Texty.org.ua

Привіт, це повідомлення для всіх, хто хотів і не встиг прочитати матеріал про "псковського десантника". Ми поки що зняли текст, так потрібно з юридичних міркувань, бо всі підозри мають бути вручені фігуранту офіційно. Текст знову стане активним, коли прокуратура закінчить цю роботу. Нагадаємо про нього. Перепрошуємо за це

Вітання! Мабуть, найбільш шкідливе, що можна зробити під час війни - це недооцінити ворога. Саме так вчинили росіяни, коли починали своє повномасштабне вторгнення. Зараз уже багато написано і сказано про те, що саме недооцінка української здатності до опору кілька разів зіграла з росіянами злий жарт. Цю помилку не можна повторювати українцям. Водночас, в наших медіа вже багато місяців є практика показувати російських окупантів як недолугих нездар і тупих ідіотів, які раз за разом зазнають прикрих невдач. В багатьох випадках (які потрапляють на відео) все так і є. Але залишається дещо за кадром. За майже півтора роки російські окупаційні війська та їхнє командування зробили висновки. Вони вчаться. І це може нам дорого коштувати. Королівський інститут об’єднаних сил (Royal United Services Institute, RUSI) опублікував велику доповідь про те, як різні структури російської армії пережили перший рік війни з Україною і в якому стані перебувають на другому році. Ми переклали і адаптували цей матеріал - читайте, чого навчилися окупанти, і які нові виклики це породжує для оборонців України

Привіт! У російських пропагандистів, схоже, якісь проблеми з реальністю. Інакше чим можна пояснити наполегливість, із якою вони намагаються підмінити реальність міфами? Ну от, наприклад, американські системи Patriot. Поки українці з подивом і захопленням спостерігають, як Патріоти збивають російські ракети "Кинджал", які колись помилково вважалися "гіперзвуковими", роспропаганда намагається навіяти своїй аудиторії міф про вразливість Патріотів. Розповідають про "слабкі місця", погані радари та легку досяжність для російської зброї. Більше того, поквапилися заявити про знищення аж цілих 5-ти Патріотів одним Кинджалом (цікаво, як це було? Пускові установки стояли одна на одній пірамідкою, і їх прошило ракетою наскрізь? Чи, може, вони від удару попадали одна на одну, як доміно? Крім того, три Патріота в цьому міфі - вигадані, адже Україна має лише два таких ЗРК). Ще один міф конструюють щодо РСЗВ HIMARS. У них теж є "слабкі місця", які окупаційна армія буцімто виявила за допомогою "радіогігієни". Тепер росармія "поступово" знищує цей вид озброєння, і саме внаслідок цього прильотів від HIMARS не фіксується. А що ж реальність? Реальність у відповідь каже, що зіткнення з Патріотами дорого обходиться російському бюджету. Лише за одну ніч вони поклали стільки Кинджалів, скільки їхня оборонка здатна виробити за три місяці. А на наступну ніч Патріоти обтрусилися від здійнятої пилюки і знову взялися за роботу - вдруге з неприємним для росіян результатом. Вангуємо, що роспропаганді доведеться "знищувати" вже "знищені" Партіоти знову і знову (можливо, доти, поки в РФ взагалі не закінчаться ракети). Такі сеанси "повторного знищення" ми вже бачили - з українською авіацією та ППО, але домінування в українському небі у РФ як не було, так і немає. Щодо HIMARS реальність каже, що ще минулого року окупаційна армія так налякалася "бавовни" на своїх складах озброєння, що забрала ці склади з зони досяжності американських РСЗВ. Однак свято тривало недовго: зараз "бавовну" почали вирощувати британські Storm Shadow, а HIMARS натомість спокійно чекають своєї години. І вона настане. Якщо роспропагандисти нічого не можуть вдіяти з реальністю, вони намагаються її "заборонити". Ну от, наприклад, їм дуже не до шмиги вживання слова "русня". І що ж вони хочуть з цим зробити? Читайте в нашому свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Ми вже колись згадували про те, що упродовж багатьох місяців - майже від самого початку повномасштабного вторгнення РФ - ведемо базу даних за різними типами обстрілів, що були здійснені по території України. Коли наприкінці березня росіяни вперше вдарили керованими авіабомбами, а згодом речник ПС Ігнат назвав КАБи суттєвою загрозою - ми вирішили з особливою увагою відстежувати їх в усіх доступних офіційних джерелах. Натепер в нас є вже достатньо даних, аби говорити про певні тенденції в цьому достатньо новому виді обстрілів. Тож до вашої уваги - інфографіка, яка показує кількість таких обстрілів за даними офіційних джерел, а також карта з локаціями "прильотів". Якщо коротко, дані показують, що росіяни б'ють КАБами не по лінії бойового зіткнення, а по інших територіях, зокрема на Чернігівщині, Сумщині, Херсонщині та Запоріжжі. Чому ворог цілить саме в ці території, чому КАБи такі небезпечні, що ми можемо їм протиставити (і навіть, схоже, нещодавно протиставили)? Читайте, і дивіться інфографіку

