Post #1965

Як показує досвід бойової роботи невідомих добрих людей в Курській області РФ, є просування - а є просування. Втім, те, що невідомі добрі люди стрімко йдуть вперед, не мусить викликати неймовірної ейфорії: їм ще окопуватися, закріплюватися, відбиватися, і невідомо, як усе піде. Тим часом рух російської окупаційної армії на багатьох ділянках фронту нікуди не зникає - і навряд чи зникне внаслідок подій на Курщині. І з цим так чи інакше доведеться щось робити - тож сьогодні дивимося на найгарячіші ділянки українського фронту під збільшувальним склом. Повільне, але наполегливе і постійне просування на тлі нищівних руйнувань українських сіл та містечок. Так можна описати дії російської армії на всіх напрямках фронту за останні три місяці. Так у Вовчанську і Часовому Яру, на напрямках Нью-Йорка і Білогорівки, Покровська і Вугледара. За рахунок якої тактики вони досягають свого невпинного просування? Є чотири складових у чіткій послідовності: - початкове відпрацювання КАБами, з якими ми поки що нічого зробити не можемо - далі включається артилерія - і артснарядів у росіян наразі більше, ніж у нас - потім відпрацьовують FPV-дрони - і після цього починається “м’ясний” штурм Ця тактика працює. Які результати вона дає - дивіться на наших мапах: ми підготували одну велику, загальну, по всьому східному та південному фронту, і 13 менших, локально по кожному з гарячих напрямків. Що зараз можна протиставити цій тактиці? У нас є кілька думок з цього приводу, читайте в нашому матеріалі