Post #1903

Трахтемирів, Монастирок, Зарубинці. Старовинні Сваром’я, Довмонтів і Старий Глибів... І багато, багато інших красивих назв, які резонують українцям десь дуже глибоко. Тому що ці села зі стародавньою славною історією вже багато десятиліть тому упокоїлися під товщею води. Вони стерті з карти відтоді, як Радянський Союз вирішив створити на Дніпрі каскад водосховищ. Так само глибоко під водою - Дніпровські пороги. Мало хто знає, що 70-кілометрова ділянка русла між містами Дніпро й Запоріжжя має виразно гірський характер, разюче відмінний від звичного для нас типово рівнинного Дніпра. І саме на цій ділянці - Кодацький поріг, згаданий ще Костянтином Багрянородним. І Сурський поріг, не описаний візантійцем, але добре знаний тогочасними українським лоцманами, бо на цей поріг "сходилися чорти, щоб хезати на ньому". Був тут і легендарний Ненаситець, вшанований вікінгами як Ейфор і згаданий навіть на знайденому у Швеції рунічному камені... По інший бік цієї історії - жахливі радіоактивні уранові хвостосховища, монструозні заводи та інші ознаки радянської індустріалізації, яка ладна була нищити все на своєму шляху, аби лиш отримати ресурси. Електрику і метал для того, щоб кувати зброю і потім нею погрожувати ненависному Заходу. Відголоски тієї холодної війни відчутні й досі, тільки тепер вже ми переживаємо її "гарячу" фазу. У нашому сьогоднішньому матеріалі - історія про Дніпро в його колишньому, стародавньому вигляді, який зараз можна відновити хіба що за мапами. Ми зробили це, користуючись радянськими та американськими картами, а також картами Вермахту. А поверх старої течії ми показали нову, нинішню - створену тоді, коли совіти взялися зарегульовувати нашу річку каскадом водосховищ. Це дуже довгий і дуже цікавий лонгрід. Знайдіть час, щоб ним насолодитися. Приємного читання!