Привіт! У нашому сьогоднішньому матеріалі кияни діляться своїми враженнями від російської ракетної атаки в ніч на 16 травня. "Навіть коли за 10 км від мене точилися бої в Ірпені, мені було не так страшно, як тієї ночі". “Здається, ніби ракети збивають прямо над моїм будинком”. “Це ядерка?” Хтось ховав налякану дитину в укритті і переймався через те, що не може заспокоїти її за допомогою улюбленої іграшки, залишеної в квартирі. Хтось дивився з одного берега Дніпра на інший, де живуть його найрідніші, і панікував від заграви та звуків вибуху. Хтось, у повній впевненості, що прилетіло в житловий будинок по сусідству, одягався, аби йти допомагати розгрібати завали і рятувати людей. А на другий день усі були вдячні ППО, адже ніхто не загинув, а будинки вціліли. Як минула та бентежна ніч для мешканців столиці - читайте

Привіт! Давно вже спадало на думку питання: чому це всілякі російські діячі так нетямляться, коли йдеться про кенселінг "великої російської культури" у світі? А от чому. Ця сама "велика російська культура" - прекрасне прикриття. Для її просування та поширення на Заході створюються організації, за допомогою яких російські спецслужби вербують "співвітчизників" за кордоном та іноземців, які "співчувають". Подібними центрами "науки, культури та розвідки" з успіхом користувалася ще радянська КДБ. Грошей на це не шкодували. Не шкодують і зараз - а у КДБ є спадкоємці, які роблять те саме. Нещодавно ТЕКСТИ додали в базу “Бактерії русского міра” понад 300 представників таких організацій в 19 країнах Європи. У сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про кількох найяскравіших представників, а також "сплячих агентів", пов'язаних з цими організаціями. Є й вишенька на торті - пам’ятка від КДБ, як вербувати співвітчизників за кордоном. Серед кейсів: як завербувати агента за допомогою чотирьох рукостискань, як знаходити непрямі зачіпки, як використовувати іноземців "в темну", щоб вони працювали на ворожу спецслужбу, не здогадуючись про це? Читайте докладно

Привіт! Що таке європейський спосіб життя? Що саме робить європейські країни "магнітом" для багатьох українців? Про це розмірковує один із авторів ТЕКСТІВ, багатодітний батько, який близько пів року прожив із сім'єю в невеличкому австрійському гірському містечку. Він розповідає про зовсім інший рівень безпеки (звісно, йдеться не про ракети та обстріли. Йдеться про рівень довіри й інтеграції в суспільстві). Детально розглядає шкільне навчання з його безкоштовними і платними послугами, а також багато іншої "дитячої інфраструктури", медичні та соціальні послуги. Робить нотатки про те, як австрійці працюють, чим наповнені їхні будні, чому вважають одноденний (або багатоденний) похід у гори найкращим відпочинком. Згадує, як долучився до тамтешніх містечкових святкувань: "Свята відзначають на площах, люди збираються, п'ють різний алкоголь, залежно від свята і сезону, спілкуються. Навіть ти, біженець, відчуваєш, що не сам на світі, що ти - частина цієї громади. Така вкоріненість дарує відчуття комфорту". Втім, цей комфорт - не спонукає залишитись назавжди. Бо це "чуже щастя й чуже життя". Що хотілося б запозичити, аби налагодити не менш щасливе життя в Україні - читайте

