Post #1878

Ці люди помилково припускають, що можна запросто перепливти бурхливу гірську річку в гідрокостюмі і з трубкою - так, ніби плавати доведеться десь на лагідному морському мілководді біля єгипетського готелю, а не в шаленій течії, весь час ризикуючи побитися об гостре каміння. Ще одна помилка: не маючи жодного досвіду гірських походів, вони запевняють, що можна знайти "кабанячу" стежку в глушині і пройти нею аж до румунського кордону. Без підготовки, в спортивних штанях і в невідповідному взутті. Взимку або в міжсезоння. В них ще чимало смішних стереотипів - втім, не таких уже й смішних, коли йдеться про реальну небезпеку. Наприклад, вони більше бояться зустрічі зі своїми співвітчизниками, які служать у ТЦК, ніж із голодним, розлюченим ведмедем десь у глибині Карпатських гір. Знайомтеся - "утіканти". Так ми назвали людей, про яких ідеться у сьогоднішній статті. Вони - це щось середнє між утікачами та ухилянтами. Навколо них стільки інформаційного шуму, що здається, ніби утікантів - легіони. А що насправді? Скільки людей ладні бігти світ за очі від потенційної військової служби (до якої їх, можливо, і так ніколи б не залучили)? Як вони конектяться між собою, хто їм дає поради, і чому навіть російська пропаганда не дуже ними цікавиться? Читайте в нашому матеріалі