Post #2457

Тут немає зручностей, до яких звик у мирному житті. Немає м’якого ліжка, гарячого душу чи вечора за чашкою чаю. Але є своє – звичне, рідне, наше. Ранок починається зі швидкого пробудження, що супроводжується командою. Вода холодна, але ти вже не звертаєш уваги. Кава — заварена на газовій горілці , та й холодний сухпай на сніданок. Сигарета чи міцний чай, щоб трохи розігнати сон і зібратися з думками. Форма давно перестала бути просто одягом. Вона ввібрала в себе дощ, пил, бруд і спогади. Берці знають дорогу самі, а бронік став частиною тіла. Гріє тут не обігрівач, а буржуйка, що потріскує в бліндажі. Гріє жарт побратима , навіть якщо він незвичний тобі. Тут інші цінності: важливо, щоб у всіх були сухі шкарпетки, щоб хтось встиг зварити борщ, щоб рація мовчала довше, ніж зазвичай. А поки що — треба боротись і жити. Бо хто, як не ми?