Texty.org.ua

​Здавалось би: відтоді, як Янукович втік з України, пройшло вже 12 років. Діти, які тоді народились, вже встигли стати підлітками. Коли у 2022-му РФ хотіла зробити його гауляйтером України - українці сміялися з цього і сприймали це як абсурд. Здавалось би: росіяни мали би вже заспокоїтись. А от ні, не заспокоюються. В ТікТоці поширюються відео про президента-втікача та втікача-Азарова. Ніби стьобні, ніби кумедні, але це лише на перший погляд. Разом із цим "гумором" українцям намагаються "продати" тези, від яких аж тхне російською пропагандою. А в коментарі набігають сотні ботів, які розповідають, як добре їм жилося при Януковичі, і як вони хочуть, щоб "Вітя повернувся". Чомусь в цих відео не показують, як Янукович драматично падає від пожбуреного яйця; не згадують про його велетенські маєтки; нічого не кажуть про розстріл на Майдані. Натомість просувають "приколи" про стрибання по пеньках, накладають шансон, розповідають екзотичні теорії змов, що Трамп змусить Україну прийняти Януковича. На тлі - долар по 8, Євро-2012 і стабільність, стабільність, стабільність. Яка мета цієї інформаційної кампанії? Яку думку творці "відосиків" хочуть сформувати у українців? Ми зібрали сотню цих відео, передивились їх, розібрались і розповідаємо

Цей маленький літачок зробив те, що "технарі" згодом назвали справжнім дивом. Українське розвідувальне крило "Фурія" під Покровськом втрапило під дію російського РЕБу і втратило зв'язок зі своїми операторами - екіпажем ДПСУ "Фенікс". А щойно зв'язок відновився - росіяни завдали по крилу удару своїм дроном-камікадзе. Ошелешений екіпаж спостерігав, як "Фурія" робить "бочечку". На мить подумали - все, пропало крило. Але ні. Літак вирівнявся і пролетів ще 30 км "додому" - до точки запуску. При цьому ще й передавав розвіддані. Як він летів - окрема історія. А коли долетів, оператори побачили, що дрон серйозно "поранений" - зі зламаною зовнішньою антеною, відламаною пелюсткою гвинта, пошкодженим електричним конденсатором, що призвело до втрати половини потужності двигуна. Саме на цьому моменті "технарі", побачивши фото, сказали, що це диво. А через дві години полагоджений літачок знову став до роботи. Цей кейс став переможцем на конкурсі бойових місій "Фурії", організованому компанією-виробником "Атлон Авіа". Це перший подібний конкурс у країні. Виробники певні: такі ініціативи варто впроваджувати й іншим виробникам безпілотних літальних апаратів. Чому це важливо - розповідаємо в нашому матеріалі

Надмірні емоції прем'єра Угорщини Віктора Орбана, який на тлі наближення виборів і припинення транспортування нафти по нафтопроводу "Дружба" погрожував припинити постачання Україні електроенергії, можливо, й здавалися смішними. Втім, саме Угорщина була найбільшим постачальником у найгірші моменти цієї зими. Коли на тлі критичного дефіциту Україна черпала енергію з Європейської мережі операторів системи передачі електроенергії (ENTSO-E) - Угорщина забезпечувала 45% українського імпорту. Можливість імпорту стала стратегічним чинником нашої стійкості, каже Ольга Буславець, яка очолювала Міністерство енергетики в 2020 році. Втім, демонструвати дива стійкості, можливо, й не знадобилося б, якби була готовність до найгіршого. "Планування мало б виходити з найгірших варіантів, а не з обережного оптимізму", - пояснює Буславець. Вона детально розповідає про те, що і як необхідно було зробити, щоб уникнути тієї велетенської кризи, якої ми зазнали цієї зими. Підготовка, про яку вона говорить, буде актуальною й надалі. Читайте докладно

Коли Іран почав бити по Еміратах, українці діяли по-іншому, ніж місцеві. Багато з них уже знав, що таке війна. Вони перейшли в "зосереджений режим": закупили їжу і воду, облаштували місця для сну в ваннах і коридорах, використовуючи "правило двох стін". Олена з Миколаєва має двох маленьких синів. Коли виїжджала в Емірати, вони були ще зовсім малюками, і жінка сказала їм, що їдуть у відпустку. Згодом пояснила, що йде війна, а потім, коли Іран почав атаки, розповіла, що війна дісталась і сюди. Тоді старший, Дамір, взяв у руки іграшкового меча і сказав: "Буду захищати Україну!" Місцеві більше думають про власну безпеку. Вони збентежені: війна застала їх в священний місяць Рамадан, тож мусульмани, які і так багато молилися, тепер моляться ще більше. Ховатися від обстрілів доводиться на паркінгах: будинки тут висотні, люди бояться залишатися в своїх квартирах, які розташовані вище, а на нижніх поверхах - магазини та ресторани. Укриття в будинках не передбачені, адже велика кількість солоних грунтових вод не дозволяє робити приміщення під землею. Чимало людей хочуть виїхати. Потрапити на літак важко, дістатися до сусідніх країн на таксі - дуже дорого, тисячі доларів. А Олена з синами та мамою виїжджати наразі не думає. "Ми бачимо, що ситуація під контролем держави. Хочеться стабільності, але її немає ніде в світі", - міркує жінка. Українки, з якими ми поговорили, докладно розповіли нам, як зараз усе працює в Еміратах. Читайте в нашому матеріалі

