Post #2092

“У мене інвалідність”. - "Яйця в кулак, Міша, я не з ТЦК". Такий діалог відбувся у військового Олександра Котика, який уже місяць у тилу. Одного разу він у формі пішов спробувати лавандовий раф. Ну, типу, бо військові теж п'ють лавандовий раф. І там зустрів Мішу. До війни вони разом тренувалися на турніках. Тож Котик дуже зрадів, коли побачив свого gym buddy у київській кафешці. Хотів крикнути "Міша!" - але стримався. Ну, типу, хто так робить - він же адекватний. Тому просто підійшов і поклав Міші руку на плече. А потім він побачив футболку, яка обтягувала біцухи і грудак Міші. І там було написано: "Наша русофобія недостатня". Ну, типу. Котик потім перестав ходити в ту кафешку. Але не через Мішу (бо Міша сам після тої зустрічі цю кафешку оминає). І не через лавандовий раф, який пахне, як засіб від молі. А через баристу. І золотий мільярд. "Наші котики та інші" - нова серія есеїв про армійське життя, замаскована під художній твір. Весело, сумно, іронічно. Читайте