Texty.org.ua

Перетворити гігантську купу сміття, яка тліє, виділяє отруйні речовини і навіть призводить до смерті людей - на рекреаційний парк з полем для гольфу. Такий досвід тепер є у Львова. У 2016-му на Грибовицькому звалищі сталася пожежа, відбувся гігантський зсув, під завалами якого загинули троє пожежників і працівник комунального підприємства. Можливо, ви ще пам'ятаєте, як після цього львівське сміття возили по всій Україні і намагалися прилаштувати хоча б десь. Тепер колишнє сміттєзвалище нагадує щойно закладений парк. Щоб воно "здулося", зі сміття викачали біогаз - і забезпечили "зеленою" енергією понад сімсот домогосподарств. Схили укріпили від зсувів, а купол сміттєзвалища накрили спеціальним геотекстилем, щоб туди не потрапляли опади, а полігонні гази не піднімалися в повітря. Мембрана абсолютно стійка до вологи, не гниє, не боїться грибків і комах. На цьому робота не закінчилася: щоб розбити парк з травами, кущами та іншими рослинами, знадобилося ще багато зусиль. Було непросто, зате тепер львів’яни можуть поділитися досвідом, який можна відтворити для рекультивації інших сміттєзвалищ в Україні. Як це було, і які зміни вже помітні - розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117374/zamist-30-poverxiv-smittya-yak-lvivyany-peretvoryuyut-hihantske-smittyezvalyshche-na-park/

"Люди з тилу запитують: “А чому вас не міняють?” — сумно посміхається командир роти. — Бо дорога туди і звідти — це вже окрема війна". Чому бійці місяцями не виходять із позицій? На це запитання є кілька відповідей. Перша відповідь: кілзона. Передній край майже прозорий, над ним — розвідувальні коптери, FPV, ударні дрони, тепловізійні "очі", коригувальники артилерії. Якщо ворог бачить рух, прораховує маршрут — він починає відпрацьовувати системно: міномет, артилерія, FPV, скид, знову міномет — безперервне полювання. Щоб вийти, потрібен не тільки маршрут, а й специфічний час, специфічні обставини, коли ворог не зможе відстежити вихід. Командирам не позаздриш: їм доводиться вибирати між поганим і ще гіршим, між тим, щоб залишити бійців на позиціях ще на якийсь час - і тим, щоб спробувати вивести їх зі смертельним ризиком. Друга відповідь: люди. Нестача людей — причина довгого перебування на нулі. Якщо в батальйоні людей менше, ніж потрібно навіть для нормального утримання лінії, командир перекриває дефіцит лише одним способом: тривалістю перебування на позиції. Чи можливо виконати новий наказ Сирського, в якому час перебування на позиції суворо обмежується? Чи можна підлаштувати реальність під оце "у строк не пізніше одного місяця"? Що треба зробити, щоб це стало можливим? Міркуємо: https://texty.org.ua/articles/117367/chomu-tak-dovho-na-pozytsijakh/

"Найбільшою мотивацією для мене було те, що батьки тепер мною пишаються. Я був у статусі зека, а тепер військовий". Так каже боєць з позивним Крішна, який відбував покарання за злочин, але скористався можливістю піти до війська і тепер воює в одному зі штурмових загонів. Його історія не поодинока. Втім, з рекрутуванням ув'язнених є ціла низка проблем. Приклади: адміністрації тюрем не хочуть відпускати в'язнів з хорошим здоров'ям - бо тоді не буде кому працювати на роботах, які є при тюрмах. Або - рекрутери самі не хочуть брати в'язнів, які мають низький статус в тюремній ієрархії. Або - попри відсутність цієї норми в законі, тюремні адміністрації не відпускають воювати тих, хто відсидів менше чверті терміну. З іншого боку, колишні ув'язнені, які стали до зброї, зазнають дискримінації. Їх беруть лише в штурмові загони, це означає, що існує ценз по здоров'ю, який не всі пройдуть. Крім того, для таких бійців відпустки офіційно не передбачені. А ще в разі загибелі не передбачене поховання з військовими почестями, як для інших українських захисників. Цей тип рекрутингу міг би працювати краще - і давати більше шансів в'язням, які хочуть виправитися, та приносити більше користі нашій країні. Ми поговорили про це з організаціями, які займаються захистом прав ув'язнених, а також з військовими, які рекрутують з тюрем. Читайте, що з'ясували: https://texty.org.ua/articles/117339/vory-brodyahy-muzhyky-yak-iz-tyurmy-potraplyayut-na-front/

З цього сюжету міг би вийти цікавий фільм або серіал у жанрі Legal Drama. У якому було б усе: і міжнародна афера, і хитрі та підступні акули бізнесу, і тисячі одурених клієнтів, і французькі замки з виноградниками, куплені на вкрадені гроші, і непідкупний суддя, який викриває зловмисників та виносить їм вердикт. Щоб описати події, які відбувалися в ПриватБанку протягом двох десятиліть, судді Високого суду Англії та Уельсу серу Вільяму Троверу знадобилося близько 300 тис. слів. Ми прочитали усе, що він написав - і це було справді захопливе чтиво. На відміну від українських суддів, сер Тровер не вдається до бюрократичної мови. В його словах - і подив нечуваною нахабністю фігурантів, і обурення, й іронія. ТЕКСТИ відтворили атмосферу, яка панувала в найбільшому банку країни в період, коли, за висновками суду, через систему кредитування пов’язаних компаній із нього виводилися мільярди доларів. Читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117346/kultura-straxu-i-nayivna-prostota-yak-kolomojskyj-i-boholyubov-pryvlasnyly-19-milyarda-iz-pryvatbanku/

Приїхати в Україну - піти на БЗВП - пройти одну місію, зробивши багато фото й відео - виїхати додому, називаючи себе "суперсолдатом". Так виглядає бойовий шлях частини іноземців, які приїздять в Україну воювати. "Я іноземець, і мене, відверто кажучи, бісить навчати нових іноземців, адже ймовірність того, що вони втечуть із поля бою або розірвуть контракт після свого першого штурму чи операції, доволі висока", - каже Раян О’Лірі, екскомандир роти Chosen Company у складі 59-ї ОШБр БПС. Так відбувається тому, що Україна досі не вибудувала систему інтеграції іноземних бійців у військо. А ще тому, що іноземні військовослужбовці мають значно менше прав і можливостей - в тому числі підвищення по службі - порівняно з українськими. Що можна було б зробити зараз, і які кроки слід було здійснити вже давно? Розбираємося в цьому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117250/desyat-procentiv-inozemciv-vse-shche-v-ukrayini-chomu-ne-vdayetsya-zaluchaty-dobrovolciv/

Навесні 2022 року російське командування виношувало амбітний план висадити десант на узбережжі Одеської області. Весною 2026 року ці плани були остаточно поховані. В цьому часовому проміжку сталося багато важливого, багато цікавого, багато несподіваного для агресора. Багато подій, які увійдуть у підручники з історії. Жорсткий спротив українців на Миколаївщині, який зруйнував плани ворога допомагати своєму десанту з суходолу. Бердянський урок 24 березня 2022-го, коли російський ВДК "Саратов", завантажений боєприпасами, від удару нашої ракети перетворився на попіл. Повернення острова Зміїний під український контроль після того, як Сили оборони, немов розлючені бджоли, атакували росіян на цьому маленькому клаптику землі усім, що було під рукою. Нарешті, похід у відомому еротичному напрямку флагмана чорноморського флоту РФ, крейсера "Москва" - що не тільки стало ганьбою для росіян, а й позбавило їх великого козиря. Згадуємо, як це було. Читайте в нашому матеріалі, або слухайте статтю за посиланням: https://texty.org.ua/articles/117321/kinec-desantu-na-odesu-yak-ukrayinci-vtopyly-plany-rosiyan-iz-zaxoplennya-pivdnya/

