Texty.org.ua

12 енергетичних об'єктів в Україні стали мішенями російських повітряних атак лише за три дні квітня, з 8 по 11 число. Серед них були великі, як Трипільська ТЕС або газосховище у Дашаві, і менші - які, втім, виконують важливі функції у нашій енергосистемі. Ми зібрали на карті усе, що потрапило під приціл за ці три дні - дивіться в повному розмірі за посиланням

Штучний інтелект дає оборонцям України дедалі ширші можливості. Наприклад, ChatGPT використовують як відправну точку для пошуку інженерних рішень щодо зменшення вразливості від російських "глушилок". Також ШІ допомагає ідентифікувати ворожі цілі. А модель, розроблена американською фірмою Palantir, допомагає виявляти людей, "схильних до зради". І це ще не все. Видання The Economist поговорило з цілою низкою людей в Україні. Серед них - OSINT-аналітики, фахівці з безпеки, розвідники і чиновники. Усі вони застосовують штучний інтелект у своїй роботі. Деякі моделі, про які йдеться в матеріалі, здатні виконати справді вражаючу роботу. Зокрема, дуже хвалять стратегічно орієнтовану модель, створену і керовану РНБО, яка поглинає текст, статистику, фотографії та відео (СОТА). Цю модель називають "конструктором", оскільки вона містить результати роботи менших моделей, таких як програмне забезпечення Palantir і Delta. Вона здатна видавати рекомендації з чутливих питань - і створює велику "загальну картину". Втім, є і ризики. Як усе працює, і де є слабкі місця - читайте в нашому перекладі матеріалу

За пів години скласти усі необхідні речі в маленьку сумку чи наплічник - і рушити світ за очі. Цю ситуацію на початку повномасштабного вторгнення пережило чимало українців. Згодом виявилося, що тієї дрібки речей, які вони взяли в дорогу, цілком вистачило на місяць, а то й на два. Тож у багатьох виникло запитання: чи й справді мені потрібно більше вбрання, ніж можна помістити в одну валізу? Або по-іншому: яким має бути мій одяг, аби його можна було скласти в одну валізу - і цього вистачило надовго? Над цими запитаннями розмірковує авторка нашої сьогоднішньої статті, яка спостерігала за великими чергами киян біля магазинів Zara, Oysho, Massimo Dutti, Bershka, Pull and Bear, які після довгої перерви повернулись у Київ. Спостерігала байдуже - хоч і ідентифікує себе як "шмоточницю". Річ у тім, що ці бренди іспанської компанії Inditex пропагують зовсім інший підхід до одягу, який називається "швидка мода". Вони копіюють одяг з подіумів, швидко його відшивають з дешевих, штучних тканин, використовуючи низькооплачуваних працівників, а часом навіть примусову працю, швидко доправляють до крамниць, аби швидко продати - поки воно актуальне. А потім буде наступна швидка колекція. Етично? Ні! Але чим українець або українка може замінити собі західний мас-маркет середньої якості і середнього ж цінового сегменту, якого до повномасштабного вторгнення було повно в наших крамницях? У цій статті пропонуємо відповідь. І про більш зважений та етичний підхід до одягу, і про те, які українські бренди "матчаться" з цим підходом. Читайте докладно

Скільки нас, українців, зараз в Україні? Від відповіді на це питання багато чого залежить. Наприклад, наскільки стійкими ми будемо в протистоянні зі значно демографічно більшим ворогом - особливо, якщо це протистояння затягнеться на роки. Міністерство соціальної політики оприлюднило Демографічну стратегію-2040. Очікувано, 2023 рік став провальним у плані народжуваності: так мало немовлят на тисячу мешканців в нас не бувало вже триста років. Але є в статистиці міністерства й інші цікаві цифри. Ми вибрали інформацію про поточний стан справ і перетворили її на інфографіку. Відповідаємо на ключові запитання: - скільки нас, українців, зараз в Україні, на вільних та окупованих територіях? - скільки серед нас чоловіків, жінок, дітей, стареньких? - скільки виїхало, і чому офіційна статистика з цього приводу, вочевидь, помітно завищена? Читайте - і дивіться інфографіку