Вітання! Якщо за час повномасштабного вторгнення РФ в Україну російська пропаганда й спромоглася спродукувати якихось "медійних" зірок цієї війни, то їх було зовсім небагато. І одна з таких зірок зараз "згорає на роботі" прямо на очах у приголомшеної публіки. Йдеться, звісно ж, про ватажка "вагнерівців" Євгенія Прігожина. Від самого початку він докладав чималих зусиль, аби яскраво освітлювати в цілому похмурий і нудний пропагандистський небосхил. Російські медіа жваво підхопили потуги цього суб'єкта - адже героїв у цій війні у них небагато від слова зовсім. Тож вони почали ліпити героїв сучасної Росії з "вагнерівців" та Прігожина. Що ж, своєю заявою від 5 травня про те, що "вагнерівці очікують розпорядження на вихід із Бахмута" Прігожин підклав російським пропагандистським медіям неабияку свиню. Їхній ентузіазм має змінити знак з "плюса" на "мінус" - тепер замість того, аби пафосно вихваляти Прігожина, їм треба не менш пафосно його засуджувати. Переключити тумблер так швидко у роспропаганди не виходить: аудиторія все ще дожовує жуйку про героїчність вагнерівців. Тож поки що вони перейшли в режим спроб виправдання Прігожина та згладження розчарування від його заяв. Втім, уже звучать голоси тих, хто намагається присоромити вагнерівців, натомість висуваючи на дошку іншого перспективного пішака - кадирівців. Тим часом Прігожин продовжує робити дуже неоднозначні заяви - наприклад, називає свого бункерного президента "дідом-мудаком". Ці заяви в наш моніторинг поки що не потрапили, але ще потраплять. Тож уже в дуже недалекому майбутньому ми дізнаємося, чи будуть росЗМІ, які поки що сором'язливо намагаються викрутитися з незручної ситуації, з подвоєним запалом намагатися закопати свого колишнього кумира. А поки що пропонуємо вам з'ясувати ще одну із тисяч причин нападу РФ на Україну, про які так любить говорити роспропаганда. Виявляється, росіянам дуже муляло "гендерне різноманіття". Хто їм його підсунув, і чому їм після цього стало аж так зле, що побігли на війну - читайте в свіжому моніторингу

🗓Save the date — 19 травня «Вокс Україна» запрошує на міжнародну конференцію «Вперед і вгору: реформування України під час війни». Повномасштабне вторгнення рф в Україну поставило країну перед низкою значних викликів. Весь попередній рік Україні доводилося показувати свою спроможність і на полі бою, і у підтримці українців, які втратили домівку чи роботу, і у реформах, що мають рухати країну вперед. Як вийшло впоратися з цими завданнями, які історії успіху час масштабувати та які уроки засвоїти, поговоримо під час конференції. Конференція відбудеться у гібридному форматі: у місті Київ та з трансляцією для зареєстрованих учасників. Організатор події — аналітична платформа «Вокс Україна» за підтримки The National Endowment for Democracy (NED). 🎥Головний медіапартнер — Медіацентр Україна. Медіапартнери: Вечір.Media, SPEKA, The Page, Громадське радіо. Докладно про подію та реєстрація 👇👇👇https://conference.voxukraine.org @vox_ukraine

