Texty.org.ua

Українські війська відступили: звичний рефрен останніх кількох тижнів у новинах. В цілому вже впродовж кількох місяців динаміка відступу ЗСУ зростає. Якщо подивитися на графік, видно, що з травня цього року крива наступу росіян досить стрімко іде вгору порівняно з першими місяцями року. Це не експонента. Паніки немає, обвалу фронту немає, і ЗСУ продовжують оборону, тримаючись стратегії "завдати якомога більше втрат ворогу в обмін на маленькі клаптики території". Однак динаміка на графіку вказує, що виконувати цю роботу стає важче. У своїй редакційній статті ми виокремили кілька чинників, які заважають роботі Сил оборони і потенційно навіть можуть призвести до серйозних кризових явищ: 🔹зниження бойового духу, зокрема й через неадекватні дії командирів 🔹нестача бійців, яка, в свою чергу, виникає не на порожньому місці, на це є свої причини 🔹брак боєприпасів 🔹просимо у Заходу не те: гучне й "піарне" замість "нудного", але справді необхідного Докладно про ці чинники, з якими, без сумнівів, слід працювати, читайте в нашій аналітиці

The Economist розповідає гарну історію вовчі зграї та їхній вплив на європейську політику. На початку ХХ століття вовки у Західній Європі були відсутні - їх винищили, аби вони не шкодили тваринництву. Так тривало упродовж століття, та коли впала залізна завіса, вовчі зграї почали мігрувати зі Сходу. Крім того, багато людей переселилися в міста з сільської місцевості, що також створило можливості для зростання вовчої популяції. Тепер вовки є в кожній європейській країні - і їх стільки, що це викликає втіху в екологів. Адже вовки регулюють поголів'я кабанів та оленів, вибираючи собі на здобич найслабкіші особини - тому тепер менше антропогенного впливу, менше необхідності видавати дозволи на полювання. Вовки суттєво впливають на біорізноманіття і навіть на ландшафт. Але радіють не всі. Адже голодні вовки можуть полювати на свійських тварин, тож фермери почали втрачати своїх корів та овець, а отже, свій прибуток. В багатьох країнах фермери - найконсервативніший прошарок суспільства, а за їхні голоси на виборах завжди є охочі поборотися. Тож не дивно, що ситуація з вовками грає на руку всіляким радикалам та популістам, на кшталт Альтернативи для Німеччини. Подібні партії не забарилися втрутитися й підняти "вовчу тему" на свої знамена. А це, в свою чергу, робить невдоволеними вже екологів. Що далі, і хто виявиться крайнім? Читайте у нашому перекладі

У цій статті історика та дослідника війни Філліпса О'Браєна - багато поганих новин для України. Він аналізує гучні викриття з книжки редактора Washington Post Боба Вудворда "Війна". Ці викриття стосуються американських президентів: чинного та кожного з можливих майбутніх. Байден не допоможе Україні під кінець своєї каденції. Гарріс в разі обрання навряд чи буде дуже рішучою. Трамп точно не допоможе, а радше зашкодить Україні. "Книга багато розкриває про те, як США, головні друзі України, допомогли створити безлад і небезпечне майбутнє", - пише Філліпс О'Браєн. Але навіть хороші новини для України - а вони є і стосуються далекобійних ударів по військових цілях на території РФ - викликають розчарування. Про що йдеться - читайте в його аналітичному матеріалі

Як армія рівняється на свого головкома, так і церква рівняється на митрополита. Через свої специфічні церковні погляди митрополит УПЦ МП Онуфрій ніколи не піде на зближення з Вселенським патріархатом і Православною церквою України. В Україні ніколи не буде такого, щоб усі парафії УПЦ МП перейшли до ПЦУ, і одна з причин - Онуфрій. В цьому певен релігієзнавець, професор кафедри історії в Острозькій академії Андрій Смирнов. Останнім часом церков, які приєднуються до ПЦУ, поменшало. Було два сплески приєднань - після того, як ПЦУ отримала Томос, та після початку повномасштабного вторгнення РФ. Зараз ці цифри йдуть на спад. Чому? Митрополит та його влада - не єдина причина. Є й інші, і на якісь із них можна вплинути, а на інші - неможливо. Читайте докладно

