Post #3597

«Їжа - це спогад про дім, навіть коли ми далеко від нього», - Крістофер Бейлі. На війні є речі, які здаються майже дивом. Одна з них це наша імпровізована польова кухня, створена руками звичайних людей. Наші військові кухарі 67 ОМБр по-справжньому надлюди. Щодня вони виконують колосальну роботу, у посадках, за відсутності базових ресурсів, без світла й води, в постійному браку часу, їм вдається створювати справжнє домашнє тепло. Польова кухня працює вдень і вночі, в складних умовах. Піч димить, каструлі киплять на мобільній плиті, а кухарі, продовжують помішувати борщ так, ніби це не фронт, а звичайна неділя десь на кухні в Києві, Полтаві чи Львові. Вони печуть пироги, варять супи, тушкують м’ясо, ріжуть салати, ставлять чайники, щоб кожен, хто схоче, міг випити гарячого чаю й скуштувати смачні страви. Ці запахи борщу, свіжої випічки та смаженої цибулі пробиваються крізь втомленість наших Лицарів і потрапляють у саме серденько. Боєць повертається після декількох діб на позиціях, змерзлий, мовчазний, виснажений, і бачить перед собою тарілку гарячої страви, це створює Воїну затишок і умови що сприяють відновленню. Іноді ця тарілка гарячого супу рятує більше, ніж хтось може собі уявити. Ми безмежно вдячні кожному кухарю який працює на передовій задля нашої перемоги.