Texty.org.ua

Привіт! Про можливий підрив Каховської ГЕС ми писали ще в листопаді минулого року. Тоді дослідники представили моделювання найгірших сценаріїв підриву, модель залишається актуальною. Втім, треба враховувати, що модель - це модель, а в реальності параметри на момент вибуху відрізняються. За посиланням - фото та відео. Ви побачите можливі варіанти підтоплення, якщо підірвано 200, 400 або 800 метрів дамби. З цієї моделі очевидно, що найбільше постраждає лівий берег Дніпра, де і розташовані окупаційні війська. Втім, кожному, хто логічно мислить і хто має сіру речовину в черепній коробці, зрозуміло, що низький берег підтоплює більше. Тож доцільність таких дій окупантів поки що не проглядається. Дивіться модель за посиланням, зберігайте спокій і поширюйте. Також у нас готується матеріал з інфографікою по темі, стежте за оновленнями

Привіт! Відтоді, як в Україні почалася повномасштабна війна, мережа українських "лайносайтів", які поширювали російський порядок денний, якось принишкла. А групи в фейсбуку, які роспропагандисти роками використовували як інструмент поширення зради, були вичищені з соцмережі. І тоді зрадофільську пальму першості перехопив ТікТок. Цій соцмережі потрібен лише один параметр, щоб визначити, які відео вам "заходять". Алгоритм порахує, скільки секунд ви витратите на вагання: дивитися певне відео далі - чи прогортати? Також щоразу, як ви будете наново переглядати відео, це врахується. За допомогою цього параметру алгоритм визначить, яку тематику пропонувати вам далі. І якщо ви раз-другий подивилися якусь "зраду", а ще якщо й відреагували або поширили - вуаля, ви в чорній дірі. Є кілька типів дезінформації, які ми знайшли на ТікТоку. Серед них - як давно відомі нам російські наративи, так і тематично нові фейки. Ну і куди ж без "козиря" дезінформаторів - емоційного контенту, який вибиває у користувача грунт з-під ніг і змушує його не думати, а лише реагувати. Ми виокремили 5 категорій дезінформації в цій соцмережі. Читайте за посиланням

​​Повномасштабна війна згубно вплинула на українську освіту, яка ще не встигла оговтатися від викликів пандемії Covid-19. Внутрішня та закордонна міграція як учнів, так і вчителів, дистанційне навчання, масштабні руйнування освітніх закладів — все це змушує задуматися не тільки про майбутнє освіти в Україні, а й про те, як дбати про її якість вже сьогодні, коли війна ще триває. Освітні вподобання молодих українців дослідили U-Report та «Вокс Україна» під час онлайн-опитування. Протягом 25 квітня – 9 травня 2023 року 6183 респондентів відповіли на запитання, що стосуються їхнього освітнього статусу, планів на здобуття вищої освіти та виїзду за кордон. Хоча вибірка не є репрезентативною (опитування здійснювалося за допомогою чат-ботів у Facebook, Telegram та Viber) вона дає змогу побачити, як молодь оцінює перспективи освіти та що є визначальним при виборі освітніх закладів. Запрошуємо обговорити результати опитування під час онлайн-дискусії8 червня о 14:00. Для участі реєструйтеся за лінком 👇👇👇 https://forms.gle/g5WjJbLm4aw99ksq6 Разом із запрошеними експертами поговоримо про: ✍️плани української молоді на освіту; ✍️освітні напрямки, які обирають школярі; ✍️регіональні та вікові відмінності учнів у поглядах на освіту; ✍️фактори, які впливають на вибір майбутнього фаху. Учасники дискусії: ▪представник/ця U-Report; ▪Вікторія Агапова, аналітикиня «Вокс Україна», докторка філософії з економіки; ▪Олег Іванов, аналітик «Вокс Україна»; ▪Ірина Плешакова, психологиня, гештальт-терапевтка і сертифікована спеціалістка з профорієнтації. Модерує Ксенія Алеканкіна, керівниця проєкту «Індекс реформ» («Вокс Україна»). @vox_ukraine

