Post #2299

Ми приходимо на позиції, коли ще темно. Удень занадто ризиковано: р@сня чатуватиме на сигнал, а зенітки вгризатимуться в небо, намагаючись дістати нас. Тож ми працюємо, коли світ спить. Розкладаємо “пташку” – зібрану, витончену, майже живу. Вона вже знає, що робити. Ми лише направляємо. Одна команда – і дрон здіймається в небо, наче дух, що залишив тіло. — Тримай висоту, не поспішай, — бурмоче поруч побратим, стискаючи контролер. Ми бачимо те, що нікому не видно. Бачимо окопи, броню, нерухомі тіні, що думають, ніби вони в безпеці. Помиляються. Курс коригуємо миттєво. Секунди – і вже небо несе відплату. Пташка зависає, мов хижак перед ударом. А потім… Тиша. Навіть не вибух – лише світло на екрані, що раптово обривається. — Гарна робота, — коротко каже командир. Ми не бачимо їхніх облич. Не чуємо криків. Просто знаємо: там, унизу, ворога стало менше. І небо знову наше. 🫵🏼 Йди пліч-о-пліч з 67 ОМБр! 📞 Наші рекрутингові центри +38066 894 63 68 — Київ +38099 191 32 45 — Львів 📃ЗАПОВНЮЙ АНКЕТУ! 🕊Instagram📩Telegram📱YouTube 😎Facebook🥳TikTok📱Twitter