Post #309

Іван Світличний Тюрма В тюрмі, за гратами, в неволі Мені приснилася… тюрма. Але не ця. Ні грат нема, Ні варти. І всього доволі. І світ – ідилія сама. І люди – стовпище моголів З кокардами, а серцем голі: Кричать, а мова в них німа, Полуда очі заступила, На світ їм глянути несила, Всі ждуть… початку чи кінця? Відпущення гріхів чи страти? І гупають об ребра-грати Безвинно-заячі серця. 1965 - 1975