Post #1504

Привіт! Історії таких людей завжди зачіпають. Він каже: "На війні немає іншого вибору, ніж бути поруч зі своїми побратимами". Це - слова 29-річного Сашка (позивний Борода), який у вересні отримав кілька поранень, а у перший день нового року повернувся у стрій. Олександр пам'ятає, як йому "прилетіло" вперше. Це було 20 вересня, коли тривали бої на Харківщині. Позиції, на яких він перебував, ворог атакував з трьох сторін, тож "картинка" змінювалася дуже швидко. Чоловік якраз міняв місце для ведення вогню, коли побачив націлений на себе автомат. Ворог вистрелив чергою. Тоді його й поранило в руку. Потім противник намагався його добити, але не поцілив. Сашко сам наклав собі тугу пов'язку і поставив собі: не зомліти! Тримався, аж поки стрілецький бій не перейшов в артилерійський - і тоді його тіло "спіймало" уламок від міни. Було ще два поранення. Як він їх дістав - не пам'ятає, довідався про них уже в шпиталі. - У Харкові лікують дуже професійно. Опісля - направили в Дніпро, підлікували ще й там, - про це Сашко розповідає, сидячи у хаті на Харківщині, в прифронтовому селі, де розташовані позиції його підрозділу. Борода каже - хоч рука ще й болить, готовий і далі боронити Україну. Читайте його історію