Texty.org.ua

Минулого тижня російські пропагандисти запевняли свою звичну до будь-якої брехні аудиторію, що літаки F-16, передані Україні західними партнерами, не зможуть заподіяти окупаційній армії жоднісінької шкоди. Ба більше! Почали вони з того, що ніяких F-16 Україна взагалі не отримала. Насправді кілька літаків просто залетіли з Польщі, щоб їх зняли на відео, а в бойових діях участі брати не будуть. Та навіть якщо літаки в України є, розпоряджатися ними вона не зможе. Керувати F-16 буде огидне і богомерзенне НАТО, і спрямовуватиме їх виключно на захист західних областей України. Але якщо раптом якийсь рідкісний "соколик" таки долетить до інших областей, його зразу зіб'ють російські орли на своїх "сушках". Адже куди там тому F-16 до найпотужніших у світі радянсько-російських літаків, які, як відомо, не мають аналогів у світі! А якщо F-16, які є всього лише жалюгідним летючим мотлохом, таки вивернуться з кігтів російських орлів, то все, що вони можуть вдіяти в небі - це збити якийсь заблукалий "мопед", тобто "герань". Більше ні на що вони не здатні, крапка. Ми вже не раз бачили, як російські пропагандисти справджують стару українську приказку "дурень думкою радіє". До речі, справдили вони її й 6 серпня, коли невідомі бешкетники на танках почали наводити порядок в Курській області. І, направду, нашій команді, яка моніторить російську пропаганду, дуже цікаво подивитися, як тепер викручуватимуться ці збагатілі думкою дурні, які пропустили в свої ворота такий гол. Підсумуємо вже в наступну п'ятницю. А поки що - читаймо свіжий моніторинг російської пропаганди

Як показує досвід бойової роботи невідомих добрих людей в Курській області РФ, є просування - а є просування. Втім, те, що невідомі добрі люди стрімко йдуть вперед, не мусить викликати неймовірної ейфорії: їм ще окопуватися, закріплюватися, відбиватися, і невідомо, як усе піде. Тим часом рух російської окупаційної армії на багатьох ділянках фронту нікуди не зникає - і навряд чи зникне внаслідок подій на Курщині. І з цим так чи інакше доведеться щось робити - тож сьогодні дивимося на найгарячіші ділянки українського фронту під збільшувальним склом. Повільне, але наполегливе і постійне просування на тлі нищівних руйнувань українських сіл та містечок. Так можна описати дії російської армії на всіх напрямках фронту за останні три місяці. Так у Вовчанську і Часовому Яру, на напрямках Нью-Йорка і Білогорівки, Покровська і Вугледара. За рахунок якої тактики вони досягають свого невпинного просування? Є чотири складових у чіткій послідовності: - початкове відпрацювання КАБами, з якими ми поки що нічого зробити не можемо - далі включається артилерія - і артснарядів у росіян наразі більше, ніж у нас - потім відпрацьовують FPV-дрони - і після цього починається “м’ясний” штурм Ця тактика працює. Які результати вона дає - дивіться на наших мапах: ми підготували одну велику, загальну, по всьому східному та південному фронту, і 13 менших, локально по кожному з гарячих напрямків. Що зараз можна протиставити цій тактиці? У нас є кілька думок з цього приводу, читайте в нашому матеріалі

⛔️Волонтери привезли автівку для підрозділу, а командир забрав її собі ⛔️Якщо командиру щось не подобається - одразу виписує догану і штраф ⛔️Командир умисно віддає накази, які можуть зашкодити бійцям ⛔️Командир віддає неадекватні накази, які неможливо виконати Усе це - приклади поганого командування, взяті, на жаль, з реального життя. В опитуванні, проведеному Info Sapiens для Texty.org.ua, майже третина чоловіків, які хотіли б уникнути мобілізації, пояснюють: це через страх, що потраплять до поганого командира. Які вони, ці погані командири - і що можна їм протиставити? Ми вирішили це з'ясувати - і підготувати про це матеріал. Але для цього нам потрібні приклади реальних випадків від військовослужбовців ЗСУ. Якщо ви військовий і були учасником або свідком порушень з боку командирів - напишіть нам в особисті повідомлення. Якщо ви знаєте військових, якими керують погані командири - перешліть їм цей допис. Опитування, яке ми проводимо, повністю анонімне. Згідно з законом про журналістську діяльність, ми ніколи не розкриваємо своїх джерел

