Texty.org.ua

​В радянській Україні всесоюзна влада чітко визначала, які меморіали та пам'ятники дозволено ставити, і якими їм слід бути на вигляд. Та яким повинен бути простір довкола них. Це мали бути оповиті тугою місця, з яких хочеться, поклавши квіти, пошвидше піти. Посеред простору встановлювали однотипні і не надто естетичні стели або скульптури, які навіювали сумні думки. Здавалось би, Україні давно варто відійти від цих совкових традицій. Але ні. На світлинах - меморіали, які сповідують кардинально різний підхід до пам'яті. Біля першого - імерсивного меморіалу "Хрест героїв" у Вишгороді - хочеться бути. Його хочеться розглядати й осмислювати. Хочеться віддавати шану і берегти пам'ять, думати не тільки про минуле, але й про майбутнє. На другому фото - все ті ж традиційні пам'ятники, які дуже нагадують трошки підфарбовану радянщину. Чому так відбувається? Наша кореспондентка Валерія Павленко знайшла в різних куточках України справді вдалі меморіали й поговорила з їхніми авторами. Вона розповідає, які ідеї вони закладають у самі пам'ятники та в суспільні простори довкола них, і чому слід створювати нову традицію

"Краще хоча б 10 додаткових днів відпустки, ніж медаль". "Навіть сумлінні офіцери можуть іти в СЗЧ, якщо їх допекти до живого". "Після пів року на передовій і півтора в зоні бойових дій навіть найкращі "рекси" хочуть все кинути і втекти". Капітан Техас, який раніше написав для нас статтю про те, що в СЗЧ здебільшого йдуть люди, які мають залежність або ламаються під тиском сім'ї, змінив свою думку. Каже, зараз бійці часто залишають свої частини через виснаження. І це зрозуміло - війна триває три роки, відпочинок необхідний всім, але не всім і не завжди дають відпустки або проводять ротації тоді, коли люди вже на межі. На думку автора, розумніший підхід до відпусток та ротацій дуже необхідний і дозволить суттєво зменшити відсоток СЗЧ. І це не можна залишати на розсуд самих частин, адже там, де нема правил, є можливості для свавілля. Зараз командири, які не відпускають бійців, кажуть, що їх просто нема ким замінити. Але і теж це не зовсім правда. Резерви є, і йдеться не про 18-річних хлопців або жінок. Як дати відпочити виснаженим, знайти резерви для вкрай потрібної бойової та штабної роботи і уникнути нових СЗЧ - читайте в розповіді Капітана Техаса

Дівчата, які отримують високі бали з математики, з набагато меншою імовірністю оберуть вступ на технічну спеціальність, ніж хлопці з такими самими балами. Про це свідчать результати нашого дослідження, в ході якого ми проаналізували дані вступу до вищих навчальних закладів в 2022-24 роках. Чому так? Коротка відповідь: суспільні упередження та тиск гендерних ролей. Є й довші відповіді, які ми докладно розглядаємо в цій статті. І є ще невеселий висновок: жінки на даному етапі навряд чи підсилять українську оборонку, хоч їх там дуже бракує. Просто тому, що жінок з технічними спеціальностями мало. І не більшає. Як з цим на Заході? Як вдається залучати більше жінок до STEM-професій (наука, технології, інженерія, математика)? Чи можемо ми скористатися з цього досвіду? Читайте в нашому матеріалі - і дивіться інфографіку

Наприкінці грудня світ облетіли фото забруднених мазутом пляжів у Краснодарському краї Росії. Плями припливли на берег після того, як два російських танкери затонули поблизу Керченської протоки. Повідомлялося про загиблих тварин та птахів, згодом стало відомо про масове викидання на берег дельфінів. Після цих публікацій деякі користувачі в соцмережах обурювалися халатними діями Росії, були й такі, хто тішився, що мазут поплив на російську територію. Згодом про інцидент благополучно забули. Тим часом велетенські плями, які сумарно покривають 1000 квадратних кілометрів (це як Київ) продовжували свою мандрівку водами Чорного моря. Тішитися нічому: після того, як забруднення зазнало морське узбережжя в РФ, плями допливли і до берегів українського Криму. Ми вирішили дослідити пересування мазутних плям за допомогою супутникових знімків. Робити це було нелегко: з супутника деякі фрагменти на поверхні моря виглядають як мазут, хоча насправді ним не є. Щоб відрізнити мазут від інших субстанцій, потрібне дуже професійне око, тож ми звернулися за порадами до Українського наукового центру екології моря. Разом ми відтворили шлях поширення забруднення і показуємо його в хронології від початку витоку до 5 січня. Мазутні плями продовжують рухатися і завдавати шкоди морю та суходолу. В статті розповідаємо, якою є очікувана екологічна шкода внаслідок цієї аварії. Читайте за посиланням