​Друзі, напишіть, що таке, на вашу думку, армійські затяги? Які вони бувають? Зараз в редакції працюємо над цим питанням, будемо вдячні за ваші відгуки! Фото для привернення уваги

⚡️Ця зима знову для нас - подорож у невідоме. Що буде з електрикою? І, відповідно, що буде з теплопостачанням, водопостачанням і водовідведенням? Чи слід очікувати на нові блекаути і якомога швидше до них готуватися? Триває тотальна мовчанка місцевої і центральної влади. Дістати якусь інформацію можна хіба що від фахівців у сфері енергетики. І хоч вони кажуть, що ситуація не така прикра, є один фактор, дію якого важко обчислити: росіяни. Як нещодавно вихвалялися представники РФ в ОБСЄ, "є всього п’ять об’єктів, які Росія може атакувати в будь-яку секунду, щоб спричинити повне відключення електроенергії в Україні". Про що йдеться, і чи готова Україна до таких атак? Розкладаємо по поличках

"Україна не вступить до Європейського Союзу, я не дам своєї згоди, якщо вона не розв'яже питання Волині". Таку заяву нещодавно зробив голова Польської селянської партії, віцепрем’єр-міністр і міністр оборони країни Владислав Косіняк-Камиш. І це - не єдина його гостра заява на цю тему. Болить міністру не лише за волинську трагедію. Він також хоче розробити патріотичне виховання в школах, критикує набір рекрутів до Українського легіону, а раніше хейтив українське зерно. Не відстають від Косіняка-Камиша й деякі його однопартійці. В чому річ? Чому вибір зроблено на користь саме такої риторики? Тамтешні оглядачі зазначають: Косіняк-Камиш вибудовує свою політичну кар'єру як представника "поміркованої" партії, водночас граючи на електоральному полі партії Право і справедливість. Для цього він майстерно створює неіснуючі проблеми та дає ідеї, як розв'язати ці уявні проблеми. Як вибудовує свою політичну гру - читайте

З початком Курської операції ЗСУ прикордоння Сумської області стало "червоною зоною": тут суттєво побільшало обстрілів. І не тільки прикордоння: росіяни почали бити далекобійною зброєю і вглиб області. Обстрілюються території по обидва боки від кордону: на тій стороні палає вже від українських ударів. Ми створили дві карти, скориставшись даними про пожежі NASA Firms. Перша показує, що було наприкінці липня - на початку серпня. Друга - кінець серпня і перші дні вересня. Ці карти показують разючу відмінність по кількості пожеж. Як пояснює речник ОСУВ "Сіверськ", є деякі зміни не тільки в кількості обстрілів, а й у засобах, які використовують росіяни. Наприклад, практично немає мінометних обстрілів - мінометам не вистачить дальності. Натомість обстрілів КАБами побільшало - а от під Вовчанськом, де під час невдалого російського наступу вони були постійним явищем, їх тепер немає. Це свідчить, що ресурси у ворога - таки не безмежні. Під прицілом і прикордоння Чернігівщини, мабуть, тому що росіяни очікують нашого вторгнення в Брянську область. Докладно про зміни, які стались за останні два місяці - в нашому матеріалі

У 2024 році кількість та тривалість повітряних тривог в Україні має помітну тенденцію до збільшення. Зазвичай першу сирену ми чуємо ще ввечері, відбій - уже вранці. Наприклад, у Київській області у 2023 році в середньому було 9 годин тривоги на тиждень. У цьому році середній тижневий час тривог зріс до 15 годин. На це є декілька причин. Перша і головна: в Кремлі й далі роблять ставку на посилення терору мирного населення України. Тривалими повітряними нападами намагаються зломити наш опір. Які засоби для цього використовують - пояснюємо в матеріалі, а кількість та тривалість повітряних тривог показуємо на інфографіці

