Texty.org.ua

Після терактів у Дагестані російській пропаганди довелося добряче потрудитися. Виникла необхідність приліпити горбатого до стіни якимось правдоподібним чином прив'язати до події Україну та її союзників. Це було дуже непростою задачею. Коли в березні 2024 року в концертній залі “Крокус Сіті Холл” ісламісти розстріляли 140 людей, пропагандисти не довго думаючи заявили, що теракт координував Захід, а виконувала Україна. Відповідальність за організацію нападу взяла ІДІЛ, але це проігнорували. Тепер, коли терористичне угрупування "Ісламська держава у вілаяті Хорасан" привітало напад у Дагестані, дезінформаторам треба було дотримуватися послідовної логіки - і знову доводити, що координував атаку ніякий не ІДІЛ, а зловісні Україна та Захід. По факту російська влада зіткнулася з хвилею терористичних актів. Однак публічно визнати їй це важко. Труднощі збільшуються через те, що головними дійовими особами виявилися громадяни РФ. Щоб уникнути визнання реальних проблем всередині Росії, пропагандисти намагалися якомога менше уваги приділяти громадянству терористів. Їх називали “вооруженные боевики”, “неустановленные люди”, “ бандиты”, “террористы”, “боевики”, а потім вказували на етнічне походження - дагестанці. Про те, що за паспортом вони росіяни - ні пари з вуст. Хто ж стоїть за терактами? Тут пропагандисти скористалися звичним прийомом: вони плодили версії. Як і завжди, коли увагу аудиторії хочуть відвернути від справжньої правди, пропагандисти пропонують кілька "альтернативних неправд правд". Отже, бенефіціари теракту за версією роспропаганди: - британці, бо їм потрібна керована ескалація - американці, бо це ж саме вони створили ІДІЛ! - Україна, бо їй вигідно підживлювати радикальний ісламізм в РФ І справді, в Росії не може бути "свого власного" радикального ісламізму, він може бути тільки "привезений". Хто його привозить (спойлер: не Захід), і чому через це треба воювати якраз із Заходом - читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Росіяни запустили в українських соцмережах нову інформаційно-психологічну кампанію: буцімто влада продає електроенергію за кордон, поки звичайні українці страждають без світла. При цьому ніде не згадується, що внаслідок весняних російських ударів не вціліла жодна теплова електростанція, і через це виник брак електроенергії. Навпаки, ворог вдається до звичного прийому: каже, що це українська влада погана, та й взагалі "Україна - недодержава", а росіяни тут ніяк не причетні. Кампанія в соцмережах розгортається за класичним для російської пропаганди сценарієм: знайти найболючішу точку в певний момент, закинути влучний візуал, фальшиві цифри і факти, зіграти на невдоволенні та роздратуванні, підкинути “дровенят” у коментарі через своїх ботів, активізувати місцевих корисних ідіотів, малоосвічених і невдоволених людей. Людей, які намагаються спростувати пропагандистські тези, просто-напросто цькують. Ми ідентифікували деякі частини цієї кампанії і розповідаємо, як вона розгортається на практиці. Читайте. І напишіть в коментарях, чи траплялися вам пропагандистські повідомлення на цю тему. Якщо бачили меми цієї кампанії - теж напишіть

Чи є в українській армії бійці, які ніколи не матюкаються? Між іншим, це не риторичне запитання, і відповідь на нього - так, є. Але нематюкливі бійці належать до окремої спільноти, які групуються за певною ознакою. Всі інші - матюкаються. Якщо ви вважаєте, що українському воїну не можна вживати матюків, бо це "перетворює його на москаля" - вам, мабуть, не слід читати новий розділ книги Дмитра Крапивенка "Усе на три літери". У цьому розділі він розповідає про мат - та доцільність, а часом і необхідність його застосування в армії. Ще один спойлер: найбільші “матюкальники” - ті, хто має справу з технікою: мехводи, ремонтники і подібна публіка. "Без триповерхових загинів ні двигун не запустять, ні трак не полагодять. Здається, що в бездонну горловину МТЛБ чи БМП разом із соляркою треба “залити” ще добру порцію відбірних матюків, інакше “броня” не поїде. Схоже на тубільні вірування, але я не бачив, щоб це працювало якось інакше", - пише Дмитро. Як матюкатися (або не матюкатися) з командирами? Як за способом вживання мату можна зрозуміти, чи довго служить людина, ба більше - на якій посаді і в якому роді військ? І чим відрізняється спосіб вживання матюків українськими бійцями та росіянами? Читайте в новому розділі книги