Сьогодні в нас матеріал на тему, яку хтось назве недоречною в нинішніх умовах, хтось, навпаки, дуже важливою - до обговорення. "Хоча прагнення кохання може здатися другорядним у порівнянні з ракетними обстрілами, перебоями в електропостачанні та нестачею харчів, багато українців кажуть, що потребують романтичних стосунків, які допоможуть їм впоратися з травмою життя в країні, що перебуває у стані війни". Так пише New York Times. Видання аналізує, як змінилася сфера знайомств в Україні внаслідок війни. І тут все непросто: - Деякі жінки не хочуть знайомитися з ухилянтами, бо вважають, що це непатріотично - Інші, навпаки, бояться зустрічей з військовими, бо думають про неспокій через травми війни - Ще хтось нізащо не буде спілкуватися з російськомовними - І, незалежно від мови спілкування, частина чоловіків, аби уникнути проблем з ТЦК, сидять вдома і ні з ким не знайомляться Більше про те, що розповідають New York Times українки, які мріють про романтичні стосунки, психологині, сексологи та організаторки сеансів швидких побачень - читайте в матеріалі. На нашу думку, в статті бракує чоловічої точки зору - будемо вдячні, якщо висловите її в коментарях

Після того, як Україна нарешті отримала F-16, з'являється дедалі більше коментарів різного ступеню експертності про те, що можуть змінити ці багатоцільові винищувачі на полі бою. Одні кажуть - та майже нічого, інші аж надто глорифікують літаки й сіють сподівання на швидкі та великі перемоги. Видання The Economist говорить не тільки про винищувачі, але й про їхнє озброєння. Бере до уваги не тільки переваги, але й потенційні ризики. Якщо коротко, F-16 для України - це потужний символічний старт і водночас пріоритетна ціль для ворогів. Коментатори в цьому матеріалі - Ніко Ланге, колишній начальник штабу міністерства оборони Німеччини, експерт з питань військово-повітряних сил Дуглас Баррі, широко відомий екскомандувач Сухопутних сил США в Європі Бен Годжес та інші цікаві фахівці. Що вони кажуть про потенційні зміни, пов'язані з появою F-16 - читайте

