Post #2212

Мій човен, мій ковчег, мій світ, мій простір… Борти тримають твої темні хвилі. Ти - океанській шторм, ти - перший постріл Ковток повітря у моєму тілі. Загубленій душі компас не треба. Орієнтир для неї - серця вовчий вий. Ми зграя тих, "who want to live forever". Пий нашу кров, майбутнє, що тримає стрій! Зупинка. Я ковтаю кожне слово, Яке рве горло, ріже мою душу. Я мушу...усвідомлюю що мушу Навчитись жити в холоді до всього. Але є грань і необов'язково Її долати так, як хоче фатум. Буває, що добро говорить матом, Буває і невимовленем словом. Є Всесвіт…ми - його свідома драма. Є люди, що торкаються руками. Є очі, ті, що згадуєш роками… Дитячі мрії, сни, кордонів грати, брами. Мій човен, мій ковчег, мій світ, мій простір… Борти тримають твої темні хвилі. Ти океанській шторм останній постріл Мій перший подих у новому тілі. Вірш декламує автор: прес-офіцер, Друг ЧИФІР. Відео: штаб-сержант, СТРЕЛЮК Микола. 🎥Відділення комунікацій 67 ОМБр.