Пам'ятаєте, як у 2022-му весь світ здивувався, коли українці стали на бій проти сильнішого, чисельнішого ворога? Люди, які бачили цю війну на своїх екранах, не могли повірити, що ми не здались - навпаки, не зважаємо на надскладні умови, застосовуємо всі наявні засоби і навіть винаходимо нові! "Вони не злякались. Чому вони не злякались?" - думали ті, хто давали нам три доби на те, щоб здатися. Може, це у нас в крові? Можливо. Адже сто років тому у нас був Нестор Іванович Махно. Його військо не було великим - сягало заледве 50 тисяч осіб. Але, попри це, Махна можна вважати видатним полководцем. А ще - хитруном і винахідником, який придумав, як застосовувати кулемети на тачанках. Насправді ставити зброю на поїзди, машини і візки додумалися задовго до Махна. Але саме Махно і його бійці винайшли, як об'єднати кілька сотень тачанок в один полк, який діяв із застосуванням певної тактики. Про цю тактику - в нашому матеріалі. Ми не тільки докладно її описуємо, а й показуємо на ілюстраціях, як саме вона працювала. А ще в цій статті ми висвітлюємо кілька ключових питань. Заради кого і заради чого воював Махно? Чи ідентифікував він себе як українця? Чому селяни-повстанці називали його Батьком і беззастережно йому вірили? Чому він не переміг - і чому його битви не допомогли створити незалежну українську державу? Читайте - і дивіться - за посиланням

"Здохни", "Путін", "Інфографіка". Дехто у нас в редакції несподівано викопав матеріал з такими тегами з глибин архіву. Коли подивились, що там, зрозуміли: актуально. Навіть більш актуально, ніж у 2017 році - з огляду на те, що витворяє російський диктатор-маніяк. У цьому матеріалі з маленькою інфографікою - не стільки про Путіна, скільки про інших правителів Росії та про те, як вони пішли з "трону". Факт: лише 12% правителів Росії закінчували правління не смертю - це якщо рахувати й тих, хто "пішов сам" так, як Микола Кривавий у 1917. Як завершувалася каденція російських правителів - дивіться на інфографіці. Як піде Путін - поки що незрозуміло. Але з огляду на цю інфографіку, варіантів небагато: або його вб'ють, або скинуть, або він помре на роботі і його винесуть вперед ногами з Кремля, або станеться щось незрозуміле (вочевидь, теж убивство). Імовірність того, що він відмовиться від влади, як це зробили ті самі 12%, ми розглядаємо як мізерну. А поки Путін не вмер, його пропагандисти радять "насолоджуватися красивим шоу". Так вони назвали візит свого диктатора до КНДР. У своїх публікаціях російські дезінформатори обсмоктали кожну деталь цього вояжу: як диктатора зустрічали, як годували, що дарували, на чому возили. На жаль, у п'ятницю не було змоги розповісти про наш моніторинг, в якому йшлося про цей візит - тож пропонуємо до вашої уваги зараз. Там, до речі, чимало цікавого про український удар по Севастополю, щодо якого в росЗМІ була справжня істерика. Читайте за посиланням

З 23 травня Тікток запровадив обмеження: відтоді відео, створені каналами з позначкою “контрольоване державою ЗМІ”, не можуть потрапляти в рекомендації за межами країни їх походження. То що, тепер українським користувачам не "підказуватиме" відео від одіозних RT та Sputnik? Так само як і користувачам з Мексики, Індії або Вірменії? А як з рекомендаціями для мешканців тимчасово окупованих територій України? Чи настільки масштабне це оновлення політики Тіктоку, аби перестати підписувати петиції про блокування платформи в Україні? У нашому матеріалі ми спробували розібратися і знайти відповіді на всі ці запитання. Читайте докладно

"Російське глушіння є вирішальним фактором при створенні безпілотників". Так каже співзасновник української компанії, яка виробляє дрони. Саме через глушіння виробники змушені шукати нові й нові способи зробити свої дрони автономними, нечутливими до ворожої протидії. За тим, як це роблять в Україні, зараз спостерігає увесь світ, пише Wall Street Journal. Що вдається краще, що гірше, і в чому західні фахівці вже рівняються на Україну - читайте в матеріалі