"Через два з половиною роки конфлікту думка про те, що ми не дали Україні перемогти, може здатися дивною". Так пише у своїй колонці для The Atlantic лауреатка Пулітцеровської премії, польсько-американська історикиня Енн Епплбом. І все ж, стверджує вона, це саме те, що робить Захід: не дає Україні перемогти. Чому? Тому що бракує віри в те, що перемогти Росію можливо. І тому що багато європейців та американців тішать себе ілюзіями, що війну можна зупинити переговорами. І справді, Зеленського можна вмовити відмовитись від частини територій в обмін, наприклад, на вступ України в складі неокупованих територій до НАТО. Але чи можна вмовити припинити воювати Путіна? На її думку, це і є ключовим: поки Путін не зрозумів, що Україну не перемогти, її союзи є реальними і міцними, а українці ніколи не здадуться - він хотітиме воювати. Або - поки в Росії будуть ресурси. Зрештою, вони теж не безмежні. То як показати Путіну, що він не переможе? Як змусити його припинити воювати? Читайте глибокий аналіз Енн Епплбом

"Тексти" вже на власному прикладі довели, що гуманітарна освіта не стає на перешкоді виробництву FPV. Більше того, це не тільки не заважає, а й допомагає. "Я креативна панянка, мені притаманний творчий хаос, а ще я затятий гуманітарій". Так каже про себе Оля Гарбовська, комунікаційна менеджерка. В квітні 2024 року вона разом зі своєю родиною зробила першу зграю "каканчиків" - 7-ми дюймових FPV дронів-камікадзе, які вирушили до Батальйону безпілотних систем "Небесна кара" 54 ОМБР. Після першої партії жінка масштабувала виробництво, і тепер передає "Небесній карі" десятки дронів. Оля працює комунікаційницею в міжнародній організації. І цей досвід дуже став їй у пригоді: наприклад, вона продумує кампанії збору коштів на дрони, а також комунікує результати. З квітня Оля та її команда зробили вже 83 дрони, а збори, закупівлі та виготовлення поставили "на потік". Паяють багато і якісно - і при цьому каканчики обходяться удвічі дешевше, ніж зазвичай витрачається на дрон! Як Оля налагодила безперебійне виробництво разом із сестрою, татом та його другом, і як зметикувала робити дрони дешевшими - читайте в її розповіді. І, якщо маєте змогу - допоможіть донатом (для цього треба перейти на сайт Олі kakanchyky.in.ua)

Ланцюг міцний настільки, наскільки міцна найслабша ланка - кажуть британці. Погані командири - це найслабша ланка в нашій армії. Це як інфекція, яка роз'їдає армію зсередини і руйнує бойовий дух. Військові говорять про неї - але приватно, щоб не виставляти хворобу напоказ. Це про некомпетентних командирів і самовпевнених самодурів, про командирів, які беруть гроші, б'ють, мстяться. Про тих, які віддають "накази 200", аби позбутися підлеглих, які відстоюють власну думку. Це про юристів, фінансистів та офіцерів штабу, які опиняються в окопах на віддалених та наполовину оточених позиціях. Пам'ятаєте, ми нещодавно шукали військовослужбовців, які могли б розповісти про поганих командирів? Таких людей знайшлося дуже багато. Їхні історії обурюють, лякають і доводять до відчаю. Ми перевірили історії, які нам розповіли. Але з міркувань безпеки викладаємо анонімно, аби нікому не зашкодити - за винятком тих випадків, коли військові попросили нас оприлюднити їхні імена. Ми також пошукали точки зору авторитетних військовослужбовців, а потім і самі поміркували над тим, як це змінити. Читайте в нашому незручному, але чесному матеріалі