Чисельність людства вже стала занадто великою, а його потреби — занадто високими, щоб Земля могла стабільно підтримувати їх за поточного рівня споживання. Про це йдеться у дослідженні групи екологів під керівництвом Корі Бредшоу з Університету Фліндерса в Австралії. Центральним поняттям дослідження є «місткість середовища» — термін, що походить із логістики XIX століття. Це означає, що є певна максимальна кількість особин, яку екосистема може утримувати нескінченно довго без руйнування власної ресурсної бази. Дослідники дійшли висновку, що людство штучно розширило цю межу за рахунок викопного палива. Нафта, газ та вугілля допомагають людям створювати добрива, аби продукувати більше їжі, а також надають енергію для підтримки глобальної інфраструктури. Однак ця опора стає дедалі хиткішою. Оптимальна "місткість" нашої планети, яку вирахували вчені, складає всього лиш 2,5 мільярда осіб. Натомість людей зараз набагато більше, і ми рухаємося до небезпечного піку. Коли він настане, що це означатиме для людства, і як запобігти найгіршим сценаріям — читайте

Ті, хто грали в класичну World of Tanks, мабуть, і подумати не могли, що в новій війні великі, потужні, надзвичайно страшні й ефективні танки стануть жертвами маленьких дронів - або роїв дронів. Точка зору, яку зараз часто можна почути: танки своє вже відвоювали. Але чи так це насправді? Наявність кілзони дійсно робить застосування танків проблематичним. Однак хтось бачить можливості там, де інші бачать проблему. Більшість аналітиків сходиться на думці: танки не зникнуть, але їхня конструкція та роль у війні зазнають істотних змін. Український досвід у цьому процесі задає тренди й диктує нові вимоги усім представникам "танкового клубу". Перебуваючи на передовій цього досвіду, Україна може використовувати його для того, щоб виробляти й продавати вдосконалені танки іншим країнам. Якими можуть бути нові танки? Аналітики прогнозують кілька можливих напрямів еволюції. Розповідаємо про ці напрями, а також аналізуємо, як можуть змінитися танкові озброєння та снаряди. Читайте або слухайте нашу статтю: https://texty.org.ua/articles/117216/tanky-u-suchasnij-vijni-yak-zminyuyetsya-yixnya-rol-i-chy-ye-u-nyx-majbutnye/

У Верховній Раді України зараз головна інтрига — не “що ухвалять”, а “чи назбирається 226” 🤔 Поки Україна розраховує на мільярди міжнародної допомоги, депутати провалюють частину ключових законів від Кабінету Міністрів України або просто не виносять їх у зал. Дедлайни минають, “маяки” зависають, а законодавчий борг росте. 🔎Рух ЧЕСНОпроаналізував, хто голосує за реформи, хто їх блокує і чому парламент гальмує там, де на кону — гроші для країни? Деталі — у матеріалі.

"Divide et impera" - розділяй і владарюй. Ця політична стратегія відома ще з часів Риму. Зараз Україна є країною, до якої цю стратегію застосовують. Втім, застосовують її не до всіх, а лише до частини наших громадян. В Україні багато людей, які самі пішли до армії. Є й ті, які пішли служити після того, як отримали повістку. Інші не йдуть, але кажуть собі, що підуть, якщо їх покличуть. Але є й окрема "бульбашка" - у ній люди, які ладні ухилятися від мобілізації в будь-який спосіб. В тому числі - вдаючись до насильницьких дій. Саме на них спрямована стратегія divide et impera. Про це мова в нашому сьогоднішньому матеріалі. На цю стратегію в нашій країні працює ціла низка відомих людей - серед них чинні й колишні депутати, блогери, адвокати, так звані "громадські діячі" - і ми згадуємо про них у статті. Їхні інструменти - соціальні мережі, покликані якомога ширше оприлюднювати пропагандистську інформацію, спрямовану на те, аби нас розділити й ослабити, щоб потім нами владарювали. Ми не кажемо, що мобілізація в Україні безпроблемна, а всі відео з представниками ТЦК, які вдаються до протиправних дій - сфальшовані. Втім, уся ця махіна на службі divide et impera зазвичай показує ситуацію лише з одного боку. І про це ми теж розповідаємо. Кінцева мета стратегії - ослабити нас зсередини настільки, щоб ми вже не могли чинити опір. Те, що цього досі не сталося, є заслугою не вищих керівників держави, а людей, які попри все готові з честю виконувати свій обов'язок. Але протидія ворожим стратегіям - це робота, яку мають виконувати керівники. Читайте про це в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117299/spiral-ahresiyi-yak-rosijska-propahanda-vykorystovuye-problemy-tck-dlya-stvrrennya-vnutrishnoho-konfliktu/