Ці люди помилково припускають, що можна запросто перепливти бурхливу гірську річку в гідрокостюмі і з трубкою - так, ніби плавати доведеться десь на лагідному морському мілководді біля єгипетського готелю, а не в шаленій течії, весь час ризикуючи побитися об гостре каміння. Ще одна помилка: не маючи жодного досвіду гірських походів, вони запевняють, що можна знайти "кабанячу" стежку в глушині і пройти нею аж до румунського кордону. Без підготовки, в спортивних штанях і в невідповідному взутті. Взимку або в міжсезоння. В них ще чимало смішних стереотипів - втім, не таких уже й смішних, коли йдеться про реальну небезпеку. Наприклад, вони більше бояться зустрічі зі своїми співвітчизниками, які служать у ТЦК, ніж із голодним, розлюченим ведмедем десь у глибині Карпатських гір. Знайомтеся - "утіканти". Так ми назвали людей, про яких ідеться у сьогоднішній статті. Вони - це щось середнє між утікачами та ухилянтами. Навколо них стільки інформаційного шуму, що здається, ніби утікантів - легіони. А що насправді? Скільки людей ладні бігти світ за очі від потенційної військової служби (до якої їх, можливо, і так ніколи б не залучили)? Як вони конектяться між собою, хто їм дає поради, і чому навіть російська пропаганда не дуже ними цікавиться? Читайте в нашому матеріалі

Терористам з ІДІЛ дуже не пощастило з російською пропагандою. Що більше вони запевняють, що теракт у Крокус-Сіті - їхня робота, то більше пропагандисти впевнюються: винні українці. Пропагандистам знадобився всього лише тиждень, щоб перетворити припущення про причетність українців на доконаний факт. Звичайно ж, ніякі об'єктивні розслідування їм для цього не потрібні. А докази? Докази у них залізобетонні: мовляв, якщо українці причетні до ліквідації Іллі Киви, Дар’ї Дугіної та Владлена Татарського - отже, і теракт в Крокусі на їхній совісті! "Вбивали тоді - вбили і в Крокусі", кажуть дезінформатори. На цей "доконаний факт" у пропагандистів уже працюють і якісь китайські експерти, і єгипетські фахівці, і власні Z-блогери, чиновники та політики. Вони відчайдушно намагаються довести, що вірять в український слід, волаючи про це з усіх прасок. Бо якщо ти не віриш, що теракт вчинила Україна, тоді ти не справжній патріот. У цій ситуації усі подальші спроби ІДІЛ довести свою причетність матимуть жалюгідний вигляд. Усі спроби - крім однієї. Бо те, що зараз робить російська державна пропаганда, вперто ігноруючи причетність ісламістів, схожа на дії безнадійно хворого, який наполегливо заперечує наявність смертельної хвороби. Фінал трошки передбачуваний: смертельна хвороба дійде до своєї кульмінації і вб'є цього хворого. Тож почекаємо. А тим часом в Росії дістається не тільки українцям. Таджики як "виконавці організованого Україною злочину" опинилися в самому епіцентрі оголтілої антимігрантської риторики. Та скільки б росіяни їх не цькували, вигнати таджиків та інших мусульман з Росії вони не зможуть. Читайте в свіжому моніторингу пропаганди

Країни НАТО мають сукупний ВВП, який у 20 разів перевищує російський. Вони витрачають на оборону вдесятеро більше, їхня техніка краща, а війська професійніші. То як так сталося, що Альянс не може або не хоче рішуче перемогти російське вторгнення? Старший науковий співробітник Atlantic Council Ян Бжезінський знає відповідь. Він нагадує, що від самого початку повномасштабного вторгнення Путін застосовує ядерний примус для стримування Заходу від прямого втручання на захист України. Поки що йому вдавалося використовувати цей примус навіть ефективніше, ніж він очікував. Саме за допомогою цього інструменту російський диктатор змусив Альянс пообіцяти "не ступати чоботами на землю", а союзників залякати так, щоб вони обмежили постачання військової техніки в Україну. Але останнім часом стратегія Путіна дає тріщини, натомість риторика представників НАТО посилюється - взяти хоча б заяви Макрона. На Заході починають розуміти справжню ціну поразки України - і думають над тим, як її уникнути. То що треба зробити, щоб поразки зазнала якраз Росія? Бжезінський пропонує п'ять кроків, які необхідно здійснити. Читайте його висновки

