Texty.org.ua

Привіт! Зараз часто кажуть: оцінити наслідки руйнування Каховської ГЕС можна буде лише згодом. Може, й так, якщо йдеться про всі наслідки. А якщо лише про частину - то можна оцінювати вже зараз, у тому числі в грошах. Саме це ми й вирішили зробити. Для цього ми вивчили супутникові знімки каналів, які забирають воду з Каховського водосховища, і з'ясували, як вони функціонували до повномасштабної російської навали, і як функціонують зараз. Також ми створили мапу зволоженості грунтів, з якої чітко видно, які ділянки в пониззі Дніпра є зонами ризикованого землеробства. Ми пошукали інформацію, наскільки відчутними можуть бути збитки від підриву ГЕС для сільського господарства. Ми також дізналися, які підприємства найбільше залежали від водосховища, і які з них вже зараз згортають або частково призупиняють виробництво. Найгостріше питання: в яких містах та місцинах люди найбільше потерпатимуть від "зневоднення". Ще гострішим воно стає, коли йдеться про тимчасово окуповані території. І насамкінець, ми замислилися над питанням: то варто чи ні відновлювати після війни Каховську ГЕС у тому вигляді, в якому вона була? Щодо цього зараз існує дві діаметрально протилежні позиції, кожна з них має своїх запеклих прихильників. Ми спробували знайти "золоту середину". Читайте, і дивіться на мапах

Привіт! Минулого тижня чи не вперше від початку війни "око Саурона" відвернулося від нашої землі - і почало дивитися в бік Мордора. Спочатку воно металося, як навіжене, прагнучи осягнути, що відбувається. Та потім вишукало дрібного, але дуже галасливого орка, вгамувало його, вгамувалося саме, і взялося до звичної справи - продукувати терабайти брехні. Все це метафори, а за ними - цілком очевидна розгубленість російських пропагандистських ЗМІ, які на початку пригожинського заколоту не могли добрати слів, аби правильно описати те, що відбувається (і не ляпнути чогось, за що потім прилетить по шапці). Потім ці самі ЗМІ вознесли Пригожина на п'єдестал - вперше за весь час спостережень цей малозначимий персонаж опинився на третьому місці в топ-10 політиків, яких найчастіше згадують в новинах російських псевдоЗМІ. А щодо брехні - то винним у заколоті виявився, за однією з версій, підступний Захід. Бо, мовляв, Захід ладен зробити будь-що, аби лише зруйнувати нібито існуючу єдність Росії. Прикметно, що ця "єдність", якщо вона взагалі колись була, абсолютно очевидно для всіх спостерігачів "роз'єдналася", коли треба було придушити заколот - але більшість російських силовиків не ворухнула й пальцем. Так само винним виявився й Київ. Мовляв, український "режим" підтримав бунт вагнерівців. Дивовижна логіка! Виявляється, можна підтримувати злочинців і головорізів, які місяцями вбивали український народ, щойно це стане вигідно! Але для російських пропагандистів тут нічого дивного немає: адже вони звикли, що їхня влада для здобуття ситуативної вигоди може подружитися хоч із дідьком, хоч із чортом лисим. Аби приховати усю цю ганьбу, яка коїлася всередині Російської Федерації, пропагандисти кинулися доводити, що в Україні все ще гірше. Мовляв, надана Заходом зброя закінчується - а іншої нема звідки взяти, бо у Заходу запаси теж вичерпалися. На цьому тлі українські війська під час свого контрнаступу потерпають від невдач - і окупанти скоро переможуть. Вже ось-ось. Щоправда, тепер, мабуть, доведеться робити це вже без вагнерівців. Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Сьогодні в нас короткий матеріал - про те, як зараз ведеться на полі бою українським снайперам. Останнім часом їхні завдання змінилися. Тепер снайпери не тільки годинами сидять у засідках. Друг ТЕКСТІВ, богослов і снайпер ЗСУ Юрій Чорноморець поспілкувався з керівником найкращої та найбільшої снайперської групи з Півдня. Той розповів, що наразі неможливо застосовувати техніку через тотальне мінування. Тому наші штурмові групи "пропалюють" собі прохід на 200 метрів за допомогою контрольованого підриву протипіхотних мін МОН-50. Пропаленим проходом ідуть піхотинці - адже танки та інша важка техніка їхати не може через глибоке залягання протитанкових мін, "витягти" які неможливо. Піхотинців прикривають снайпери - вони забезпечують тотальний шквал пострілів. Через кожні 200 метрів усі дії штурмовиків та снайперів повторюються. І так - щодня. Це означає, що у снайперів виникають нові потреби, які нікуди не зникають, а тільки з кожним днем ростуть. Як допомогти нашим бійцям - читайте за посиланням. І долучайтеся

