Texty.org.ua

​Mar-a-Lago Face - специфічний тип "відредагованої" хірургами зовнішності, який можна помітити серед багатьох жінок, які зараз отримують високі посади від Дональда Трампа. Це обличчя, які зазнали драматичних перетворень в останні роки. Раніше вони були куди більш людськими - тепер це суміш філерів, збільшених губ, наклеєних вій та кутастих вилиць, перебільшених в стилі Фелліні. Політична діячка та подруга Трампа-молодшого Кімберлі Гілфойл, голова Республіканського національного комітету Лара Трамп та губернаторка Південної Дакоти Крісті Ноем - помітні зразки цієї модної пошесті. Чому вони з собою це роблять? Розбирається іспанська газета El País. Видання пише про це як про наслідування ватажка - і висловлюється здебільшого в зоологічних термінах типу "племінний фактор". Але не тільки - йдеться й про свого роду "естетичну євгеніку", яка маркує людей так, аби в середовищі Трампа легко було відрізнити "своїх" від "чужих". Дуже цікавий розбір. Читайте за посиланням

У попередньому пості ми виклали відео, присвячене темі найпопулярніших коментаторів в українському сегменті ютуб. Для тих, кому більше подобається текстовий формат - пропонуємо статтю на цю саму тему. У статті ми розглядаємо кластери коментаторів більш детально. Також у ній є багато інфографіки і викладена методологія наших підрахунків. А ще ми намагаємося відповісти на питання, чому такі сумнівні експерти, а також "хороші рускі" та медведчуківські "консерви" досі збирають так багато переглядів. Читайте за посиланням Пряме посилання на сайт, якщо неправильно форматується стаття в миттєвому перегляді: https://texty.org.ua/articles/114535/

Роман Світан - головна "ворожка" українського ютубу. Чому ворожка? Тому що його прогнози такі самі недостовірні, як ворожіння на кавовій гущі. Чого він вже тільки не пророкував! І знищення Путіна та його "улюбленого місця", і ЗСУ в Криму протягом 6 тижнів, і неминучий відступ росіян з Бахмута. Жоден з цих прогнозів не збувся. І тим не менше, згідно з нашим аналізом, Роман Світан від серпня-2024 став головною зіркою серед усіх коментаторів на нашому ютубі. Як і Світан, в рейтингу популярності ще чимало коментаторів, які воліли б називати себе експертами, але жодної експертності не мають. Так само там досі багато "хороших росіян", а ще нікуди не поділися медведчуківські "консерви". Чому так? В чому причина популярності коментаторів, які самі не знають, про що говорять - або умисно говорять речі, які шкодять Україні? І які наслідки це має в розумінні впливу на українську аудиторію? Розповідаємо в нашому новому відео Підписуйтеся на наш канал в ютубі! Там буде багато цікавого

Ситуація на Покровському напрямку, яка ще наприкінці 2024 року здавалася безнадійною, віднедавна стабілізувалася. І не тільки: останнім часом Сили оборони України здійснили на цьому напрямку кілька успішних контратак. Що це: лише симптоми чи вже сформована тенденція? Наразі говорити з певністю не можна. Однак помітні зміни на фронті є. В нашому сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про те, як змінилися втрати ворога у співвідношенні з його територіальними здобутками, і як в цілому змінилася лінія фронту від грудня 2024 року і дотепер. За ці три місяці рух росіян уповільнився. Але й їхні втрати стали меншими. Як видно з нашої інфографіки, кількість окупантів, знищених за тиждень, меншає від січня. Зараз цифри співмірні з весною-2024. Для України було б краще, щоб темпи просування росіян сповільнювалися, а втрати зростали. Це означало б, що ми стали вбивати ворога ефективніше, а отже, мали б шанс вийти з патової ситуації й ускладнити ситуацію для Кремля. На початку лютого на тлі уповільнення темпів російського наступу могла скластися думка, що вони таки видихалися. Але потім стало зрозуміло, що це все ще не так: після нетривалої передишки ворог знову інтенсифікував штурми. Якщо ця інтенсифікація не призведе до захоплення нових територій або приведе до повільнішого захоплення, ніж раніше, це стане позитивним сигналом для України. Чи це станеться, ми побачимо згодом. А що відбувається зараз - читайте в нашому матеріалі. І дивітьсябагато детальної інфографіки

Угоду про копалини, яку пропонує Україні Дональд Трамп, вже розглянули з багатьох боків. Однак є момент, на який мало хто звертає увагу. За легендою, сучасний Мангеттен купили голландці в одного індіанського племені за кілька десятків гульденів. В індіанців такого поняття, як право на землю, не існувало, і, вочевидь, вони просто підсміювалися над дивакуватими білими, котрі за ніщо заплатили грошима, за які можна було купити кілька мушкетів і порох. Певно, індіанці вважали, що візитери довго не протягнуть на тому болотистому острові. Як виявилося, частково вони мали рацію, тому що голландці справді звідти пішли. Але земля не повернулася до рук індіанців, а стала власністю нових білих господарів. Так само й українські активи, про які зараз хоче домовлятися Дональд Трамп, можуть опинитися зовсім не в американських руках. А, наприклад, в російських. Чому така небезпека справді існує? Читайте докладно унашій статті

