Texty.org.ua

"Франкенґан" - одна з ознак нинішньої війни. За два роки бойових дій озброєння, надані Заходом, втрачаються, виходять з ладу, зазнають ушкоджень. Те, що можна врятувати - рятують українські майстри. Як це відбувається, з'ясовував The Wall Street Journal. Коли західну зброю тільки почали надавати, з кожним пакетом українці, в тому числі й військові, відчували піднесення. Згодом виявилося, що ми отримали справжній "зоопарк" з різних озброєнь. І кожен примірник з цього зоопарку, зазнаючи ушкоджень на фронті, потребує власних специфічних компонентів. Як з цим дати раду, особливо в умовах постійного дефіциту запчастин, та ще й знаючи, що потік зі США може зупинитися, якщо американські конгресмени не досягнуть згоди щодо допомоги Україні? Дехто вже сьогодні виймає гроші з власної кишені, інші запустили виробництво деяких запчастин. Чи допоможе це ремонтувати західну техніку й надалі? Читайте в нашому перекладі

Скільки українських чоловіків серед тих, які ще не служать, готові долучитися до Збройних сил? Щоб це зрозуміти, ми попросили дослідницьку агенцію Info Sapiens провести дослідження. В ході опитування поставили чимало інших запитань - і отримали на них цікаві відповіді. Головна цифра, яку ми отримали: піти до армії станом на зараз готові 35% українських чоловіків, які ще не в ЗСУ. Чесно кажучи, це не надто надихаюча кількість - але й не катастрофічна. Втім, українців, які відповідають, що служити не готові, помітно більше. Чому? Які застереження і, можливо, упередження вони поділяють? Які страхи зупиняють їх найбільше? Відповідям на ці питання присвячений цілий великий блок дослідження. Інший блок показує, як люди ставляться до ситуації на фронті та в тилу, чи в правильному напрямку, на їхню думку, розвиваються події в Україні, і які позитивні та негативні чинники можуть впливати на подальші успіхи Збройних сил. Розповідаємо - і показуємо на інфографіці

Мати назвала його на честь Алена Делона, свого улюбленого актора. За дивним збігом, українець Ален Дуднік пішов на війну в тому ж віці, що й його французький тезко - у 18 років. Та на цьому подібності закінчуються: Ален Делон не відзначався у війську бездоганною поведінкою і зрештою пішов в актори. Для Алена Дудніка війна стала справою життя. Американське видання The Wall Street Journal присвятило українському військовому велику статтю. Військовою справою Дуднік, як не дивно, захопився завдяки перегляду російських пропагандистських фільмів про війну в Чечні. "Ми тоді були зомбовані", - пояснює він. У 2014-му, звільнившись від російського впливу, він вже зупиняв російських нападників на східному кордоні - і зупиняв успішно, завдаючи ворогам помітних втрат. Згодом, упродовж десяти кривавих років війни, вдосконалював свої навички. На початку 2023-го, воюючи в Бахмуті, він став відомим на всю Україну, коли збив російський літак з ПЗРК "Ігла". Дуднік згадує, як місця, які він щойно полишив зі своїми побратимами, росіяни заливали артилерійським вогнем, не лишаючи нічого живого. Пригадує, як у штаб, який він охороняв, влучила російська ракета - він відбувся лише порізами та струсом мозку. "Ніби народився вдруге", - каже Ален. Історію його війни - читайте за посиланням