Усе, що має хоч якийсь вплив на свідомість людей, Росія перетворює на зброю. Російська мова - зброя, і цим сьогодні в Україні нікого не здивуєш. Православна віра у її присвоєній Росією версії - зброя. У цьому списку й пам'ятники, якими Росія засмічує простір. Саме тому росіяни так навісніють, коли в Україні прибирають пам'ятники російським та радянським діячам. І тому на окупованих територіях вони ставлять нових Ленінів на старі постаменти, з яких українці їх колись зняли. А що в самій Росії? Які пам'ятники там ставлять відтоді, як Росія почала своє повномасштабне вторгнення? І які наративи таким чином поширюють? Аби з'ясувати це, за допомогою мови програмування Python ми опрацювали сотні згадок про відкриття пам’ятників на сайтах популярних російських ЗМІ, на регіональних російських телеграм-каналах, а також телеграм-каналах на окупованих територіях України. Що вдалося виявити - читайте в нашому матеріалі

Мало хто вміє написати про системні проблеми в українській армії так, як Tatarigami. Тон таких аналітичних публікацій дуже важливий. На відміну від численних критиків армії, Tatarigami не псує свої матеріали "зрадою", панікою та істерикою, і водночас не уникає незручних питань і залишається емпатичним. Як воєнний оглядач, OSINT та GEOINT аналітик він, вочевидь, добре знається на тому, про що пише. Отже, через три роки після початку повномасштабного вторгнення РФ, на тлі затяжної конвенційної війни, війни на виснаження, стали очевидними деякі критичні проблеми в тому, як функціонує українська армія. До цього призвела ціла низка чинників: і неправильна комунікація щодо "слабкості та недолугості" ворога, і надмірні очікування щодо контрнаступу, який закінчився невдало, і схильність закривати очі на наявні проблеми, і послаблення допомоги Заходу в найкритичніші для України моменти. Про всі ці проблеми та про їхні наслідки станом натепер Tatarigami пише чесно і виважено. Про те, як важко вирішити їх у розпал війни - теж. Однак немає іншого шляху, окрім як починати працювати над найскладнішими питаннями без зволікань, негайно. Речі, про які пише Tatarigami, здебільшого всі знають. Але чи всі роблять правильні висновки - і діють? Це важке питання, особливо з огляду на те, що від цього залежить, чи збереже Україна свою незалежність, і як, в кінцевому підсумку, складеться життя усіх нас, українських громадян. Читайте докладно

"Перше, що впадає у вічі: її абсолютна раціональність". "Огляд дуже хороший: механік-водій може бачити абсолютно все на 180°, а у командира панорама на 360°". "Вона легко розганяється і легко гальмує. Знімаєш ногу з педалі подачі пального - і все, не треба перемикати передачі". "Гусениці працюють назустріч одна одній, тож вона здатна розвернутися буквально на місці, на п’ятачку 4–5 м". "Вона рятує життя бійців". Усе це - оди легендарній американській бойовій машині піхоти Bradley, почуті від українських бійців. Ця машина вперше засвітилася у квітні 2023 року на озброєнні 47-ї бригади і відтоді досить активно постачається в Сили оборони. Серед усієї техніки, яку надають ЗСУ з Заходу, це, мабуть, найкраща БМП. Що робить Bradley такою легендарною? Ми поспілкувалися з військовими, аби це з'ясувати. Читайте, що вони нам розповіли