Привіт! Кожного разу, коли Україна готується отримати нове озброєння від західних партнерів, російські пропагандисти починають розповідати, що воно нічого не варте і практично не становить загрози для російської окупаційної армії. Так було, наприклад, з Хаймарсами. Так було з німецькими танками Леопард, які, мовляв, куди гірші, ніж російські Т-90. Так було із системами "Петріот". Така сама доля зараз спіткала й винищувачі F-16. Увесь минулий тиждень роспропаганда запевняла, що ці літаки ну зовсім уже нікудишні. Вони безнадійно застарілі і свідчать про кризу бойової авіації США. Вони нікуди не годяться порівняно з китайськими винищувачами нового покоління, що вже й казати про російські, у яких, як відомо, аналогів нема. Та після того, як зброя надходить до України, і починає (або навіть ще не починає) діяти в реальному житті, пропагандисти кидаються її "нищити". Всім у Росії відомо, що в Україні не лишилося жодного Хаймарса, Леопарда чи Петріота - тому що їх знищили доблесними російськими вундервафлями. Отже, загроза все-таки була? Але це запитання ані у пропагандистів, ані у їхньої аудиторії не виникає - адже все це відбувається виключно у вигаданому світі. Зате "виття на болотах" після того, як західна зброя стає до бою, зовсім не вигадане. Правда, його пропагандисти старанно замовчують. Минулого тижня вони знову говорили про "непередбачувані наслідки", які обов'язково виникнуть після того, як НАТО втягнеться в війну остаточно. Ми ж можемо констатувати: вся війна, яку зараз має РФ, стала для неї суцільним непередбачуваним наслідком. А все тому, що великоросійський шовінізм, зухвалість, зарозумілість і гординя не дозволяють ані пропаганді, ані правителям бачити реальні загрози - там, де вони справді є. Натомість вони вигадують загрози, які не мають нічого спільного з дійсністю. От, наприклад, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін розродився спічем про те, що Захід на чолі зі США прагне "перетворити вільну людину в повністю керовану трансгуманістичну химеру". Які ще химери живуть в уяві російських пропагандистів - читайте в свіжому моніторингу

Привіт! Якщо вам коли-небудь спаде на думку погуглити дитячі фото Гітлера - пошуковик видасть вам світлину милого немовляти. Так, в ньому вже проступають риси Гітлера - але це ще зовсім не той Гітлер весни 1945-го року, який влаштовує свою знамениту "бункерну істерику". Зринає запитання: як це дитя могло перетворитися на найкривавішого лиходія в світі? Те саме можна запитати і про Владіміра Путіна. Як він став тим схибленим диктатором, якого ми знаємо сьогодні? Це питання одного разу хтось поставив на редакційній планірці ТЕКСТІВ. Хтось інший згадав, як після свого приходу до влади Путін цілком схвально говорив про США, НАТО та американського президента Джорджа Буша-джуніора. Ми вирішили докопатися до істини: коли Путін почав змінюватися? Що послужило трігером? Так народився цей проєкт. Ми дослідили 10 тисяч стенограм з виступами Путіна за 22 роки його правління і створили проєкт з журналістики даних, який показує, як змінювалася риторика кремлівського карлика. Це лонгрід, який можна читати послідовно і повністю, а можна - як паззл, обираючи ті частини, які зацікавлять вас найбільше. До речі, якщо бути уважним, то "між рядками" можна побачити, що саме спричинило хворобливий злам, який породив "іншого Путіна", що саме було тим "болючим мозолем", на який хтось наступив. Ми не вказуємо цього прямо - аби читачі мали змогу зробити власні висновки. Ну а далі доступ до необмеженої влади, ресурсів та грошей довели справу до того огидного результату, який ми всі зараз бачимо. Читайте, і дивіться інфографіку

Привіт! Ще зовсім недавно у заможних країнах світу перемагали політичні проєкти з сильною антимігрантською спрямованістю. Британці голосували за Брексіт, американці вибрали Дональда Трампа, а згодом політики від Австралії до Угорщини обіцяли, що не допустять масової міграції в свої країни. І ось усе змінилося. Тепер Британія, США, Австралія охоче приймають новоприбулих мігрантів - мільйонами. Від них не відстають Німеччина, Канада і навіть Іспанія. В світі панує справжній міграційний бум, і навіть Японія та Південна Корея, які досі вороже ставилися до міграції, тепер дивляться на чужинців більш прихильно. І правильно роблять, пише тижневик The Economist. Країни, які приймуть мігрантів сьогодні - уже в найближчому майбутньому отримають суттєві переваги. Чому після кількох років затишшя світ накрила нова хвиля міграції? Як це пов'язано з війною в Україні, і наскільки обумовлено іншими чинниками? І, нарешті, чому приймати мігрантів - це вигідно? Читайте в нашому перекладі

