Texty.org.ua

Від початку повномасштабного вторгнення РФ застосовує проти України широку номенклатуру далекобійних ракет. І це робить війну терористичною - адже, куди б російські загарбники не цілились (і як би не запевняли своє покірне населення, що ціляться тільки по військових об'єктах) - вони влучають у цивільну інфраструктуру та житлові будинки. Сьогоднішня наша інфографіка - про ракети, які РФ застосовує найчастіше, а також про ударні БПЛА "Шахед". Ми показуємо, якою є дальність та траєкторія польоту цих озброєнь. Також розповідаємо про військову техніку, з якої здійснюються пуски, про вагу бойових частин. Показуємо максимальну висоту та дальність під час польоту. У нашому матеріалі йдеться про ракети Калібр, Кинжал, Х-101, 5В55 (ракети до С300) та безпілотники Шахед. Показуємо, які з цих засобів мають балістичні і небалістичні траєкторії. Також у нашому матеріалі - про те, якими з наявних в Україні засобів ППО можна збивати російське залізяччя. Пояснюємо й те, чому деякі ракети часто або майже завжди збивають, а з деякими так не виходить. Читайте докладно

​«Вокс Україна» запрошує на вебінар «Медіа та кліматичні політики: 10 способів докластися до вступу України в ЄС» Коли? 21 лютого о 16:00 Де? Zoom Україна — єдина держава-кандидат на вступ до Європейського Союзу, яка веде перемовини в умовах повномасштабної війни. При цьому держава не тільки відбиває атаки ворога, але й водночас провадить відбудову, намагаючись робити це згідно з принципами сталого розвитку. Адже зелений курс та енергетика є маркерами для кліматично нейтральної Європи, яка очікує відповідних підходів від усіх своїх партнерів. Отже, для подальшого поступу в ЄС Україні у близькому часі належить змінити чинні кліматичні політики. Ці зміни потребують розуміння і підтримки з боку суспільства, сформувати які можуть допомогти медіа. ✅Яке місце ЗМІ у контролі та моніторингу імплементації кліматичних політик, ✅як висвітлювати тему, тим самим допомагаючи наближенню держави до ЄС, ✅якою є роль кліматичних політик у післявоєнному відновленні економіки України у складі ЄС, розповість Ольга Євстігнєєва, експертка з декарбонізації Команди підтримки реформ при Міністерстві енергетики України. Реєстрація на захід триває до 20 лютого: https://forms.gle/CxS7VuvW7y3HmXAV8

Від початку повномасштабного вторгнення Україна продемонструвала велике вміння адаптуватися, використовувати слабкості противника, застосовувати нові підходи й технології. На першому етапі перевага нашої країни над військами агресора була дуже помітною. Та згодом все змінилося - Росія теж вступила в адаптаційну боротьбу. Не варто недооцінювати російські війська - вони вчаться, а їхня держава вміло, хоч і повільно, запроваджує зміни. Про це пише відомий прихильник України, відставний австралійський генерал-майор Мік Раян у впливовому виданні Foreign Affairs. Ми подаємо його текст із незначними скороченнями. Раян каже, що є два види адаптації - тактична і стратегічна. Україна дуже вправна у тактичній. Та коли доходить до стратегічної адаптації, неповоротка в тактиці Росія виривається вперед. Це відбувається вже зараз у цілій низці галузей - і може мати наслідки. Генерал пояснює, де російську адаптацію видно найкраще, де Росія навчилася у України й перехопила ініціативу, поставивши інновації на потік. Україні треба швидко орієнтуватись, щоб протиставити російській адаптації дещо несподіване - адже ми все ще можемо ловити окупантів на гарячому. Як це зробити? Читайте в матеріалі Міка Раяна

"Найбільша проблема, яка в нас є - традиції Радянського Союзу, які зберігаються в армії досі. І ті, хто в армію прийшов свідомо й давно, з одного боку, є таким стовпом сталості, а з другого - абсолютно чітким якорем, який унеможливлює зміни. Мова йде про тих, хто навчався не в українських університетах, а ще в радянських закладах. Вони можуть бути справжніми професіоналами, але не готові змінюватися і не готові приймати зміни. Вони не готові адаптуватися". Так говорить в розмові з ТЕКСТАМИ офіцер, який служить у штабі командування одного з родів військ. Те, що він каже, звучить як глухий кут, чи не так? А якщо помножити це на тривожні очікування, пов'язані з новим головнокомандувачем, який вчився в радянському закладі... Але з цього глухого кута є вихід - в тому числі й через те, що не тільки головнокомандувач є ключем до змін. Більше того, велика частина питань щодо принципів управління в армії лежить поза межами його компетенції та посадових завдань. Про які зміни йдеться? Як можна обірвати радянські традиції в армії і перетворити ЗСУ на справді українське, а не пострадянське військо? Читайте в цій розмові - в ній багато цікавих інсайтів

