Post #2313

"Після цього я почуваюся так, ніби мені завдали удару, який збиває з ніг. Яка нелюдська жорстокість! Як таке може відбуватися — зараз, в наші дні!" — "Але невже ти не знала, що саме так все і буде? Вони завжди так роблять". Така розмова після подій в Бучі була у мене з другом, з яким ми напередодні вторгнення багато говорили про те, коли саме воно розпочнеться і яким буде. Після цієї розмови я згадала історії своїх предків та репресій в інших родинах — і мені стало соромно за свою наївність. Так, нелюдська жорстокість, нічим не обумовлені вбивства та знущання — саме те, що росіяни роблять завжди під час війни. І не тільки. "Російські звірства не є випадковими або справою рук окремих злочинців чи навіть окремих підрозділів; вони є невіддільною частиною того, як Росія воює і завжди воювала. З усвідомленням цього стає зрозуміліше, чому російські солдати грабували і тероризували майже кожне українське місто і село, яке вони коли-небудь захоплювали, вбиваючи чоловіків, ґвалтуючи жінок і викрадаючи дітей", — каже провідний британський історик Ентоні Бівор. У 1990-х, поїхавши до Росії готувати свою книжку про історію битви за Сталінград, Бівор чимало довідався про цю жорстокість та її ключові причини. Він говорить про "теорію ланцюгового гноблення", яка пояснює російську схильність до звірств. Бівор пояснює для The Telegraph, як відлуння минулого втілюється сьогодні, і як далеко може зайти Путін, якщо його не зупинити.Читайте