Детективну задачу з дуже несподіваним фіналом минулого тижня вирішували російські пропагандисти. Вони шукали відповідь на запитання: "Хто вбив школярку Лору Палмер опозиціонера Олексія Навального?" Судіть самі: у вас є опозиціонер, який найбільше дошкулив вам тим, що розпатякав про вас забагато правди і налаштував проти вас цілі натовпи людей. Він так вас дістав, що спочатку ви його спробували отруїти, потім запроторили в огидну російську в'язницю, а потім, коли й цього вам здалося мало, перекинули його ще в гірший каземат із суворішими умовами, кудись геть уже за Полярне коло. "Доступ до тіла" цього опозиціонера мають тільки ваші посіпаки, які виконують тільки ваші накази. І от він помирає. То хто його вбив? Якщо ви, як і ми, дасте на це запитання відповідь, яка з усією очевидністю першою спаде вам на думку - російські ЗМІ скажуть вам, що ви помиляєтесь. Бо дійсно: навіщо, ну от навіщо Владіміру Путіну вбивати Алєксєя Навального? Адже у Путіна вибори на носі! А перед виборами, як відомо, кожен диктатор має виглядати дуже білим і дуже пухнастим. А якщо це не Путін, то хто?! І тут роспропагандисти, немов давньоримські сенатори, з дуже серйозним виглядом питають нас: Cui prodest? (тобто: кому вигідно?). А вигідно це, без сумніву, підступному Заходу. Адже він хоче зірвати вибори Путіна! Тож з усією безжалісною логічністю перед нами постає відповідь: це підступний Захід убив Олексія Навального. Браво, Шерлок! А тепер переходимо до моралі. Навіщо вони це роблять? Навіщо на серйозних щах намагаються продати своєму покірному населенню цю "версію, яка має бути основною"? Все просто: навіть якщо в цю версію ніхто не повірить, їм треба посіяти сумнів. І серйозні та переконливі запевнення в достовірності цієї версії якраз для того й потрібні, щоб цей сумнів був посіяний. Якщо ви, як і ми, є шанувальниками саги Толкіна, то пам'ятаєте персонажа на ім'я Гріма Гниловуст. Він наплів таких нісенітниць - але переконливих нісенітниць - королю рогірримів Теодену, що той відмовився захищати свій власний народ. Саме так повсякчасно діють російські пропагандисти, з переконливим виглядом сіючи сумніви - і історія з Навальним не є винятком. Так само як і всі історії, спрямовані на те, аби змусити відмовитися від підтримки України. Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

​Логіка війни невблаганна — вона потребує людей. І чим більшою буде мотивація майбутніх призовників, тим вищими будуть шанси нашої країни на перемогу у цій війні. Як збільшити мотивацію українських громадян долучатися до лав ЗСУ? Команда аналітичного видання Texty.org.ua запитала про це в українських чоловіків призовного віку — ми замовили дослідницькій агенції Info Sapiens соціологічне дослідження, щоб зрозуміти, що мотивує потенційних призовників іти служити, а що — викликає страх. ❗️ Результати цього дослідження ми представимо та обговоримо під час публічної дискусії «Як збільшити мотивацію українських громадян долучатися до лав ЗСУ», яка відбудеться у Києві 27 лютого, о 13:30 (про місце проведення повідомимо зареєстрованим учасникам у понеділок, 26 лютого). Спікери заходу: ⚡️ Роман Кульчинський — головний редактор аналітичного видання Texty.org.ua ⚡️ Анастасія Шуренкова — дослідниця агенції Info Sapiens ⚡️ Владислав Грезєв — CEO платформи з працевлаштування і рекрутингової агенції Lobby X ⚡️ Колишній високопосадовець Міністерства оборони України (прізвище уточнюється) Будемо раді бачити на обговоренні представників медіа, військових експертів, реформаторів та представників влади, які опікуються змінами у ЗСУ. Щоб долучитися до події, зареєструйтеся тут ➡️http://surl.li/qvbjn

В Україні все ще слухають пісні російською мовою. Так, все дуже змінилося після початку великої війни, і музику з українськими текстами справді слухають найбільше. Ще два роки тому частка українськомовних пісень у топах була мінімальна, тепер ситуація кардинально інша. Але - і це підтверджує наш аналіз щоденних українських чартів на спотіфаї за 2023 рік - російськомовна музика не зникла остаточно. В ході аналізу ми зрозуміли, що на це є кілька причин. Одна з них: в російській музиці є такі жанри, яких не знайдеш в українській. А друга причина - це матюки. В російській музиці повно матюкливих текстів, а в українській - мало. З жанрами можна і треба змінювати ситуацію. А з матюками - дискусійне питання: чи є вони складовою культури, і чи потрібно нам таку культуру розвивати? Відповідь шукаємо і знаходимо в нашому проєкті з журналістики даних. У цій статті також є бонус. Спотіфай не розкриває своїх алгоритмів, але навіть якщо ви будете слухати винятково українську музику - вам все одно підказуватиме російськомовні треки. Перейшовши за посиланням, ви можете долучитися до спільноти людей, які рішуче хочуть це змінити

