої Петро Клеба. 🕊Instagram📩Telegram📱YouTube 😎Facebook🥳TikTok📱Twitter