Post #2419

"Люди з тилу запитують: “А чому вас не міняють?” — сумно посміхається командир роти. — Бо дорога туди і звідти — це вже окрема війна". Чому бійці місяцями не виходять із позицій? На це запитання є кілька відповідей. Перша відповідь: кілзона. Передній край майже прозорий, над ним — розвідувальні коптери, FPV, ударні дрони, тепловізійні "очі", коригувальники артилерії. Якщо ворог бачить рух, прораховує маршрут — він починає відпрацьовувати системно: міномет, артилерія, FPV, скид, знову міномет — безперервне полювання. Щоб вийти, потрібен не тільки маршрут, а й специфічний час, специфічні обставини, коли ворог не зможе відстежити вихід. Командирам не позаздриш: їм доводиться вибирати між поганим і ще гіршим, між тим, щоб залишити бійців на позиціях ще на якийсь час - і тим, щоб спробувати вивести їх зі смертельним ризиком. Друга відповідь: люди. Нестача людей — причина довгого перебування на нулі. Якщо в батальйоні людей менше, ніж потрібно навіть для нормального утримання лінії, командир перекриває дефіцит лише одним способом: тривалістю перебування на позиції. Чи можливо виконати новий наказ Сирського, в якому час перебування на позиції суворо обмежується? Чи можна підлаштувати реальність під оце "у строк не пізніше одного місяця"? Що треба зробити, щоб це стало можливим? Міркуємо: https://texty.org.ua/articles/117367/chomu-tak-dovho-na-pozytsijakh/