Чому ви думаєте, що Росія розвалиться? На це запитання ТЕКСТАМ відповідає американський політолог Януш Буґайський. Він - автор книги “Неспроможна держава. Інструкція з розшматування Росії”, тож добре знається на цьому питанні. "Імперії не можуть існувати нескінченно - рано чи пізно вони розвалюються". Але це лише найабстрактніша з десяти причин, чому це має статися, він наводить і значно конкретніші. Війна проти України, яка показала безліч слабкостей російської держави, і на якій ця держава пропонує своїм громадянам помирати, не даючи майже нічого взамін - одна з таких конкретних причин. Чи можна достукатися до росіян, які живуть під куполом пропаганди? Чи повинні Україна та інші країни взагалі щось робити, аби сприяти розвалу РФ? Коли це може відбутися? І як підготуватися до того, що почнеться, коли вона таки розвалиться? Читайте докладно в інтерв'ю з Янушем Буґайським

Привіт! ТЕКСТИ шукають дизайнера/ку із досвідом роботи з графіками та картами для створення статичних візуалізацій і виконання поточних дизайн-завдань. Потрібно володіти програмою Adobe Illustrator та QGIS. Робота віддалена, відвідування офісу наразі за бажанням, але через деякий час плануємо повернутися до повноцінної роботи в офісі. Усі деталі - за посиланням

Привіт! Ми опублікували цей текст минулого тижня - але потім зняли з публікації до офіційного оприлюднення підозр прокуратури. Знаємо, що багато хто з вас хотів, але не встиг його прочитати. Сьогодні матеріал про псковського десантника опублікований - тож пропонуємо його до прочитання усім, хто не встиг: "Хто ви такі?" Це запитання постійно крутилося в голові у репортера Тараса Лазера, який їхав на місце слідчого експерименту. Там він мав зустріти Андрія Медведєва, військовополоненого, "псковського десантника", імовірного воєнного злочинця. 5 березня 2022 року він бачив на власні очі, як його товариші по службі розстріляли з БМП-2 цивільні автомобілі на вулиці Леха Качинського в Бучі. Тоді загинуло четверо цивільних, двоє з них - діти. Їхній батько - один серед тих, хто вижив - утратив ногу. Слідчий експеримент, під час якого надзвичайно ретельно відтворюються всі деталі тих трагічних подій, триває трохи більше години. "Хто ви такі?" - це запитання весь час ятрить репортера, поки Медведєв з відстороненим виглядом вказує слідчим на час, місце, обставини. Поки цей російський єфрейтор, спершу ніби крадькома, а потім усе більш явно, починає отримувати якесь збочене задоволення від уваги до своєї персони і від того, що він "режисує" події. А потім, уже не вірячи, що є шанс на розмову, Тарас Лазер отримує змогу поговорити з окупантом. І поки вони говорять, й журналіст отримує дедалі більше штрихів до портрету, його запитання трансформується. Особливо після того, як він з'ясовує, як російські солдати - і Медведєв зокрема - ставляться до убивств цивільних українців. І взагалі цивільних людей. "Що ви таке?" Схоже, правильніше запитувати саме так. Читайте докладно

