Post #2360

На перший погляд, це класична історія про "медову пастку"- принаймні, під таким кутом її зараз подають в багатьох українських ЗМІ. І справді, тут є всі атрибути цієї практики спецслужб: Інна Кардаш, яку вважали журналісткою, використала сексуальні стосунки для того, щоб дістати доступ спочатку до агента політичного впливу і через нього до політичної влади. Згодом вона ужила ті ж методи, щоб проникнути до військової розвідки України. Втім, якщо придивитись уважніше, ідеться не тільки про це. Про Інну Кардаш вже написано достатньо. СБУ затримала цю шпигунку білоруського походження за спробу влаштуватися в один із підрозділів ГУР. Українські медіа одразу ж прозвали її "білоруською Мата Харі", яка, використовуючи особисті зв’язки, займалася шпигуванням для КДБ РБ. Однак це визначення неточне, особливо якщо взяти до уваги, що білоруський КДБ - це просто регіональний відділок російської ФСБ. Тому правильніше було б класифікувати Кардаш як російську шпигунку білоруського походження. І це не єдиний нюанс, якого наші ЗМІ воліють не помічати. Куди важливіше відповісти на питання, як сталося, що шпигунка мала можливість впродовж багатьох років вибудовувати журналістську кар'єру в Україні, та ще й в тандемі з багаторічним керівником інформагенції "Інтерфакс-Україна" Олександром Мартиненком. Хоча для того, аби з'ясувати, що вона поширює російські наративи, достатньо було б погуглити всього лише пару хвилин. Також варто з'ясувати, як сталося, що саме ця людина змогла зробити цілу серію інтерв’ю з вищими державними чиновниками зеленої хвилі. Чому її охоче пускали у високі кабінети, і які прийоми в "обробці" високопосадовців дозволили їй залишатися бажаною гостею? Отже, ця історія - не лише про затриману шпигунку, а й про системну сліпоту українського медіасередовища й політикуму. І з цим варто щось робити. Читайте докладно