"Країна не досягне своїх політичних цілей, якщо вона не може вигравати битви або якщо вона не може розробляти і застосовувати найсучасніші концепції ведення бойових дій, засвоювати нові технології, навчати військовослужбовців або використовувати логістичну і промислову підтримку". Це - рецепт військової ефективності від американського військового історика Алана Міллета, якого, в свою чергу, цитує відставний австралійський генерал, дослідник війни Мік Раян. Ми вже не раз наводили грунтовні та прагматичні міркування Міка Раяна - і нова його стаття, на нашу думку, гідна вашої уваги. В цьому матеріалі Раян згадує про те, що в 2023 році, поки тривав український контрнаступ, західні дослідники, політики та військові фахівці не могли визначитися - а що вважати успіхом чи поразкою контрнаступу? Природно, тому що в них не було мірила успіху, каже Раян. Цьогоріч свій наступ планує розпочати вже Росія. Загальна мета її дій зрозуміла. "Риторика Путіна, як і дії його уряду з мобілізації промисловості та населення демонструють, що Росія налаштована на знищення України. Але як може виглядати російський успіх у 2024 році?" - питає дослідник. І ось тут ми приходимо до військової ефективності. Які складові свідчитимуть, що Росія домагається успіху? Що буде ознакою невдач? І, нарешті, найцікавіше: як можна спровокувати поразку Росії під час цьогорічної кампанії? Читайте докладно в матеріалі Міка Раяна

У столичному районі один спортивний автомобіль може розбудити десятки тисяч мешканців. У частини з цих зненацька розбуджених людей посилиться серцебиття, в когось підскочить тиск, а в когось розболиться голова. Здоров'я людей, які живуть у містах зі значним рівнем шуму, з часом може помітно погіршуватися. Дізнавшись про цей вплив, ми вирішили перевірити, наскільки шумним є найбільше місто України. Ми створили спеціальний пристрій і за його допомогою почали вимірювати рівень шуму в Києві. Згодом, аби отримати матеріал для порівняння, ми відправили цей пристрій знайомим у Прагу. В обох столицях встановлено однаковий максимально допустимий рівень шуму. Але чи дотримуються його на практиці? Як можна досягти більш комфортного життя у гамірних містах за допомогою засобів шумоізоляції? Відповіді на ці питання - в нашому матеріалі з журналістики даних. На додачу, ви можете прослухати звуки з наших досліджень. В ньому також є мапи та інфографіка, яка допоможе вам зрозуміти, які звуки є екстремально гучними для сприйняття людини, а які можуть перевищити ваш больовий поріг. Читайте, дивіться, слухайте!

Електрогенерація на Півдні та Сході України страждає найбільше. Відтоді, як Росія відновила удари по енергооб'єктах, вщент зруйновано кілька важливих потужностей. Ми показуємо на карті усі об'єкти, які опинились під ударом. Також розповідаємо, що зміна тактики повітряних обстрілів РФ означає для України, і чому наступний опалювальний сезон - під серйозною загрозою

Вдягатися чи не вдягатися у секонд-хенді? Ми й самі не очікували, що публікація на цю тему викличе таку бурхливу дискусію серед наших підписників. Вона не вщухає в фейсбуку та інстаграмі, а сьогодні хочемо запитати й вас. Видання The Guardian написало, що навіть нова редакторка Vogue не цурається секонд-хенду, і у своєму дебютному номері поставилася до вінтажного одягу з такою ж повагою, як і до нових розкішних фасонів. За носіння вживаного одягу зараз не прийнято шеймити - адже люди, які купують одяг у секонді, часто роблять це з етичних причин. Наприклад, хочуть продуманіше робити свої покупки, знизити тиск на працівників швейної промисловості і на планету в цілому. Крім того, секонд-хенд пропонує велику варіантивність вбрання. Тут є щось для кожного, а не тільки для молоді, яка традиційно задоволена цінами та творчими можливостями секонд-хенду. Шанувальники моди можуть знайти знакові речі відомих брендів, а батьки - забезпечити потреби своїх дітлахів, на яких нові речі просто "горять". Чи вважаєте ви цей тренд позитивним? Чи купували б одяг у секонд-хенді, маючи широкі можливості придбати його де-інде? Який у вас підхід до комплектування гардеробу - мінімалізм чи побільше різних варіантів? Напишіть в коментарях

Росія продовжує атакувати енергетику і бити по газових підприємствах та підземних сховищах. В останні дні березня країна-агресорка застосовувала балістичні та керовані ракети, дрони-камікадзе. Ми візуалізували їхні маршрути на карті - дивіться у повному розмірі за посиланням