Привіт! Якби кому-небудь спало на думку зняти фільм фентезі-жахів про Росію у нинішній війні - то яким би він був? Давайте пофантазуємо. Далеко-далеко на південний захід від столиці, яка упивається золотом, діамантами та іншою небувалою розкішшю, точаться бої за маленьке містечко. Це містечко раніше мало що значило - але за довгий час так уславилося своєю звитягою й непокірністю, що відступитися від нього вже неможливо. Ба більше - тепер від нього залежить і те, що буде далі у цій війні. Тож війська Верховного б'ються і б'ються об це містечко, немов об якусь зачаровану стіну. Місяць за місяцем вони йдуть на нього, хвиля за хвилею накочуються на нього здичавілі орди, але оборона тримається. Одна хвиля трупів нападників накочує на іншу, але Цитадель стоїть до останнього, а магія тих, хто "зачарував" стіни міста, залишається сильною. Знову й знову ватажок, який вийшов із низів (назвемо його Трупоїд), клянеться Верховному, що візьме місто - але не може. Втомившись від марноти зусиль, він вирішує зруйнувати зачаровані стіни. І коли його робота вже близька до кінця, і він готується назвати руїни своїми, інший ватажок, можновладний і пихатий (назвемо його Мерлятник), кидає на підмогу свої орди - аби вирвати перемогу з рук Трупоїда. Коли руїни міста, в якому не залишилося нічого живого, ще димлять під їхніми ногами, а захисники фортеці відійшли на західні околиці, Трупоїд і Мерлятник виходять на герць між собою. Кожен з них хоче залишити перемогу собі. Битву між ними має побачити лише один глядач - Верховний Некрофаг. Кожен з них має битися дуже видовищно, аби глашатаї розповіли Некрофагу саме про його перемогу. Але глашатаї вирішують не "бруднитися" об простолюдина Трупоїда - і хоч він зробив більше, віддають перевагу можновладному, зажерливому Мерлятнику. Та поки глашатаї упиваються "перемогою" над зруйнованим, понівеченим містом, поки утішений кривавим сюжетом Некрофаг готується роздавати скрині золота й діамантів, на пагорбах над містом нуртує тиха, але вірна робота. І невдовзі залишки руїн можуть впасти прямо на голови осатанілим ордам і поховати їх під собою... Схоже на казку, але це не казка. Почитайте наш свіжий моніторинг російської пропаганди - саме так усе й відбувається, а вся ця "трупоїдська" енергія вирує в середовищі пропагандистів більше ніж будь-коли. Російські ЗМІ упиваються "звільненням" руїн Бахмута, і при цьому продовжують створювати сюжет для одного-єдиного глядача - Путіна. Тим часом стерв'ятники Прігожин і Шойгу змагаються за те, хто з них стане головною фігурою в цьому сюжеті. І не помічають, як з височин на них невмолимо насувається гроза

Привіт! Нас уже не дивує, що попри свої декларації про боротьбу з пропагандою та насильством, Фейсбук продовжує пропонувати своїм користувачам різноманітну пропагандистську продукцію, в тому числі чимало проросійської. Дивує інше. Цю подорож ми почали з Камбоджі. Саме там реєструються адміністратори російських пропагандистських пабліків, спрямованих на зовнішню аудиторію. Знайти перший паблік неважко: його підказують рекомендації Фейсбука після перегляду кількох роспропагандистських сторінок. А далі ми дивимося на френдів цього першого пабліка, і потрапляємо в цілу "екосистему". Вона складається з "кущів" пабліків із російською пропагандою, пов'язаних між собою "дружбою". Контент - дуже подібний. Мінімум текстової інформації, максимум фото. На них - привабливі жінки, а також російська символіка і фото Путіна в образі "альфа-самця". Також колажі, які демонструють "непереможність" РФ та фото озброєння й техніки з "рашистською" символікою. А тепер підходимо до того, що дивує. Виявляється, є повно людей, які підписуються на подібні пабліки. Добровільно! Втім, якщо копнути глибше, здивування поменшає. Можна виокремити загальний принцип, який поєднує користувачів з умовного "глобального Півдня", Азії, Північної Африки, Близького Сходу та кількох небагатих європейських країн. У нашому матеріалі розповідаємо, на який (досить примітивний) гачок російські пропагандистські ботоферми ловлять підписників по всьому світу

Привіт! Щодо російських добровольців, які воюють за Україну, і частина з яких зараз проводить рейд у Бєлгородській області РФ, є ціла низка запитань. Наприклад: - скільки їх? - хто за ними стоїть? - як їх допустили до служби в Україні? - чи контролює Україна їхні дії на території Рф? - яка у них мотивація воювати за Україну і проти кремлівської кліки в РФ? - які втрати вони понесли упродовж свого зухвалого рейду? Відповіді на ці питання шукає видання The New York Times. Що їм вдалося "накопати" - читайте в нашому перекладі