Коли уряд обмежив виїзд за кордон депутатів, державних службовців та інших представників влади - чимало людей з нашої бульбашки написали пости, сповнені зловтіхи. В такій реакції немає нічого дивного: вона була спровокована не найрозумнішою в світі поведінкою Миколи Тищенка, який вдавав, що опинився на пляжах Таїланду з "робочою поїздкою". Тож коли влада ухвалила рішення обмежити виїзд для представників влади - багато людей сприйняли це як відновлення справедливості. Та в цьому випадку йдеться не про справедливість, а про велику шкоду для України. "У цій історії, як у краплі води, відбивається весь той хаос, який створюють непродумані та емоційні дії влади", - пише автор матеріалу. Урядова постанова № 69 насправді не вирішує жодних проблем, а створює нові. Виходить так, що відпочивати поїхав Тищенко - а платять всі українці, своєю демократією та можливістю бути почутими в світі. Ми вважаємо, що це обмеження слід якомога швидше скасувати. Чому? Пояснюємо в нашому матеріалі

Велика Комишуваха на Харківщині зараз досить далеко від лінії фронту - за 70 кілометрів. А одразу після вторгнення лінія пролягала по річці, ділячи село на дві нерівні половини. Коли сюди приїздить група документалістів, село здається безлюдним. "Тут чути ту тишу, яка настає після великих битв", - думає авторка. Але тиша зовсім несподівано порушується - на вулиці з'являється хлопчик на велосипеді. І чомусь по-військовому віддає честь приїжджим. А згодом вулиця наповнюється місцевими. І вони говорять, говорять, навперейми, додаючи вкрай важливі деталі - ніби творячи епос війни, яка прийшла в їхній дім. У багатьох із них від хат лишилися тільки каркаси з дахами. Іншим пощастило менше - вони приїхали на згарища і змушені були знову їхати геть. А ті, хто залишилися, клопочуться, немов мурахи: хтось закладає стіни піноблоком, хтось відновлює грубку, аби мати опалення хоча б в одній кімнаті, хтось доглядає чужих тварин. "Вже смеркає, і наостанок я все ж таки запитую в людей: який сенс серед цього згарища відновлювати свої будинки? Адже це точкове відновлення життя серед суцільної руїни і цілковита відсутність інфраструктури", - авторка статті ставить запитання, яке здається справедливим не тільки щодо Комишувахи, а й щодо інших українських сіл, які зазнали великих руйнувань. І люди їй відповідають. Бо для них і справді є сенс. Вони мають тут те найважливіше, що не в змозі зруйнувати жодна війна. Читайте в щемливій історії пораненого війною села, і дивіться гарний мистецький фоторепортаж

​Texty.org.ua продовжують серію практичних тренінгів в рамках Школи журналістики даних. 21 лютого 2024 року відбудеться воркшоп "Regex: регулярні вирази для пошуку даних в Google Sheets". На цьому воркшопі ми детально розглянемо, як використовувати регулярні вирази у Google Sheets (Гугл-таблиці) для розв'язання різних завдань обробки та аналізу даних. Під час воркшопу ви дізнаєтеся: - основні принципи регулярних виразів і їхнє застосування у Google Sheets; - як шукати, фільтрувати та заміняти дані за допомогою регулярних виразів; - практичні приклади використання регулярних виразів для розбиття, заміни та фільтрації даних у вашому аркуші. Як і раніше, воркшоп побудований на досвіді команди Texty.org.ua у роботі над проектами з журналістики даних. Тренінг буде цікавий всім, хто працює з даними та хоче навчитися їх шукати і фільтрувати без навичок програмування. Запрошуємо журналістів, студентів, викладачів, аналітиків даних і розслідувачів. Реєстрація за посиланням. Тривалість: 1 година, яка включає сесію питань і відповідей. Тренерка: Євгенія Дроздова, керівниця напрямку дата-журналістики в Texty.org.ua Зареєстрованим учасникам на пошту надійде підтвердження з посиланням на дзвінок в ZOOM. Участь безкоштовна.

Час від часу ми публікуємо експертні коментарі від західних військових аналітиків щодо ситуації на фронті. Ми досить ретельно обираємо, чиї точки зору публікувати, намагаємось перекладати найбільш фахових експертів. Франц-Стефан Гаді - один із таких аналітиків. Австрієць змальовує українську ситуацію в досить похмурих барвах. Він каже, на полі бою досі панує артилерія - і той, хто має перевагу в цьому виді озброєнь, може вигравати в битвах, просуватися вперед та здійснювати прориви лінії фронту. Очевидно, що зараз перевага на боці Росії - Гаді оцінює співвідношення випущених снарядів як десять до одного. В Україні переваги ніколи й не було, а зараз труднощів побільшало зокрема й через те, що західні поставки снарядів затримуються. Та чи є це підставою для песимізму? Франц-Стефан Гаді каже, що ні. Він звертає увагу на те, що співвідношення випущених снарядів було й гіршим для України - в 2022-му році це було двадцять до одного на користь Росії. А втім, це не призвело до падіння української оборони, більше того - в 22-му Україна здійснювала просування і відвоювала чимало окупованих земель. Отже, суть не тільки в математиці? Саме так. Що дозволяє зберігати оптимізм, і як саме це пов'язано з вибудовою нової української стратегії? Читайте наш переклад матеріалу