Минулого тижня сучасній західній цивілізації було винесено остаточний вирок. Щоправда, західна цивілізація цього навіть не помітила. А от на болотах, де вирок був оголошений, аж палахкотіло. Автором вердикту став так званий філософ Олександр Дугін (цікаво, в якій філософії він спец? Може, в філософії ненависті?). Емоційний вибух у цього діяча викликали, звісно ж, Олімпійські ігри. "Захід прОклятий, це аксіома! - кричав Дугін. - І той, хто негайно не бере в руки зброю для знищення цієї сатанинської цивілізації, - її посіпака!" Дугін не був самотнім у своїх хейтспічах. Наприклад, так званий політолог, відомий прислужник Кремля Сергій Марков заявив, що побачив у Парижі "оскорбление традиционных религий, шабаш с отрубленной головой, засилье ЛГБТ, всадник Апокалипсиса над Сеной". Голова Держдуми РФ В’ячеслав Володін, якому в цій ситуації краще було б спершу подумати про хрестик і труси, видав гнівний спіч про "повну деградацію європейського суспільства". Вишенькою на торті став колишній президент РФ Дмитро Медведєв. Він замахнувся на святе: порекомендував росіянам вимикати телевізори! Усе для того, щоб вони навіть одним оком не побачили це "ганебне фрік-шоу". До вказаного вище товариства ненависників долучилися й інші, пропагандисти трохи нижчого рангу. Навіть якщо ви припускали, що у російських пропагандистів буде батхерт від Олімпійських ігор, організатори яких цьогоріч зробили акцент на рівності, різноманітті, красі в усіх її виявах та особистій свободі, то ви й уявити собі не могли, яким пекельно-болючим для росіян буде цей батхерт. Повну добірку "скарг з палати №6" на Олімпійські ігри читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Якщо ви думаєте, що неприязнь до ТЦК та мобілізації в Україні виникла сама собою, і сама собою розвивається - ви глибоко помиляєтеся. Розвалити стратегію нашої мобілізації - одне з головних завдань ворога. Для цього росіяни знаходять реально наявні слабкі місця в цьому процесі - і роздмухують їх до космічних масштабів. Один із майданчиків, де вони зараз це роблять - тікток, від якого зараз шаленіє не тільки молодь, а уже й середнє покоління. Наприкінці липня до 3 найпопулярніших хештегів на платформі потрапив очевидно деструктивний "ценемояукраїна". Він мав вражаючу кількість публікацій і переглядів, його тематика - передбачувано - стосувалася мобілізації в Україні. Публікації були спрямовані на зрив мобілізації. Для того, щоб з'ясувати, як влаштована і як працює мережа російських ботів, поєднаних цим хештегом, Текстам знадобилося не більше доби. А скільки часу треба платформі тікток, щоб впоратися з поширенням деструктивних інформаційних кампаній? Наприкінці травня тікток заявив, що впродовж перших місяців 2024 року вони зірвали 15 операцій впливу на платформі та видалили 3001 пов’язаних з ними облікових записів. Але у випадку з роботою знайденої нами ботоферми реакція платформи була, прямо скажемо, жалюгідною. Як влаштована робота цієї ботоферми - розповідаємо, і показуємо на інфографіці

“Я не хочу скасовувати уряд. Я просто хочу зменшити його до таких розмірів, щоб я міг затягнути його у ванну і втопити”. Ця фраза належить Гроверу Норквісту, виконавчому директору Національної спілки платників податків, яка виникла в 1969 році у США і мала на меті скасувати податки, де це можливо. Норквіст - лише одне з багатьох прізвищ, яких ви, можливо, ніколи не чули, але які є у цій статті. Ці люди та організації, до яких вони входили, частково пояснюють, чому розлючені американці прийшли штурмувати Капітолій у січні 2021 року. Основу для того січневого бунту заклала діяльність цих невідомих вам людей та організацій упродовж ХХ століття. Втім, частину прізвищ ви знаєте. Наприклад, точно чули про Рональда Рейгана, чи Франкліна Рузвельта, чи Двайта Ейзенгавера. Або - трохи інша частина шкали - про Ноама Хомського, чи Герберта Спенсера, чи Алана Грінспена. Стаття, яку пропонуємо сьогодні - це справді велетенський лонгрід, виданий The Washington Spectator ще два роки тому, але дуже актуальний дотепер. Цей лонгрід пояснює, чому американська політична арена саме така, яка вона є, і що впливало на її формування у попередньому столітті й продовжує впливати зараз. Вам додасть честі (і знань!) одне лише те, що ви прочитаєте цей матеріал до кінця. Якщо ж перейдете за гіперлінками у статті і ознайомитесь із додатковими відомостями, ви матимете значно повнішу картину. Попереджаємо: на це вам знадобиться цілий вечір! Якщо зважилися - вмощуйтеся зручніше і читайте

Ще в квітні росіяни розпочали активний штурм на Часів Яр. Кидались переможними реляціями, що візьмуть місто до своєї ритуальної дати, 9 травня. Однак бої тривають і досі. Окупанти загрузли, загальмували - але не зупиняються. Вони діють у своїй звичній тактиці: руйнують місто авіаційними бомбами та артилерією, аби Силам оборони не було за що зачепитися. Таким чином вони намагаються витиснути з "Часіка" українську армію. Також тривають піхотні атаки малими групами. Щоб зрозуміти, наскільки місто зруйноване станом на зараз, ми проаналізували супутникові знімки з Sentinel-1. На нашій інфографіці позначено будинки, які зазнали суттєвих руйнувань впродовж квітня - червня 2024 року. Ми також наклали шар із будинками на теплову карту пошкоджень у місті. Дивіться в нашому матеріалі. Також пояснюємо, чому Часів Яр настільки принциповий для окупантів, і розповідаємо зі слів наших інсайдерів, яка там ситуація натепер

