Post #3043

Там туман над землею, із залишком диму горілого брухту Там добро та зло, немов на арені В смертельнім двобої за людства долю Там постійно погана погода, із неба на землю падає град І навіть тоді, коли геть не похмура погода Там з неба, ворожі снаряди прагнуть вбити наших солдат Їм постійно сняться жахіття війни За для того, щоб нам ніколи не були відомі вони І янголи з неба, ті що в небесній, Божій чоті Ті, котрі загинули на цій війні Бережуть нас із неба, прикривши своїми крильми Задля того, щоб ми і надалі могли бачити світанки кожного дня Отож цінуймо воїнів своїх, що Україну бережуть Що кожного дня, за нас в тяжкій боротьбі свої життя віддають Василь КОБЗАР, 26 років, старший солдат, навідник гармати самохідного артилерійського дивізіону 67 окремої механізованої бригади «Я за своїх друзів буду мститись, що на війні, що після війни» – друг Кобзар. У розмові він поділився: – Чому називає свою війну «українським джихадом»? – Як легенди УПА та як постать Юрка Відважного сформували його світогляд? – Чому боротьба за Україну ніколи не закінчиться? – Що зараз заважає військовим і цивільним бути єдиними? – І чому він не піде з війська, доки все не завершиться? 📱Повне інтерв’ю – за посиланням на нашому Facebook