Post #3856

Наша посестра Шотландка закінчила дев’ятий клас і вже тоді знала, що піде у військо. Мама не хотіла пускати - ні в “воєнку”, ні на військову кафедру. Просила не поспішати, пожити звичайним життям. Коли почалася війна, їй було шістнадцять. І вона просто чекала свого часу. Не передумала. Не перегоріла. Чекала, поки стане повнолітньою. Девʼятнадцятирічна дівчина підписала контракт і прибула до 67 ОМБр. Каже, що не хотіла служити в тилових підрозділах. Хотіла бути там, де по-справжньому. Роботи не цуралась. Вивозила тіла полеглих. Її перший виїзд - “двохсотий”. “Зате знайомство з полеглими воїнами вийшло швидким. Тепер живих не боюся”. Вона молода, красива, усміхнена на фото. І водночас - із досвідом, який багатьом не снився. У ній дивно поєднуються ніжність і сталь. І, здається, вона сама не до кінця усвідомлює, наскільки сильна. Незабаром чекайте велике текстове інтервʼю з мотивованою Галиною Ніколенко на псевдо Шотландка.