Post #2885

🎙 Інтерв'ю з другом «Сантою» пілотом батальйону безпілотних систем : вчитель, який став очима неба. -Розкажіть про свій позивний. Звідки «Санта»? 🪖Це сталося під час базової загальновійськової підготовки. Командир і кілька хлопців підійшли, питають: «Ти не проти, якщо буде "Санта"? Ти нам дуже його нагадуєш». Було смішно. А потім... через три тижні вони потрапили в полон і були розстріляні. І відтоді цей позивний — це пам’ять. Пам’ять про побратимів, які не повернулися. І вже не про бороду чи образ, а про честь і шану. — До війни у вас було насичене життя. Що ви робили? 🪖Працював вчителем географії. Багато років присвятив скаутському руху, вихованню молоді. Пізніше, я працював в соціальній службі для молоді КМДА з молоддю кризових категорій - діти вулиці, наркозалежні, ВІЛ-інфіковані, з девіантною поведінкою та інші, це один з над важливих етапів моєї карʼєри. Згодом — директор співдружності «Незламні» в Міжнародному дитячому центрі «Артек». Був у бізнесі: меблі, дизайн, німецький бренд KARE. Це була інша реальність. Спокійна. Але війна змінила все. — Що стало останньою краплею, щоб піти на фронт? 🪖Родина. Я просто уявив, що може статися, якщо не буде кому її захистити. Дружина, діти, батьки. Все просто: хто, як не я? — Як ви опинились у підрозділі дронів? 🪖Розумів, що мій вік (50+) вже не дозволяє бігати з автоматом, як 20-річним. Але є розум, руки, досвід. Пройшов курси дроноводів. І вже завдяки їм потрапив у батальйон БПЛА. Інструктор, який нас навчав, вже служив у цій бригаді. Так і зʼєдналися знову. — Памʼятаєте перший бойовий вихід? 🪖Сам виліт не так запам’ятався, як перша ротація. Мали бути 4 доби, стали 7. Це було як у кіно: десь стріляють, щось летить, вибухає. Було страшно. Але відчув команду — міцну, надійну. І з того моменту зрозумів, що таке військове братерство. — Улюблений дрон? 🪖Mavic 3T і Autel 4N — топ розвідки, довго тримаються в повітрі, мають хорошу оптику. А для нас головне — розвідка, виявлення, коригування. Працювати з такими — значно безпечніше й ефективніше. — Найнебезпечніший день? 🪖Коли нас вирахували. У позицію прилетіло все — дрони-камікадзе, міномети, арта. Я тоді горів у бліндажі. Лише дивом усі лишились майже неушкодженими. Це досі сниться. Такі спогади нікуди не діваються. — Як побудована ваша робота у команді? 🪖Ми працюємо у складі з двох: пілот і супорт. Міняємось по змінах. Дуже важливо — довіра. Без неї — ніякий дрон не врятує. Комунікація і довіра — дві ноги, на яких стоїть екіпаж. — Що ще входить у ваші завдання? 🪖Виявлення позицій ворога. Постійне спостереження. Фіксація для артилерії. Робота на випередження. У нас немає типового дня. На позиціях — зміни, в перерві — навчання і оновлення знань. Бо все змінюється дуже швидко. Особливо засоби ураження — це гонка технологій. — Як ви тримаєтесь емоційно? Що дає сили? 🪖Спілкування з родиною. З дітьми, з дружиною. Їхні слова, підтримка — це моя енергія. Це любов, яка тримає. Ще є свій ритуал перед кожною ротацією, але... не скажу, бо він тоді перестане працювати — Що для вас головне у службі? 🪖Професійність. І людяність. Це два ключі. Люди поряд — це твої побратими. Твоє плече. Разом ми сила. Без них — ніяк. — Що скажете тим, хто сумнівається: йти чи не йти? 🪖Йти. Нам потрібні фахівці, люди зі щирим серцем. Так, буває страшно. Але тут класна команда, немає «совка». Тут все по-людськи. І ти не один. Відділення комунікацій 67 ОМБр.