Одна з найприємніших для українського ока інфографік у цьому матеріалі називається "Середня тривалість повітряних тривог в Росії за місяцями". На ній ми бачимо, що тривалість тривог за місяць у 2024-му була відносно невеликою - від 60 до 140 годин. Але тепер усе змінилося. Росія не спить. Тривоги зазвичай починаються ближче до опівночі і тривають до світанку. Їхня тривалість за місяць зросла до 280 годин. Звісно ж, ми не просто "тривожимо" - ми б'ємо. Якщо скласти докупи всі дані про спрямованість українських ударів по об'єктах в РФ - промальовується чітка стратегія. Сьогодні ми про неї розповідаємо. Ось структура наших пріоритетів: прикордоння - для впливу на хід бойових дій; паливно-енергетична інфраструктура - для економічного виснаження; логістика експорту - для зменшення валютних надходжень; військові об’єкти (аеродроми, ППО) - для зменшення бойових можливостей; Москва - як політична та психологічна ціль. У цьому матеріалі докладно розглядаємо кожен з цих пріоритетів і пояснюємо, чому ця логіка є робочою і чому українська повітряна кампанія проти РФ є ефективною - а в майбутньому, сподіваємося, стане ще ефективнішою. Читайте, дивіться і насолоджуйтеся: https://texty.org.ua/articles/117234/kudy-bye-ukrayina-po-rosiyi-heohrafiya-lohika-ta-priorytety-udariv/

Епоха проривів на броньованій техніці - в минулому, слідом за нею відійшла в історію й епоха "м'ясорубки" з великими штурмами. Епоха "просочування" й безперервного тиску - триває. Це загальний висновок з нашого свіжого матеріалу, в якому ми показуємо на картах та інфографіці, як змінилася ситуація на фронті від початку 2026 року. Якщо йти по ключових напрямках, то на Сумському росіяни намагаються розтягнути нашу оборону розмитим тиском у форматі малих груп і локальних вклинень. Так само поступовий тиск і спроби закріпитися - на Вовчанському напрямку. На Куп’янському напрямку одночасно працює кілька осей російського наступу, росіяни хочуть повернутися до міста, але й там не йдеться про якісь прориви, а радше про перманентні спроби ускладнити українську оборону. На ділянці Краматорськ - Слов’янськ, яка є стратегічно важливою для всього східного фронту, росіяни теж не можуть здійснювати великих "лобових" штурмів. Їхня тактика - це спроби поетапного просування через проміжні вузли. У цьому матеріалі ми показуємо на інфографіці, як російське просування співвідноситься з їхніми втратами. Завжди, коли ми публікуємо таку інфографіку, ми чуємо критику про те, що "не можна порівнювати два графіки - на верхньому накопичення, на нижньому дані потижнево". Пояснюємо, чому ми вважаємо, що насправді можна, і чому такий тип графіка найкраще відображає ситуацію. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/117270/yak-zminyvsya-front-z-pochatku-2026-roku-detalni-karty-prosuvannya-rosiyan/