Post #1902

"Чим довше триватиме ця війна, тим краще Росія буде вчитися, адаптуватися і створювати більш ефективні, сучасні бойові сили. Повільно, але вірно, Москва вбиратиме нові ідеї з поля бою і відповідно перебудовуватиме свою тактику", - одна з ключових тез нового матеріалу генерал-майора Міка Раяна. При цьому Росія дуже вправно "перетворює" свої незначні тактичні успіхи, продаючи їх Заходу як неабиякі перемоги. Наприклад, під Авдіївкою Росія поклала десятки тисяч своїх солдат, окупувавши руїни. Та водночас, багато людей на Заході некритично купилися на наратив, який просувала РФ: захоплення Авдіївки означає, що подальший російський успіх неминучий, і що зрештою Росії судилося перемогти в цій війні. Розслаблені, погано підготовлені та малочисельні збройні сили в європейських країнах зовсім не готові зустрітися з російською армією. Ще менше вони будуть готові, якщо Росія вчитиметься далі. Тож висновки тут очевидні: Росію слід зупиняти. Чи можна це зробити зараз, коли російська армія активно наступає? Тут Мік Раян відсилає нас до класичної роботи Клаузевіца "Про війну", де згадується концепція кульмінаційного моменту. Він каже, що невдовзі російська армія досягне кульмінації свого наступу, після чого неминуче розпочнеться спад. Українці можуть цим скористатися - так само, як росіяни скористалися кульмінаційним моментом та спадом минулорічного українського наступу. Як це зробити? Які проблеми слід вирішити насамперед, щоб перехопити ініціативу? Читайте в цьому дуже цікавому матеріалі