На Буковину повернулася Маланка! Наша авторка Ірина Пустиннікова побувала в Мамаївцях неподалік від Чернівців і бачила усе на власні очі. Тішилася - бо торік і позаторік Маланки тут не було. Заборонили. "Ша! Хлопці в окопах не зрозуміють оцих веселощів!" - сказала місцева влада у січні 2023-го. І заборонила найкрасивіший і найцікавіший український карнавал. Так тривало два роки. Та потім хлопці з окопів приїздили в рідні села - і обурювалися. З'ясувалося, що втомленим чоловікам з передової Маланка потрібна. Бо це частина їхньої ідентичності. Ця традиція невпинно відтворювалася щороку, навіть у часи Другої світової. Ніхто не міг її зламати - навіть радянська влада, яка переслідувала маланкарів. Ірина Пустиннікова написала репортаж із цьогорічної Маланки - читайте за посиланням

Що слухає артдиректорка "Текстів" Надя Кельм, коли створює неймовірні дизайни? Яку музику цьогоріч вподобав наш головний редактор Роман Кульчинський? Що на повторі у його заступниці Інни Гадзинської, і якій музиці надає перевагу NLP-дослідниця Наталія Романишин? Команда Texty.org.ua ділиться українськими піснями, які найбільше запали в душу 2024 року. Хоча це не обов’язково свіжі пісні, але ми вирішили, що саме так найкраще показати музичні тенденції. Для тих, хто користується Spotify, ми підготували наш Wrapped-плейлист лише з українською музикою. Гортайте матеріал донизу - там буде плейлист. Приємного прослуховування і щасливого Різдва! Почуємося після канікул

Для того, щоб провести дистанційне мінування, раніше вам потрібна була велика далекобійна машина - наприклад, "Ураган". В принципі, "Ураган" для цього вам потрібен і зараз. Але якщо ви ЗСУ, і у вас всього обмаль - спрацюють і креативні рішення. А саме - великі дрони, за допомогою яких можна дистанційно замінувати територію. Герой цієї статті Зеник мінує постійно. Робить це великими дронами: “Кажанами”, “Вампірами” й улюбленцем свого парку “Немезісом”. Він чіпляє на дрони 10-кілограмові міни, спрямовує їх на передню лінію, скидає - і назад. Так працює усю ніч. З досвіду Зеника, за допомогою дистанційного мінування можна зупинити цілий штурм. Не м'ясний - механізований, з броньованою технікою. Техніка підривається на мінах, а піхоту, яка розбігається, добивають FPV-дронами. Але є й нюанси: як дізнатися, де саме штурмуватиме ворог? Як зрозуміти, що міни на ділянці слід замінити на нові? Читайте в розповіді Зеника, як дистанційне мінування працює на практиці

"Ця зима буде найважчою для енергетики". Хто з нас не чув цього прогнозу від різноманітних експертів різного ступеня експертності? Вони говорять це так, ніби з українською енергетикою має статися щось таке страшне, чого ще не було в нашій історії. А між тим, найстрашніше вже було. Це сталося два роки тому, 23 листопада 2022-го - коли російська ракетна атака спричинила класичний блекаут із розпадом енергосистеми. У той день зупинилися всі енергоблоки українських атомних станцій. Чи була ще хоч одна подібна ситуація? Ми показуємо це на інфографіці. Чи буде ще така атака? Росіяни, без сумнівів, спробують. Вони вже не раз вдавалися до атомного терору, цілячись саме в інфраструктуру наших АЕС. Загроза залишається, а чи може вона бути реалізована, і що Україна і світ можуть їй протиставити - розмірковуємо в нашому матеріалі

Філологи, які прочитають цю статтю, заплачуть. Тому що автор видає як "дивовижне нове знання" те, що вони і так знали з першого курсу. Людям, які отримали освіту в інших сферах, цікаво буде ознайомитись з логічними аргументами на користь того, що усі ми говоримо не мовою, а діалектом - просто це діалект "з армією і флотом". І це окей. А от якби цю статтю прочитали росіяни, які здатні піти на воєнні злочини, аби лише нав'язати українцям свій "вєлікій і магучій", їхня картина світу була б зруйнована. Як так - "язик", за примусове поширення якого вони ладні гнити в українських полях, є "всього лише" діалектом? І говорять вони "всього лише" на діалекті - як і українці, як, зрештою, і всі інші народи в світі? І ніякого "вєлічія" в тому, щоб послуговуватися діалектом, який вони чомусь вважають "вєлікім і магучім", немає? Але навряд чи росіяни колись про це дізнаються. Тож пропонуємо цю статтю вам - ваша картина світу стане ширшою