Навчання Hedgehog, на яких українські військові за пів дня дезорганізували і вивели з бою два батальйони, уже стали легендою. Участь у тих навчаннях брали військовослужбовці з 16 країн. Українські бійці разом з естонськими стояли в обороні. Ми поговорили з інсайдером - командиром взводу безпілотників 412-ї бригади Nemesis з позивним Нік. Він розповідає, як вдалося зробити те, через що неназваний генерал НАТО матюкнувся: We’re fucked (Ми облажались). Ключова теза, яка пояснює, чому умовний противник зазнав фіаско: так уже ніхто не воює. Хоч світом розповзається війна, яку вже називають "першою дроновою" - в НАТО досі тримаються за старі доктрини. Для українців 5–7 броньованих машин, які йдуть на штурм відкритою місцевістю - це щось, що лишилося в далекому минулому. Як і паперові мапи, на заміну яким вже давно прийшла "Дельта". Як і скупчення військових, які й не думають розосереджуватися попри купу дронів у небі. Наша команда їхала на навчання для того, щоб передати досвід. "Вони хочуть вчитися. Але якщо не побути в реальних бойових умовах, ти не можеш це навіть зімітувати і бути готовим", - каже Нік. Звідси - його "рецепт", як західним військовим насправді, а не в своїй уяві підготуватися до нинішнього різновиду війни. Поодинокими навчаннями раз на рік тут, звісно, не зарадиш. Як наш співрозмовник бачить належну підготовку - читайте в його розповіді

Російські обстріли, відключення електрики, комунальні проблеми, морози і сніг, сніг, сніг... Якщо вам здалося, що цього року зима була особливо лютою - то насправді вам не здалося. Принаймні, це стосується снігу. Супутникові дані фіксують рекорд: із 27 грудня 2025-го до кінця лютого 2026-го сніговий покрив у Київському регіоні тримався 63 дні поспіль. Востаннє таке було аж 15 років тому! Але чи означає це, що ця зима була аномальною? Ні: є певна циклічність, коли кілька малосніжних зим змінюється більш сніжними. Водночас, у Центральній та Східній Європі є тренд на скорочення: середня тривалість снігового покриву щороку зменшується майже на день. Чи є зима 2025–2026 справжнім розворотом тренду - побачимо. А поки що дивіться нашу інфографіку, яка показує, якими були зими за останню чверть століття, і рухайте слайдер, аби порівняти цю зиму з минулорічною

Пам'ятаєте відому пісню "Полковник із ОТУ"? Вона з'явилася не без причин. Як пояснює автор цього матеріалу, одна з причин появи таких полковників - короткі строки вислуги військового звання в тилових частинах. Як і військові, які працюють в зоні бойових дій, військовослужбовці з тилових частин від початку повномасштабки швидше отримували підвищення у званні. Звання не означає помітно більшої зарплатні, але дає статус - і владу. Деякі військові були схильні зловживати владою, яка зненацька на них звалилася: наприклад, приїжджаючи в зону бойових дій і не маючи відповідного бойового досвіду, могли роздавати неадекватні накази. Пісня "Полковник із ОТУ" є ілюстрацією до таких ситуацій. Віднедавна це змінилося. Військові, які працюють у зоні бойових дій, і далі мають змогу отримувати підвищення в званнях пришвидшено. Натомість для тих, хто працює в тилу, знову працює процедура мирного часу (за деякими винятками). Ці зміни в середині лютого були внесені Указом президента до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України. Є й інші важливі зміни - вони стосуються, зокрема, унормування служби для військових 60+ та з обмеженнями придатності, нових гарантій для контрактників, а також переведень між ЗСУ та іншими військовими формуваннями (НГУ, ДПСУ і т. д.). Докладно про ці зміни - в нашому матеріалі

"У цій війні фронт проходить не лише через окопи, а й через месенджери наших дітей". Так каже один із коментаторів в цій статті, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун, розповідаючи про полювання російських вербувальників на українських дітей та підлітків. У цього полювання тисячі мішеней, а якщо відсоток тих, хто згодився співпрацювати з ворогом, сягає 0,1 - це вважається успіхом. Вербувальники не "винаходять велосипед" щоразу: у них є чіткий алгоритм дій на всі випадки життя. Це простий алгоритм, схожий на команду "Якщо... то..." в мовах програмування. Коли дитину або підлітка вербують і залучають до співпраці, відпрацьовуються кілька "левелів" - вони дуже схожі на рівні в грі, і діти часто й сприймають це як щось на кшталт гри. Саме такі методики дозволяють легше втягнути їх у співпрацю. Перший рівень, вже описаний вище - знайти ціль. Другий - встановити довіру. Третій - спіймати жертву на гачок. Четвертий - змусити вчинити злочин. П'ятий - компромат та ізоляція. Шостий, заключний - це game over. Про те, що відбувається на кожному з цих рівнів на практиці, докладно розповідаємо в цьому матеріалі. Читайте, бережіть своїх дітей і пояснюйте, як не потрапити в цю "гру", і що робити, якщо вже потрапили - про це теж є у статті. Публікацію створено за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції

Чи вистачає зарплати військовим, які служать поза зоною бойових дій? Коротка відповідь - ні. Денис працює начальником групи рекрутингу. На перший погляд, має нормальну зарплатню, надбавку, коли буває в зоні бойових дій. Але йому і близько не вистачає, адже часто купує бензин для робочих поїздок своїм коштом, і так само оплачує за свої подобове житло й харчування. "Уся армія живе в мінус", - каже він. Олексій - солдат на тиловій посаді, отримує 26 тисяч гривень. Якби не його дружина, яка заробляє більше - не впорались би. Айтівець Арсен, який служить у підрозділі з розробки цифрових продуктів, до мобілізації працював в одній з найбільших українських ІТ-компаній. В цивільному житті заробляв удесятеро більше за нинішню 21 тисячу. Це лише три історії. В тилу працюють десятки тисяч людей: бухгалтери і юристи, медики і кадровики і, звісно, штаби. Питання підвищення зарплат військовим перезріло. Як його можна вирішити, і чи можна? Читайте в нашому матеріалі

"Кампанія 2022 року на сьогодні є найуспішнішою для Сил оборони України". Такою є одна з ключових думок автора цієї статті, старшого аналітика Фонду "Повернись живим" Миколи Бєлєскова. Ця думка - не така оптимістична, як може здатися на перший погляд. Адже є протилежний бік: це означає, що більше подібних успіхів не було. Чому кампанія 2022 року склалася так, а не інакше? Автор наводить низку причин. Насамперед, це прорахунки та недоліки РФ. Також Україна мала асиметричні переваги: серед них і готовність ЗСУ, і національний підйом, і шок міжнародних партнерів від того, що зробив Путін, і їхня готовність допомагати нашій країні, і новизна західних зразків озброєння, яким попервах Росія не мала чого протиставити. Однак усі ці фактори - мінливі. І хоч у сукупності вони дали Україні перший успіх, у подальшому вони розмилися, видозмінилися, а Росія адаптувалася. Натомість Україна зіткнулася з тим, що для того, аби встояти у війні на виснаження, потрібна системна політика, стратегія і стала зовнішня підтримка. Наприкінці цієї статті є розділ "Замість висновків". У ньому - про виклики, які постали перед Україною після перших вдалих дій у 2022-му. Значною мірою вони стоять перед нами і зараз. Як їм протистояти? Читайте, і робіть власні висновки

Кліматична зима 2025–2026 років добігає кінця, і вже можна обережно констатувати, що запланованого ворогом тотального апокаліпсиса внаслідок масштабних ударів у Києві не сталося. Та вона залишила на тілі української столиці глибокі рани. Удари ворога і зима оголили проблеми, про які місто воліло не говорити роками. Київ живе в режимі хронічної зношеності інфраструктури. Багато проблем почалося не сьогодні, і навіть не цієї важкої зими. Вони тягнуться роками, і ніхто їх не вирішує. ТЕКСТИ запропонували своїм столичним читачам оцінити, як Київ пережив зиму ракетних ударів і люті морози. Наше опитування не репрезентативне і не претендує на науковість. Але все ж воно дозволяє приблизно уявити, скільки людей залишилися без гарячої води (в деяких будинках її нема роками!), у скількох виникли проблеми з опаленням, скільки зіткнулися з поривами труб. Кияни також багато говорять про самоорганізацію і про те, як вона допомагала вирішувати все нові й нові проблеми. Але, на наше переконання, лише самоорганізацією все не вирішити. Чому - пояснюємо в нашому матеріалі

На тлі закінчення четвертого року війни прозвучало стільки захоплених відгуків про "Україну, яка все ще бореться" - що виникає враження, ніби ми вже перемогли. Насправді ні, і шкідливо було б викреслити думку, що ми вже ніколи не зазнаємо поразки. Бо дуже навіть можемо. Особливо, якщо в деяких моментах все піде так, як іде зараз. У нашому свіжому редакційному матеріалі про війну на виснаження йдеться про те, що головний принцип цієї війни простий: хто встоїть останнім, той переміг. Із цього випливає єдина стратегічна формула: зменшувати власні втрати і швидко відновлюватися після них, одночасно збільшуючи втрати ворога. Системно проблема розкладається на три взаємопов’язані блоки: особовий склад і відновлення підрозділів, організаційна адаптивність та промислово-логістична база. Вони не існують окремо, провал у будь-якому з них каскадно руйнує решту. Але в кожному з цих блоків, хоч і є деякі здобутки, у нас є й дуже помітні провали. Про них, про те, що зробити, аби в кожному з цих блоків усе працювало краще, і як варто змінювати свій підхід прямо зараз, щоб не зазнати поразки згодом - читайте в цьому ґрунтовному матеріалі