Вітання! Недавно у Гельсінкі відбулася конференція з журналістики даних “Візуалізуючи знання ” (Visualizing Knowledge). Туди поїхала наша арт-директорка Надя Кельм, аби розповісти, як це - бути журналістом даних під час війни, в країні, що бореться з наймасштабнішою агресією за останні 70 років. Хочемо розповісти її виступ. "Вже півтора року ми працюємо під час війни і ми розповідаємо про війну. Це небажаний, проте унікальний досвід, яким я збираюся поділитися з вами", - так Надя починає свою розповідь. І далі говорить про те, як змінилася робота редакції від початку війни. Наприклад, про те, що четверо з п'ятнадцяти людей із команди ТЕКСТІВ зараз у ЗСУ. Про те, як доводилося дотримуватися режиму світломаскування, підлаштовуватися під відключення електроенергії, чути гуркіт "прильотів" по електропідстанціях. І як усі ці події стали основою для нашої інфографіки та проєктів з журналістики даних. "Кількість негативних факторів, які суттєво впливають на життя, збільшилася, а можливість їх контролювати зменшилася. Це створює відчуття безпорадності і хаосу. Одна з задач візуалізації даних - хоча б трохи впорядкувати цей хаос. Не для відновлення почуття безпеки, а для відновлення здатності орієнтуватися в ситуації", - пояснює Надя. Як живе редакція під час війни, до чого ми звикли, а до чого звикати не можна, і яка підтримка потрібна, аби згодом розповідати про досвід роботи в країні, яка перемогла у війні - читайте у виступі Наді Кельм

Привіт! Перші червневі тижні, упродовж яких Сили оборони України ведуть відвоювання наших територій, показали: очікувати на бліцкриг не слід. Але й розчаровуватися не варто. В сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про основні напрямки української атаки та характер бойових дій - і показуємо мапи бойових дій та чимало інфографіки. Нам доводиться битися в умовах, коли наша армія має обмежені ресурси. У нас немає переваги в повітрі, менша "квота" на артилерійські постріли, менше бронетехніки та засобів ППО, ніж у ворога. Ми не можемо завдавати масованих ракетних ударів на стратегічну глибину окупованих територій і Росії. Але у нас є мотивація. І кмітливість. Керуючись ними, наші Збройні сили застосовують найефективнішу стратегію з усіх можливих. Військові експерти та журналісти бачать прямі паралелі між операцією зі звільнення Херсона та нинішнім напрямом. Дійсно, логіка цих операцій схожа - але масштаби дуже різні. Також відрізняються і відстані, на яких доводиться діяти. За ці кілька тижнів наші Збройні сили мають помітні здобутки, а окупанти понесли помітні втрати. Як український наступ здійснюється в часі, в просторі та в цифрах, і яка стратегія за всім цим простежується - читайте і дивіться в нашому матеріалі

Привіт! Суботній похід Євгенія Пригожина породив чимало сподівань на те, що владу в РФ буде скинуто. Однак у той же день стало ясно, що пити шампанське ще трошки рано. Зараз чимало українських та західних коментаторів говорять про те, що невдалий заколот продемонстрував слабкість режиму та диктатора Владіміра Путіна. Бо, мовляв, Путін не зумів протиставити силової відповіді озброєним найманцям, охочим захопити владу в РФ. Це правда, але лише наполовину, вважає Татьяна Становая, старша наукова співробітниця Центру Карнегі Росія-Євразія. На її думку, Пригожин і не збирався захоплювати владу. Його "похід на Кремль" був не спробою захопити владу, а радше актом відчаю. Адже після боїв за Бахмут Пригожина витіснили з України, державна машина працювала проти нього, а Путін його ігнорував, натомість підтримуючи його найнебезпечніших супротивників. Зрештою, саме Путін продиктував Пригожину умови відступу. І саме від Путіна залежало те, що Пригожину вдалося вийти з цієї кризи живим. Навряд чи Пригожин міг висувати Путіну якісь вимоги за обставин, коли його фізичному життю загрожувала серйозна небезпека, а його найманці могли бути неминуче знищені, пише Становая. На її думку, подальші проблеми ще виникнуть, але суботні події сприяли тому, що Путін ще більше впевнився: йому не потрібна ані ПВК "Вагнера", ані Пригожин. Бо він може впоратися власними силами. Чи погоджуєтеся ви з такою точкою зору? Напишіть в коментарях

💓Друзі, вже майже рік (з серпня 2022 року) ми проводимо благодійні лекції та воркшопи, щоб підтримувати ЗСУ та разом із експертами з різних питань ділитися з вами корисними знаннями. На цей час відбулося 16 подій, учасники яких підтримали українські благодійні фонди та збори на загальну суму понад 342 000 гривень💸 Не зупиняємося та йдемо далі. А отже, запрошуємо вас на наступну подію. Нею стане лекціяаналітика «Інтерньюз-Україна» та співзасновника «Інституту Американістики» Владислава Фарапонова. У вівторок, 27 червня, о 17:00 в Zoom Владислав розповість: ◾чому Штати передали Україні значно більше допомоги, ніж усі країни ЄС разом, при тому, що війна йде у безпосередній близькості до них; ◾як інтерпретувати тенденції щодо американської допомоги Україні; ◾як змінилася зовнішня політика Штатів щодо України, Східної Європи та Росії. Більше деталей про подію та реєстрація 👉ТУТ Підкріплюйте свою віру у ЗСУ гривнею і саморозвитком! @vox_ukraine

Привіт! Вакансія в ТЕКСТАХ ще не закрита - ми шукаємо дизайнера. Точніше - журналіста, який створюватиме графіки та карти. Нам потрібна людина, яка знає Adobe Illustrator та QGIS, розуміє і любить інфодизайн, готова працювати з даними. Детальніше про завдання та умови - за посиланням. Приєднуйтеся до нашої команди!

Привіт! Здається, пропагандисти щось підозрюють. Деякі з них замислилися про те, що ЗСУ вишукують слабкі місця в обороні РФ. "Противник неспроста активизировался сразу на нескольких участках фронта. Согласно задумке командования ВСУ, такими действиями они пытаются прощупать наиболее слабый участок в обороне ВС РФ, а затем сконцентрировать там резервные силы и нанести главный удар”, - пишуть вони. Вочевидь, ця інформація взята з українських та іноземних джерел, які дають оцінки українському контрнаступу. І якщо росЗМІ пишуть про "задумку командования ВСУ", це не значить, що вони цю "задумку" розгадали. І що їм вдалося дізнатися щось більше від того, що цілком вільно циркулює в наших та західних ЗМІ. До того ж, таке обережне занепокоєння - це один із небагатьох випадків, коли пропагандисти намагаються реалістично дивитися на події. Здебільшого ж на сторінках їхніх ЗМІ не вщухають переможні реляції. Виявляється, росармія тільки те й робить, що успішно відбиває українські атаки, міцно тримає оборону і так лякає українських бійців, що за будь-якого серйозного бойового зіткнення вони починають тікати. Загалом у росіян "усе добре". Вони не тільки вдало відбиваються від українського контрнаступу, завдають серйозних поранень голові ГУР МОУ Буданову, але й розвивають економіку під санкціями, яка зросте більше від німецької. Дурень продовжує радіти думкою - бо цар так сказав. Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Після підриву Каховської ГЕС над Херсонською та Запорізькою областями було хмарно - від 7 червня впродовж тижнів. Погода дозволила Росії тривалий час приховувати реальні наслідки свого злочину. 20 червня нарешті з'явилися детальні супутникові знімки - і все таємне стало явним. Можна побачити, що сталося з Олешками. Як справи з водозабором для охолоджувального басейну Запорізької АЕС. І відповідь на запитання, що буде з водою для Криму - стала вельми однозначною. Це лише перші наслідки рукотворного лиха, створеного російськими терористами. Розповідаємо - і показуємо на знімках

Привіт! Що відбувається з військовослужбовцями у разі, якщо вони зазнають тяжкої травми або поранення і потребують тривалої реабілітації? Наприклад, у Великій Британії жодного з таких бійців не списують із армії, аж поки вони повністю не відновлять здоров'я. Їх лікують, і при цьому їм сплачують їхню повну зарплатню. У разі якщо після лікування бійці неспроможні повністю одужати, їм виділяють значну матеріальну допомогу, а громадські організації допомагають їм повернутися до цивільного життя. А в Україні? Чоловіки, які зазнали серйозних поранень, несподівано для самих себе дізнаються, що їх вивели поза штат, і тепер, до наступної військово-лікарської комісії, вони отримуватимуть забезпечення у розмірі... аж 500 гривень на місяць! При цьому, з армії їх не звільняють, тож влаштуватися на іншу роботу вони не можуть. Ми почули схожі історії від кількох українських бійців. Чому так відбувається? Що з цього приводу відчувають бійці? Як можна врегулювати цю несправедливість, на думку юристів та правозахисників? Ми спробували розібратися - читайте, що з'ясували

Привіт! Щоб розповісти історію шести січей Великого Лугу, знадобиться написати шість товстих книг - а то й більше. Тож наш сьогоднішній нарис - це радше спроба передати атмосферу місця, яке перестало бути таким, яким було раніше. Ту атмосферу, відгомін якої можна помітити у багатьох нинішніх подіях. Це розповідь про місця, з яких козаки виходили у Чорне море, аби "поскубати турків". Де ловили велетенських білуг, яких важко було донести вшістьох. Звідки старі запорожці йшли у Спасо-Преображенський монастир під Києвом, аби доживати віку - тепер це місце більш знане завдяки Хонці президента-втікача. Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлинська, Кам'янська, Підпільнецька. Так козаки називали свої січі, де вирував їхній повстанський, войовничий дух. Було ще багато інших назв - для сіл та хуторів, річок та балок, островів та заплав. Через століття після того, як січі були зруйновані та покинуті, ці назви пекли очі радянським владоможцям. І, робить припущення автор, у прагненні втопити ці місця у водосховищі був не тільки господарський та військовий розрахунок, а й схильність радянських бонз до окультизму. Але поховати пам'ять про Великий Луг не вдалося. Туга за втраченою козацькою волею, мрія про її повернення впродовж століть окупації давала українцям енергію й мотивацію боротися. З Великого Лугу вийшли всі: від Шевченка до бійців УПА. Як зчитати відголоски цієї пам'яті у сьогоднішньому дні - розповідаємо