Андрій Білецький

Свіже відео з Херсонського контрнаступу від ветерана «Азову» Абдули. Ще один успішний штурм підрозділу розвідки Terra. Гарячі кадри підготовки та старту операції, в ході якої знищили шість одиниць бронетехніки та відкинули росіян ще далі з їхніх позицій. І це тільки початок! https://youtu.be/D8Byzl5kelc

Покрова, день Українського Війська — наше головне свято сьогодні і крізь віки. Навіть День незалежності лише за останнє століття плавав у календарі — від 22 січня, дня проголошення IV Універсалу, до 24 серпня, дня проголошення Декларації про суверенітет. Покрова з нами завжди. Для України її армія грає більш вагому роль, ніж для більшості країн. Військо зберігало обриси української державності навіть у найбільш трагічні моменти, коли багатьом здавалося, що Україна не відродиться ніколи. Кожен із завойовників насаджував нам: українці — нація хліборобів і селян. Але історія демонструє, що українці — нація-воїн. Унікальність української історії в тому, що навіть не маючи власної державності ми не раз мали національну армію. Армія не раз була єдиним виразником національної ідеї. Запорізька Січ в часи Речі Посполитої. Січові стрільці у Першу світову війну — українське військо, яке з‘явилося на чотири роки раніше Української Революції. Українська Повстанська Армія — високо організоване повстанське військо формально неіснуючої України. Сьогодні твердий фундамент українського майбутнього закладає саме армія. Не політики, не дипломати і не бізнесмени, попри всю повагу. Державу сьогодні об‘єднує військовий дух. Державу об‘єднує вояцтво. Державу об‘єднує по-справжньому українська національна армія. Сьогодні від українського воїна залежить не лише майбутнє нашої Держави. Від його стійкості залежить доля всієї Європи. Тож зі Святом Покрови, козаки, повстанці, воїни!Міці та віри в нашу Перемогу над одвічною євразійською ордою!

Непросто давати оцінки без емоцій. Але що в сухому залишку? Перше: масований ракетно-авіаційний удар не обвалив енергосистему Країни. Друге: удар не дав бажаний при актах терору результат - подавити волю до спротиву усього суспільства чи значної його частини. А значить - Росія взагалі не досягла жодних практичних результатів. Точніше - результат буде. Але полягає він у тому, що Україна максимально наблизилася до отримання сучасних систем ППО та ракетного озброєння.

«Ви тільки не залишайте нас!» - так зустрічають українських військових на деокупованих територіях у Куп‘янську та Ківшарівці. Відео побратимів із підрозділу KRAKEN.

«Вообще не хочу уезжать из Крыма, из Алушты!» ©

Норвезький Нобелівський комітет продовжив флешмоб Папи Римського, Amnesty International та інших любителів не помічати реальність. Рішення комітету вручити Нобелівську премію миру українському Центру громадянських свобод на чолі з Олександрою Матвійчук, російському «Меморіалу» та білоруському правозахиснику Олесю Біляцькому грає на полі наративу про «надо просто перестать стрелять». У ситуації, коли українці протистоять російській агресії, підтримуваній білоруським режимом; не на словах і не на папері, а на ділі відстоюють свою свободу, честь і гідність, рішення комітету ділити премію з росіянами та білорусами виглядає або як знущання, або як свідома провокація. Можливо, нагороджені російські та білоруські правозахисники дійсно щось робили у своїх країнах «на користь гуманістичних цінностей, антимілітаризму та принципів права». Але нагороджувати сьогодні їх разом з українськими правозахисниками, не згадуючи про війну в Україні — це створювати ілюзію того, що все в порядку. Особливо дивує, що росіяни отримують цю премію другий рік поспіль. Третій буде? І ще одне. Альфред Нобель заповідав присуджувати цю премію, зокрема, тим, хто «зробить найбільший внесок... в скасування, або скорочення армій, що існують». Скасування або скорочення армії для України сьогодні означає смерть і кінець її існування.

KRAKEN у Глушківці на Харківщині. До окупації тут був один із дитячих таборів «Юнацького корпусу». Сьогодні – руїни. Селище звільнили, табір відбудуємо. І зробимо все, щоб росія ніколи сюди не повернулась!

Наживо прес-конференція командирів полку Азов. Про повернення полонених бійців з Азовсталі та реабілітацію азовців, яких вдалося повернути. https://youtu.be/P7SoLoC3WUg

Доцент — один з азовців, які героїчно боронили Маріуполь. Нещодавно його вдалося повернути з полону. Фрагмент інтерв’ю з Доцентом став першою звісткою з російського полону — азовці тримаються гідно, а дух Азову незламний. Наразі Доцент створив власний телеграм-канал, в якому він ділиться своїми думками про війну, історію, спогадами про бої за Маріуполь. Обов'язково підпишіться.

Коли Путін висловлював стурбованість сатанізмом та збоченнями, він знав, про що говорить. Судячи з численних відео, для росіян ця проблема стоїть дуже гостро. Правда, війна з Україною їм поки що не дуже допомагає припинити єб*ти ослів і один одного.

Окупаційні сили Маріуполя виконують терміновий наказ із заміни «у» на «а» на лобовому склі покинутої Тесли

Нарешті. Тепер чекаємо в Україні