Привіт! Якщо ви присутні в Фейсбуку, то вам, мабуть, знайоме своєрідне пуританство цієї соціальної мережі, коли за якесь криве слово можна "залетіти в бан". Наприклад, звичайне українське слово "цап" Фейсбук маркує як образливе - і відправляє в бан на місяць. Втім, усе "чистоплюйство" Фейсбука кудись вивітрюється, коли йдеться про рекламу. Адже "сто доларів - це завжди сто доларів". Автор цієї статті розповідає про сторінки-одноденки, які створюють, вочевидь, для поширення на українську аудиторію проросійських наративів. Знадобилася лише пара годин, аби знайти в соцмережі десятки таких сторінок. Окрім повідомлень на сторінках, на рекламу ставлять "повідомлення" від буцімто відомих ЗМІ. З особливою пристрастю безперервно "штампують" фейкову "Українську правду". Потім лінки на "новини" з цих фейкових ЗМІ теж бустять за допомогою реклами. А що ж робить Фейсбук, коли з'являється реклама, в якій хейтять українців або українське, сіють зраду і зневіру? А на нього нападає "вибіркова сліпота" - він таку рекламу чомусь не "детектить". Як це працює, скільки коштує і чи можна такій практиці протидіяти - читайте в нашому матеріалі

Привіт! Сьогодні в нас історія про те, як молоді харківські митці, які до 24 лютого 2022 залишалися здебільшого російськомовними, після повномасштабного вторгнення кардинально переглянули свої погляди на мову творчості. "З першого дня це був шок, злість, біль, відчай і 100-відсоткова русофобія", - розповідає співорганізатор харківського Літературного Слему Артем Ельф. Певний час він залишався на своїй Північній Салтівці, аж поки життя там не стало зовсім нестерпним. Разом з дівчиною на приміських електричках на початку березня вирушив до Полтави. Каже, що місто, де значно більше у повсякденні говорять українською, ніж у Харкові, справило на нього вплив. "Я став більше замислюватися про те, що творчість - це спадок, який залишиться навіть після моєї смерті. Особисто я точно хочу бути представником української культури і збагачувати саме її”, - розповідає Фрідріх Швальбе. Він - один із тих поетів, хто від початку вторгнення змінився чи не найбільше. Художниця Діна Чмуж пропагувала українське ще до того, як це стало мейнстрімом - після Революції Гідності вела свої соцмережі українською, практикувала її в інших містах. Каже, красу рідної мови розуміла з дитинства, коли у 12 років поїхала на екскурсію з краєзнавчим гуртком і почула, як люди за межами Харкова спілкуються українською. "Ми були дітьми й такі: “Боже, це так класно! А чому ми говоримо російською?” На першому курсі Худпрому Діна повністю перейшла на українську і перестала соромитися говорити нею в Харкові. Вони багато розповідають про себе та своє мистецьке оточення і про те, як в цьому середовищі Харкова поширюється майже тотальна українськомовність. Схоже, через 100 років після "Розстріляного відродження" у Харкові виникає нове українське відродження - і його росіянам вже не розстріляти. Читайте докладно

Привіт! Туреччина відіграє вагому роль у російсько-українській війні. Хоч присутність цієї країни й дещо знизилась від початку лютого, коли там сталися страхітливі землетруси, Туреччина вочевидь ще скаже своє слово у цій війні. Тож президентські вибори, які пройдуть там вже в неділю, викликають інтерес. Напередодні виборів Туреччина нагадує розбурханий вулик. За головну посаду в країні змагаються чинний президент Реджеп Таїп Ердоган та опозиціонер Кемаль Киличдароглу, який, за результатами більшості опитувань, має шанс відірватися на 5-7% у першому турі і перемогти в другому. Назріває серйозна боротьба, вибори навряд чи відбудуться спокійно, а після них в країні безперечно відбудеться ціла низка змін. На яких позиціях стоять обидва кандидати? Що вони пропонують своїм виборцям, і які "козирі" демонструють тим, хто ще не визначився? Що зміниться - або не зміниться - в країні в разі перемоги кожного з них? Чого, з огляду на ці зміни, може очікувати Україна? Розкладаємо по поличках в нашому матеріалі