Post #26

Украинская журналистка Алёна Лунькова об изменении правописания: Репресовані слова – реабілітовані. Перший автентичний уніфікований український правопис повертається. Ще кілька років тому його не сприймали. І він пішов з етеру деяких каналів) Але тепер все законно! Можна просити солИ, і казати, що нема любовИ. Так, до речі, досі говорять деякі україномовні бабці. Особливо в селах, яких не так сильно торкнулася русифікація. А наскільки вона торкнулася кожного, я зрозуміла в університеті, коли викладачка з мовознавства читала нам лекції заправилами різних правописів. І це були наче різні мови. Той правопис, що частково повернувся – 28 року. У 33-му вирішили «викорінити, знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті» бо «це ставило бар'єр між українською та російською мовою, гальмувало вивчення грамоти широкими трудящими масами». Аби «масам» було легше, з алфавіту прибрали літеру «ґ» і переписали словники. Замість питомих українських форм з’явились російські кальки. А замість добробуту прийшло благополуччя. Повністю змінили написання запозичених слів. В 28-му було ближче до оригіналу. Саме тому не ефір, а етер. Гайне, а не Гейне. Ля-Манш, а не Ла-Манш. Підрихтували і наголоси. Так пОдушка стала подУшкою. А мова – суржиком. Ось і зараз пишу українською, а не певна, що не наробила помилок.