На початку повномасштабного вторгнення РФ українці, які проживають в Сполучених Штатах, кинулися активно діяти на підтримку України. Вони проводили вуличні акції, створювали організації, влаштовували кампанії тиску на американський політикум. Авторка цієї статті пояснює, чому люди, які давно виїхали з України та не мають жодного стосунку до українських справ, були такими активними. У ті дні, коли Україна сам на сам протистояла велетенському монстру, і коли найбільше потребувала допомоги - світ не відповідав взаємністю. У перші дні та навіть місяці він вичікував. "За цим було так боляче спостерігати, що залишався лише один варіант - діяти. Відчуття гострої несправедливості штовхало на відчайдушні кроки", - каже авторка, яка й сама була учасницею низки рухів на підтримку України. Але згодом діяти почали менше. І зараз, коли соціологічні опитування показують зменшення підтримки України, особливо з боку республіканців, і коли в американському парламенті триває епопея щодо допомоги, яка може завершитися провалом - українці майже нічого не зробили, аби виправити ситуацію. Чому так відбулося? В цій статті ви знайдете декілька відповідей. Деякі з них можуть не сподобатися, але правда така, яка вона є. Найважливіша відповідь, яку ми шукаємо: що з того, що треба було зробити ще "на вчора", таки можна зробити зараз? І як саме це зробити? Читайте в нашому матеріалі

В очікуванні відставки Залужного російські псевдоЗМІ написали чимало відірваної від реальності маячні. Увесь цей пропагандистський шабаш відбувався минулого тижня, тоді росЗМІ лише прогнозували відставку головкома. Тепер, коли вона відбулася, цікаво поглянути на пропагандистські дописи трошки з іншої перспективи. Кілька наративів: - Залужного звільняють, тому що він - тверезий реаліст. Зеленський у своїх "рожевих окулярах" не хотів вірити генералу, що Україна програє, не хотів чути Залужного, який переконував: Україна - не переможе. - З іншого боку, Залужного звільняють, тому він п'яниця і на цьому тлі має серйозні проблеми зі здоров'ям (з посиланням на Мар'яну Безуглу). - Зеленський вирішив звільнити Залужного, коли дізнався, що вже пів року генерал у нього за спиною веде з Вашингтоном переговори про мир. Він просив, аби йому дозволили укласти з Росією перемир'я. Звісно, Зеленський на таке погодитися ніяк не міг. - Відставка Залужного обумовлена тим, що Зеленський боїться політичного протистояння з ним - адже у Залужного є політичні амбіції. Чому, на думку пропагандистів, Зеленський зволікав з відставкою? А тому, що за Залужного, мовляв, заступилися західні партнери (мабуть, ті, з якими він домовлявся, але так і не домовився про мир з Росією?). Також Зеленський буцімто боявся всенародного майдану та армійського заколоту на підтримку генерала, які обов'язково мали б розпочатися у разі його звільнення. Як бачите, чимало з цих наративів стосуються вигідного для Росії питання: замирення прямо зараз, з визнанням поточного статус-кво. Є ще трохи подібних тез, які ми тут не наводимо - почитайте за посиланням в свіжому моніторингу пропаганди. А тепер запитання: які з цих або схожих на них тез траплялися вам в українському інформаційному просторі? Напишіть в коментарях

Сьогодні чимало поганих новин і поганих реакцій на них. Є багато місць, де ви можете це почитати, тож ми не будемо підхоплювати загальний хор. Все йде, все минає. Де було щось добре, виникає щось гірше, потім воно зникає, і на його місці з'являється щось інше. Можливо, краще. В нас є наша земля, нам тут жити, нам її берегти. Це найважливіше. Про це сьогодні у нас мова. Темненька, Підпільна, Скарбна, Тернівка... Це назви річок в межах славнозвісного Великого Лугу. Мабуть, ще козаки їх так називали. Якими були ці місця, поки їх не затопило водами Каховського водосховища? В продовження нашого матеріалу про Великий Луг, який багатьом припав до вподоби, викладаємо добірку старих фото, які ми "розфарбували" за допомогою штучного інтелекту

Жодна армія світу не може гарантувати новобранцю службу в тому підрозділі, в якому він хоче. Україна завдяки рекрутингу може стати першою країною, де це можливо. Військкомати, вони ж ТЦК, не можуть мобілізувати потрібну кількість людей. Вони породжують величезну кількість скандалів, бо частина з них виявилася корупційним кублом, а до того ж, більшість працює за старими радянськими порядками. Нічого дивного - за всі роки незалежності цю сферу ніхто не реформував, а зараз, під час війни, реформувати ніколи, та й не вийде. Тому з'явилася процедура рекрутингу - яка, власне, й може зробити Україну тією країною, де можна обирати конкретне місце служби. Рекрутинг до ЗСУ в нашій країні працює кілька місяців. За цей час вже є якийсь досвід як з боку рекрутерів, так і з боку новобранців. Ми поговорили з обома сторонами. У нашій статті: - як працює процедура рекрутингу - яким чином новобранці обирають підрозділи - як рекрути "доводять" їх саме у бажаний підрозділ - чи буває, що ТЦК перехоплюють рекрутів? - чи буває, що їх перехоплюють інші підрозділи? - що краще - мобілізація чи контракт? - чи багато охочих служити на бойових посадах? Читайте докладно