Напередодні переговорів США з РФ в Ер-Ріяді російські пропагандисти не очікували нічого доброго. "Ніхто нам нічого не дасть - ні на тарілці, ні на лопаті" - з сумом віщували вони. Нарікали, що ніхто їх у світі не любить - окрім Білорусі, КНДР та на половинку Ірану. Результати перемовин викликали у пропагандистів глибокий подив, навіть ошелешення. Вони спершу не повірили своєму щастю, але змушені були швидко орієнтуватися - і змінювати риторику. Як змінилася російська пропаганда після цієї зустрічі? Є кілька ключових тем, у яких пропагандисти "перевзуваються в повітрі". 1. Вони перестали звинувачувати США в усіх смертних гріхах і тепер повернулися до давніх "вологих мрій". Запевняють, що Росія разом з Америкою ділитиме між собою Україну, а потім і весь світ. 2. Китай більше не друг - та й раніше, виявляється, не був великим другом, адже продавав технології не тільки Росії, але й Україні. Тож хай тепер китайські дипломати благають росіян про прихильність, а не навпаки! 3. Зеленський більше не маріонетка США. Оскільки він не погоджується на умови, висунуті Сполученими Штатами - значить, в нього є якась суб'єктність, і водночас його "маріонетить" хтось інший. 4. Хто цей хтось? Зараз це головна загадка для російської пропаганди. Як завжди, є кілька версій. Звичайно ж, на передньому плані маячить Британія, яка завжди мріяла напаскудити Росії, і тепер знову паскудить! Але є й інші потенційні "паскудники". Щоб підготувати цей матеріал, ми змушені були спостерігати за клекотінням огидних глибин великих російських телеграм-каналів - зокрема, "Два майора", "Записки ветерана", "Kotsnews", "Fighterbomber", "Олег Царёв" та інших. Що ми там побачили - читайте в нашому матеріалі

"Оце - диктатор". Така промовиста обкладинка, на якій звертаються безпосередньо до Дональда Трампа, вийшла в в американській консервативній газеті The New York Post, яку полюбляє читати чинний президент США. Але одним лише цим твердженням газета не обмежилася. Автор матеріалу Дуглас Мюррей в своїй колонці "10 істин про українсько-російську війну, які ми ігноруємо на свій страх і ризик", пояснює, де Дональд Трамп помилився в своїх заявах. Ось ці 10 істин: 1. Війну розпочав Путін 2. Путін є диктатором 3. Зеленський в законний спосіб переміг на виборах 4. Росія хоче повністю поглинути Україну, розтоптавши її суверенітет 5. Україна бореться за свою незалежність 6. Українці та росіяни – не "один народ" 7. Росія не друг США 8. Україна – друг США 9. Путіну не можна довіряти 10. Американська допомога Україні не витрачається марно Дуглас Мюррей каже, що Дональд Трамп таки може здобути Нобелівську премію миру, якої він так жадає, але ж не так, не підігруючи Росії! В улюбленій газеті Трампа він буквально "розжовує" своєму президенту, чому і в чому той не правий. Частину пояснень ми переклали дослівно. Читайте за посиланням

Поезія - це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі. Ці слова належать українській поетці Ліні Костенко. З ними хочеться погодитись - але сьогоднішній наш матеріал показує поезію із зовсім, зовсім іншого боку. В українських соцмережах є інша поетка, чи, радше, "поетка". І її діяльність змушує хвилюватися і за неповторність, і за безсмертний дотик, і за поетичний жанр в цілому. Соломія Українець - королева українського клікбейту. Це анонімна авторка, яка тисячами продукує дуже сумнівні з мистецької точки зору вірші, присвячені загиблим українським воїнам. Ці поезії - рушій клікбейту, інструмент культивування "чорного горя" і демонізації служби в армії. За Соломією Українець стоїть інша армія - китайських ботів, які поширюють її вірші найактивніше. Також її специфічну поезію репостять клікбейтні сайти, переповнені "зрадою-перемогою". У віршах Соломії чимало маніпуляцій та прихованої проросійської пропаганди. Її головна аудиторія - українські жінки середнього та старшого віку, які втратили родичів на війні. Однак не тільки жінки. Діяльність Соломії Українець - це кампанія, яка має конкретні цілі. Ми взялися їх визначити. Також ми зв'язалися з Соломією Українець, взяли у неї інтерв'ю - і це була досить дивна розмова. Що з'ясувалося - показуємо у цьому матеріалі. Читайте докладно

Продовжуємо викладати на відео найцікавіші історії, які вийшли на Текстах. Майже щодня в Україні відбуваються теракти, лунають вибухи поблизу і всередині будівель ТЦК, горять автомобілі військовослужбовців. Найчастіше виконавці цих злочинів - українські підлітки або люди, які шукають "легких" грошей. Організатори - російські спецслужби. Як вони вербують українців? У цьому відео розповідаємо, як кореспонденти Texty.org.ua знайшли телеграм-канали, де російські агенти проводять вербовку, і вдали з себе потенційних терористів. 📽Дивіться, поширюйте відео, пояснюйте знайомим підліткам, як не попастися на небезпечний для життя "гачок". І підписуйтеся на наш канал, там буде багато цікавого!

Невеличкий програмний текст. На тлі всього того шарварку довкола ймовірних переговорів з РФ, який твориться в міжнародній політиці після приходу Дональда Трампа в Білий дім, маємо сказати слово. Про те, на що категорично не можна погоджуватися під час гіпотетичних перемовин про мир. Цих речей не так багато - на нашу думку, їх усього п'ять. Але вони критично важливі для українського суверенітету - і йдеться не про кордони 1991-го. Ось перелік: 1. Україна має сама визначати розмір і озброєння своєї армії; 2. В Конституції зберігається курс на вступ до НАТО; ми самі визначаємо, до яких військових союзів долучатися, коли і як розміщувати на нашій території іноземні війська; 3. На вибори не допускаються проросійські сили, в усіх відомствах триває жорсткий бан щодо посадовців, у яких є хоча б натяк на співпрацю з Росією; 4. Не допускаємо Росію до визначення нашої гуманітарної політики (мова, меншини, церква та інші важливі гуманітарні питання); 5. Продовжуємо бан російських медіа в Україні. Чому це важливо? Росія має великий досвід завоювання і підкорення країн як військовою силою, так і хитрістю та спецслужбами. Є історичні приклади, як росіяни, зберігаючи ознаки суверенітету країни-жертви та її реальних державних структур, за кілька років цілковито брали країну під контроль і проводили масові репресії. Докладно про це - в нашому тексті

“У мене інвалідність”. - "Яйця в кулак, Міша, я не з ТЦК". Такий діалог відбувся у військового Олександра Котика, який уже місяць у тилу. Одного разу він у формі пішов спробувати лавандовий раф. Ну, типу, бо військові теж п'ють лавандовий раф. І там зустрів Мішу. До війни вони разом тренувалися на турніках. Тож Котик дуже зрадів, коли побачив свого gym buddy у київській кафешці. Хотів крикнути "Міша!" - але стримався. Ну, типу, хто так робить - він же адекватний. Тому просто підійшов і поклав Міші руку на плече. А потім він побачив футболку, яка обтягувала біцухи і грудак Міші. І там було написано: "Наша русофобія недостатня". Ну, типу. Котик потім перестав ходити в ту кафешку. Але не через Мішу (бо Міша сам після тої зустрічі цю кафешку оминає). І не через лавандовий раф, який пахне, як засіб від молі. А через баристу. І золотий мільярд. "Наші котики та інші" - нова серія есеїв про армійське життя, замаскована під художній твір. Весело, сумно, іронічно. Читайте

"Ця держава нелегітимна. Вона не має права на існування. Її лідери не мають права керувати. Це штучна країна. Там є наша меншина, і для її захисту в цю країну необхідно вторгнутися". Це - тези щодо Чехословаччини, які у 1938-му році поширював Гітлер. Такі самі тези у 2022-му повторював Путін - щодо України. Про це пише у своєму блозі американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер. Він розглядає глибокі подібності між зустрічами у Мюнхені тоді і тепер - і каже, що вони є частинами історій, до жаху схожих між собою. Цей жах полягає в бажанні умиротворення агресора. Тоді Гітлера умиротворювали велика Британія і Франція. Чехословаччину поставили перед фактом, вона не опиралася, Гітлер отримав доступ до її ресурсів - і почав Другу світову війну, мішенями у якій стали і Велика Британія, і Франція, і багато інших країн. Україна - опирається. Тож завдяки українським зусиллям Європа застрягла у своєрідному "подовженому 1938-му". Але чи всі європейські лідери розуміють, що Україна самотужки виконує роботу, яку має виконувати НАТО, і не дозволяє агресору накинутися на інші країни континенту та призвести до глобального хаосу? Частина розуміє, інші - ні. І так само цього не розуміє адміністрація новообраного президента США Дональда Трампа. Як колись Едуар Даладьє та Невілл Чемберлен, Трамп та його команда кинулися умиротворювати Путіна. "Не потрібна ані іронія, ані навіть історія, щоб побачити логічну проблему умиротворення Путіна зараз", - пише Снайдер. Він зазначає, що війна є жахливою, вона має бути припинена, але умиротворення - це той шлях, який очевидно призведе до більшої, кривавішої війни. Чи може історія повторитися? Читайте точку зору Тімоті Снайдера