Це один із досвідів Texty.org.ua: одного разу новина в нас на сайті про вибір навушників, яка була проілюстрована фото доньки Джонні Деппа, зібрала значно більше переглядів, ніж суспільно-важливі матеріали з чудово виконаною інфографікою. Сучасним журналістам доводиться працювати в світі скролінгу. Тому важливо не тільки знайти і розповісти цікаву історію. Слід ще й додати їй певних "вау-ефектів", які зацікавлять читача, змусять його припинити гортати стрічку і прочитати наш матеріал. Такі ефекти ми використовуємо, працюючи з графіками, інфографікою, візуалізаціями - складовими журналістики даних. Як ми це робимо? Як це роблять люди, які нас надихають? Розповідають керівниця напрямку журналістики даних Євгенія Дроздова та керівниця напрямку дослідження російської дезінформації Юлія Дукач

Минулого тижня сталася подія, глибоко неприємна, гидка та осоружна для російських пропагандистів - Глобальний саміт миру. Але, як відомо, росіяни люблять страждати. Тож як ті їжачки, які плакали, кололись, але все одно лізли на кактус - російські пропагандисти верещали про саміт з кожної праски. Парадокс, але зробивши саміт головною темою в своїх ЗМІ, вони старанно намагались применшити його значення. Наприклад, коли вони говорили про кількість учасників, які відвідали подію, на них нападала вибіркова сліпота. Вони впритул не хотіли бачити усіх учасників саміту, намагалися нарахувати їх менше, ніж було насправді. Для цього використали простий прийом: якщо якась із країн була представлена не президентом або головою уряду, а кимось нижчим за рангом, то ця країна "не рахувалася". Таким чином, у роспропагандистів вийшло не 92 країни, як було насправді, а всього 56. Росіяни - дуже інфантильний народ. Вони вже не раз це демонстрували, повномасштабна війна - один із яскравих прикладів їхньої інфантильної безвідповідальності. І, як діти, якщо відбувається щось неприємне або страшне, вони намагаються заплющити очі: не бачу - значить, його немає. Але "не побачити" своїх "друзів" Туреччину, Угорщину та Словаччину, які підписали підсумкове комюніке саміту, пропагандистам не вдалося. Тож довелося проявити винахідливість, аби пояснити, чому ж це сталося. Як викручувалися - читайте в свіжому моніторингу пропаганди

Усе, що ви хотіли знати про російські розвідувальні безпілотники - і про те, чому ЗСУ не завжди вдається їх збивати. Ми підготували багато інфографіки про ворожі БПЛА. Ви побачите найбільші - Оріон і Форпост, трохи менші, але дуже поширені Орлан і Zala, а також маленькі й маловідомі зразки - наприклад, Елерон, Гранат і Добриня. Також показуємо українську зброю, яка може протидіяти цим безпілотникам: від найменших Stinger i Starstreak - до великих ЗРК, як от Бук та Iris-T. У нашому матеріалі пояснюємо, чому протидіяти російським розвідувальним БПЛА не завжди просто - і не завжди дешево. Читайте у нашому матеріалі, і дивіться багато інфографіки

Цей чудовий проєкт - про фантастичних звірів, і де їх шукати. І не тільки про звірів. Майже 40 років тому близько 2,5 тис. квадратних кілометрів в Україні перетворилися на непридатну для життя зону. Ми добре знаємо причину - Чорнобильська аварія, найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Відтоді, як звідси пішли люди, згорнули свою господарську діяльність - царицею тут стала природа. Тут є зо півтори сотні коней Пржевальського, а здичавілі корови створили власну ієрархію і чудово обходяться без стійла. 8 зграй вовків бігають між Україною і Білоруссю. На тутешніх грунтах ростуть лісові лілії та сибірські півники, у водах плаває мінога українська, а в небі панують кажани та хижі птахи. Частину з цього різноманіття ми намалювали - і навіть даємо послухати звуки тварин. Ми також запитали науковців, чи не шкодить флорі і фауні в зоні відчуження радіація. Читайте і дивіться в цьому дивовижному матеріалі

Перші в світі міста були не в Месопотамії, на території нинішнього Іраку, а в причорноморських степах - і це були трипільські поселення. Вони старші від месопотамських на кілька тисяч років! Археологи довго мали за догму те, що міста вперше виникли в Месопотамії. Навіть коли у 1971 році українські вчені знайшли й почали дослідувати давні міста, цій знахідці на Заході не приділили належної уваги. Радянським вченим просто не вірили. Лише згодом, після того, як Україна здобула незалежність, імениті західні археологи взялися до діла. Впливова швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung розповідає про дослідження вченого Йоганнеса Мюллера. Він не має сумніву, що поселення на території нинішньої України були першими в світі спланованими містами. Що розповів про трипільські мегасайти - читайте в нашому перекладі