Post #1929

У мирний час російське суспільство вкрай атомізоване. Росіяни не довіряють одне одному і радше ворожі, ніж дружні до своїх співвітчизників. І це легко пояснити: конформізм, кумівство, слабке верховенство права та корупція не надихають на єднання та співпрацю. Та коли Росія починає війну - усе зненацька змінюється. Є багато прикладів: Чечня, Грузія, Сирія. Під час кожної з тих війн росіяни демонстрували куди більшу єдність, ніж у мирний час. Україна продовжує цей ряд, але зі своїми особливостями. За час цієї війни Росія зазнала велетенських втрат. Йдеться не тільки про загиблих і скалічених, а й про економічні втрати, санкції, міжнародну ізоляцію. Більше того, продовжуючи цю війну, злочинна російська верхівка спалює у ній ресурси, які були призначені для майбутнього. Здавалось би, після всього цього росіяни мали б дедалі менше підтримувати війну. Але все навпаки: вони єдині, як ніколи, вони моляться на свого диктатора, вони зливаються в шовіністичному екстазі. Чому? І чи можливо в такому разі спинити російського самодержця, підтримуваного більшістю його підданих? (Коротка відповідь: так). Цікаві спостереження американської письменниці та соціальної історикині Анастасії Адель. Фахівчиня російського походження провела своє дитинство в СРСР. Вона пояснює, чому війна - це єдине, що оживляє мертвотну Росію