Post #3864

Для когось ця війна триває чотири роки. Для нас вона триває вже дванадцятий рік. Все почалося не в лютому 22-го, а 20 лютого 2014-го, коли перші окупаційні чоботи ступили на кримську землю. Тоді світ ще вірив у «діалоги», а ми вже тоді розуміли: ворог не зупиниться, поки його не зупинить сила. Окупований Крим став для них не «курортом», а величезним військовим плацдармом, з якого вони роками розносили агресію та загрози. Ми часто чуємо про «компроміси», але для солдата в окопі все очевидно: ми не торгуємо своєю землею. Будь-яка спроба «винести Крим за дужки» — це не мир, а просто відкладена на завтра нова атака на наші міста. Територіальні поступки лише розпалюють апетит агресора, і ми це вже проходили. Ми б’ємося не просто за квадратні кілометри чи гарні краєвиди. Ми б’ємося за наших людей, які одинадцять років живуть у режимі заручників, під постійним тиском і репресіями. Звільнення півострова — це передусім повернення гідності та безпеки для кожного українця, який чекає на наш прапор. Дипломатія має своє місце, але справжній, справедливий мир прийде лише тоді, коли ми реалізуємо своє право на самооборону та звільнимо кожен метр нашої території. І ми це зробимо. Бо де ця війна почалася, там ми її і закінчимо. Крим — це Україна! 🇺🇦