Тим, хто не хоче сьогодні воювати в українській армії, доведеться потім воювати в окупаційній. Здавалося б, це проста і дуже очевидна реальність. Ця загроза мала б вплинути на ставлення до мобілізації і збільшити кількість охочих захищати Батьківщину, але ні. Натомість у суспільстві зростає напруженість, яку активно роздмухує російська пропаганда. Ця напруженість частково обумовлена інституційною слабкістю структур, які відповідають за мобілізацію, і необхідністю змін, які давно назріли, але не впроваджуються. Як це змінити? Ми виокремили п'ять ключових сфер в армії, які потребують змін, і пропонуємо рішення для кожної проблеми. Йдеться про: 🔸систему примусової мобілізації 🔸роботу ТЦК 🔸ставлення до людей в армії 🔸рекрутинг 🔸пропаганду Деякі рішення лежать на поверхні, інші важкі, але необхідні - і можливі. Докладно - у нашому матеріалі

Минулого тижня російські пропагандисти хором плювали в спину американському президенту Джо Байдену, який оголосив, що знімається з перегонів. Одночасно з цим вони знайшли новий об'єкт для своїх атак - Камалу Гарріс, яку зараз вважають головною претенденткою на президентських виборах від демократів. Для Гарріс вигадують багато неприємних епітетів і навіть пов'язують її з великим і жахливим Джорджем Соросом. Так і пишуть : "великим і жахливим". Дивно, що не капслоком! На думку дезінформаторів, Гарріс - несамостійна маріонетка. Хто її маріонетить? Ниточки тягнуться в саму глибину глибинної держави... Події в США стали ключовою темою минулого тижня в російських недоЗМІ. Але ми звернули увагу й на іншу тему, яку просували не так активно, однак її відпрацювання пропагандистами є важливим симптомом. Йдеться про вбивство Ірини Фаріон. В цій темі пропагандисти шукали винних. І знайшли: - це російськомовні українські фашисти-нацисти-бандерівці, які вбили Фаріон за те, що вона була противницею російськомовності - це Офіс президента й особисто Зеленський. Вони прибрали Фаріон з дороги, аби не заважала домовлятися з Росією. На нашу думку, ключове тут те, що "українці вбивають українців". Раніше ми вже бачили інші ознаки розкручування цієї теми, наприклад, про існування у Львові якихось українських підпільників, які палять автівки бійців ЗСУ, бо не згодні з продовженням війни. Схоже, у це вогнище роспропагандисти готуються підкидати дедалі більше дров. Спостерігаємо. А тим часом читайте свіжий моніторинг російської пропаганди

"Якщо ти дозволив себе обманути й використати - сам винен, що такий тупий". Цей принцип китайської політики спав нам на думку після духопідйомної заяви Зеленського про те, що Китай не продаватиме зброю РФ. Іще один незмінний принцип: китаєць, подбай про вигоду насамперед для себе. Кілька років тому, в самий розпал пандемії коронавірусу, ми написали статтю про те, якими принципами послуговується Китай у своїй політиці. Ці принципи не змінюються з роками, бо спираються на тисячолітні традиції. Особливо цікаві принципи китайців щодо війни. Вірніше, швидкість, із якою вони зникають разом із "залізними" переконаннями, коли йдеться про те, що вигідно зробити. Навіть якщо вдаватися до певних дій буде повністю аморальним. Цю статтю цікаво буде почитати усім, хто має хоч якийсь стосунок до Китаю - і тим, хто просто купує китайські смартфони, і тим, хто веде переговори на міждержавному рівні. Актуалізуємо