"Не дай боже, щоб я побачив танк у приціл". Так на відео, яке нещодавно стало вірусним, командир і навідник "Бредлі" розповідав про свій найбільший страх - і про те, як його подолав. Коли він побачив той танк, то бив по ньому усім підряд - аж поки не забракло бронебійних снарядів. Тоді він згадав, як колись грав у комп’ютерні ігри - і це допомогло йому зрештою впоратись з ворожим танком. Тож відеоігри, якщо вони досить реалістичні, можуть стати в пригоді під час справжніх бойових дій. І так само можуть згодитися симулятори, які допомагають опанувати бойові навички. Вони, звісно, не заміняють реального досвіду - але можуть стати хорошою базою. У сьогоднішньому матеріалі - багато таких симуляторів. Тематики: реалістичні польоти, тактика бою і спільнодія, основи для цивільних офіцерів. Дивіться у нашій добірці

Коли заходить мова про вилучення $300 заморожених російських резервів на користь України, часто висувають контраргумент. Мовляв, якщо це зробити, то інші країни (наприклад, Китай зі своїми трильйонами) не захочуть тримати резерви на заході. Тому поки що погоджуються вилучити і передати нам прибутки та податки з цих резервів. Здавалось би, є в цьому своя логіка - але насправді це повна нісенітниця. Забрати російські резерви і віддати їх Україні необхідно. Адже причиною, чому Україна претендує на ці кошти, є розпочата Росією несправедлива, нічим не спровокована військова агресія. А отже, інші країни, які тримають кошти на Заході, будуть розуміти: не починай несправедливі агресивні війни - не втратиш резерви. З іншого боку, якщо після передачі коштів Україні хтось (наприклад, Китай) спробує вивести свої резерви з Заходу, то це буде яскравим свідченням, що ця країна готується на когось напасти. Ось це логіка. Тепер питання: як вилучити ці кошти? Для цього Україна повинна виконати "домашнє завдання". Приклади є: свого часу його вже виконували США, Іран, Пакистан, Ізраїль. "Домашнє завдання" - це внутрішнє законодавство, яке необхідно ухвалити, аби західні зберігачі російських резервів мали юридичне підґрунтя для початку роботи на користь України. Є кілька варіантів - розповідаємо про них в нашому матеріалі

Як і багатьом людям, російським пропагандистам важко жити без мрії. Але якщо притомні люди мріють про щось хороше, то російські пропагандисти мріють про те, щоб комусь іншому стало зле. От і минулого тижня вони взялися мріяти про створення Техаської народної республіки. Вони на повному серйозі розповідають, що Вашингтон шле у Техас війська і навіть рахують Хаммери, Бредлі, самохідні гаубиці та танки Абрамс, які буцімто їдуть впокорювати "бунтівний штат". РосЗМІ сподіваються, що Техас здійснить Texit, а після цього Сполучені Штати розпадуться на купу маленьких держав. Ідея розвалу країн на клаптики дуже подобається пропагандистам - але тільки не тоді, коли йдеться про їхню власну країну. Після того, як Володимир Зеленський підписав указ про території РФ, історично населені українцями - на болотах почали стогнати про те, що усе це для того, аби розвалити Росію, а частину її територій силоміць українізувати. Звичайно ж, за цим планом стоять дуже і дуже погані люди: частина з них - нацисти (українські), інша частина - шовіністи (західні). При цьому в своїй власній писанині про те, що Україні або США варто було б розвалитися, росЗМІ не бачать жодної проблеми. Втім, вони взагалі воліють не бачити власних проблем, а їх стає дедалі більше. Минулого тижня в Росії нарікали, що хворіти стало дорого, а ще дорожче - вмирати. Чому ціни на труни так бентежать російських пропагандистів - читайте в свіжому моніторингу

"Наш глибокий тил в безпеці, тому що Україна не має озброєння, яке може туди діставати", - думали вони. Сьогодні розповідаємо про те, як Росія прорахувалася, вважаючи, що її тили захищені від українських ударів. Не маючи вдосталь ракет, аби бити по стратегічних та військових об'єктах в РФ, Україна пішла асиметричним шляхом - і створила далекобійні дрони. Як виявилося, у Росії дуже погано виходить захищатися від таких ударів. В останню декаду січня на території РФ наші дрони уразили щонайменше сім важливих об'єктів. Не треба думати, що далекобійні дрони - це якась диво-зброя, яка змінить хід війни. Водночас, атака дронами тилової інфраструктури Росії - довгострокова, цілеспрямована й планомірна стратегія, і ця стратегія виконає свою роботу. Яка це робота, і чому російська ППО не може впоратися з українськими дронами і нездатна надійно захистити навіть Москву і Санкт-Петербург - читайте в нашому матеріалі