​Команда Texty.org.ua запрошує на воркшоп «Як досліджувати й аналізувати політичні ток-шоу», який відбудеться онлайн у четвер, 22 лютого, о 14:00. Якщо вас цікавлять нестандартні методи дослідження, реєструйтеся на захід за цим посиланням. Під час заходу учасники дізнаються: - Чому українцям цінно знати, які наративи просувають росіяни через телевізор _ Як працювати зі звуковими файлами за допомогою Python-бібліотек - Які дані можна знайти, аналізуючи звук - Як перетворити звук на текст Тренер — аналітик Texty.org.ua Сергій Міхальков, один із авторів дата-проєкту «Децибели: «оручєсть» на російських політичних ТВ-шоу». Про що проєкт «Децибели» і в чому його цінність? У Росії телевізор — головне джерело «правильної» інформації і ключовий елемент пропаганди. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну «оручєсть» була невід’ємним елементом телевізійних програм. Адже пропаганду формує не лише зміст, а й форма. Texty.org.ua дослідили, на яких темах голос російських пропагандистів зривається на крик. Для цього наші аналітики проаналізували понад 200 випусків трьох популярних російських ТВ-шоу: «Вечер с Владимиром Соловьевым», «Место встречи» і «60 минут».

Такеру Карлсону знадобиться цілий рік, аби зрозуміти, "що це було" - так він відгукнувся про розмову з Путіним, коли повернувся до Штатів. Тугодум! А от російські пропагандисти миттю зрозуміли: це було інтерв'ю року! В один голос вони клянуться і божаться: інтерв'ю було класне! Їм навіть про Рюрика, Батия і Гітлера сподобалося 🤦🏻‍♂️ Сподобалося навіть всупереч очікуванням: спочатку вони й гадки не мали, що вислуховуватимуть про Гітлера,готуючись зовсім до іншого. Коли Карлсон був ще тільки на горизонті, росЗМІ запевняли: от прилетить, от поговорить - і нарешті американці полюблять росіян! Адже бідні реднеки й досі не знають, "що насправді відбувається в зоні СВО". Яка чудова нагода: Путін розкаже Карлсону, Карлсон розкаже американцям, ну а далі - мир, дружба, жуйка, і Україна у них в кишені! Та раптом, за своєю старою звичкою, Путін знову всіх переграв. Велике потрясіння для росЗМІ: диктатор наче з дуба рухнув - і почав нести усю оту псевдоісторичну дичину. Оце так поворот! Але пропагандисти не розгубилися. Швидесенько перевзувшись у повітрі, вони розхвалили те, що почули. Їм не забракло улесливості, аби назвати інтерв'ю "абсолютно феноменальним" і пожалкувати, що пів години навколоісторичної маячні - це було мало. Треба було три години! От скільки років ми вже робимо моніторинги російської пропаганди - досі дивуємося: схоже, росЗМІ ладні вихваляти будь-який лютий маразм, сказаний їхнім диктатором. Те, як люди, які називають себе журналістами, старанно плазують в одному напрямку, але за потреби перемикаються і плазують уже зовсім у протилежний бік - жалюгідно... Хоча ні - нам давно вже їх не жаль. А поки вони плазували, то ледь не проґавили страшну небезпеку: невдовзі в Росії може рандомно впасти сто тисяч ліфтів, які дійшли до крайньої стадії ветхості. Єдиний вихід, який придумали росЗМІ, полягає в тому, щоб зробити ці ліфти придатними до роботи "на папері". А якщо з цього нічого не вийде - що ж, доведеться росіянам шкандибати вгору-вниз... Але й це ще не головна біда. Разом із Россельхознадзором росЗМІ виявили, що росіянам загрожує "многоядная муха-горбатка”. Ця страшна потвора небезпечна через те, що може проникати в будь-які харчі, привезені з однієї далекої країни, і з неабиякою швидкістю там плодитися. Що воно таке і звідки приїхало - читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди