Texty.org.ua

Привіт! Для багатьох із нас телеграм став важливим джерелом інформації. Ми шукаємо тут новини, сповіщення про характер повітряних тривог, розважальний контент тощо. У багатьох із нас є друзі, знайомі та родичі, які служать - тож шукаємо інформацію про "своїх" та їхніх побратимів в телеграм-каналах українських військових підрозділів. Але нещодавно ТЕКСТИ помітили, що в екосистемі каналів українських бригад завівся "черв'ячок". Поштовхом став лист нашого читача, який повідомив, що натрапив на підозрілу інформацію на каналі, який буцімто представляє одну з бригад. Ми перевірили цей канал під назвою "36 бригада ВМСУ - МИ ЖИВІ" - і зрозуміли, що він фейковий. Канал ніби й пише про успіхи українського війська, але серед патріотичних постів тишком-нишком поширює зраду, фейки, проросійські наративи. І тоді ми вирішили з'ясувати, чи є інші канали, які вдають, що представляють українські військові бригади? А якщо є, то про що вони пишуть? Ми зібрали інформацію про соцмережі 187 військових підрозділів. Знайшли їхні телеграм-канали. А потім почали "копати", шукаючи за назвами бригад, аби виявити їхні фейкові "дублі". І знайшли. Що це за канали, яку інформацію вони поширюють, яка за цим проглядається мета, і як відрізнити справжні канали українських військових підрозділів від несправжніх - читайте в нашому дослідженні

Привіт! Режим, який упродовж понад двох десятиліть Путін вибудовував у Російській Федерації, пішов тріщинами. І це стало очевидним для всіх після невдалого бунту Пригожина. Якими ж будуть наслідки? Над цим розмірковують аналітики вашингтонського центру The Jamestown Foundation - наводимо переклад. Після цього бунту більшість росіян намагається сором'язливо відводити очі від проблем, які у них накопичилися за всі ці роки. Так само, як вони воліють не помічати озвучених Пригожиним справжніх мотивів вторгнення Росії до України. Але цей удаваний спокій лише поверхневий. Головною проблемою РФ є те, що вибудуваний натепер режим є недієздатним. Він базується не на прозорій роботі державних інституцій і не на законі. Його основа - нескінченні змови еліт та угоди між різними привілейованими групами. І прямо зараз одну з цих груп намагаються позбавити її привілеїв. До речі, схожу систему недієздатних інституцій, ручного керування та привілейованих еліт колись намагався збудувати в Україні Віктор Янукович. Згодом він був змушений утікати з країни, бо українське суспільство (разом із зацькованими елітами) показало йому, що устрій, який він запозичив у Росії, в Україні неможливий. В Росії немає активного суспільства. Але з'явилися еліти, які зазнають цькування. Висновок вашингтонських аналітиків можна описати українською приказкою "де тонко, там і рветься". То де ж "прорве" наступного разу? Хто очолить наступний бунт в РФ? Відповідь знайдете в нашому перекладі

Привіт! Герої нашого сьогоднішнього матеріалу - власники книгарні у Рівному, пральні в Києві, клініки у Львові та фермери, які вирощують яблука на Одещині. Всі вони отримали грант від урядової програми підтримки малого бізнесу "Є-робота". Ця програма надає лише невелику частку коштів, необхідних для відкриття бізнесу - близько чверті. Про решту підприємцям треба подбати самотужки. Але й це, кажуть, вигідно - програма передбачає, що підприємець поверне кошти державі, сплачуючи податки упродовж наступних кількох років після старту роботи підприємства. "Це все одно що безвідсотковий кредит на три роки", - каже одна з героїнь матеріалу. За умовами програми, підприємець має працевлаштувати щонайменше одну людину. Тут є деякі підводні камені, які подобаються не всім - наприклад, можна наймати лише людей з певних вразливих категорій. Але попри це, наші співрозмовники задоволені. Читайте за посиланням про їхній досвід

Привіт! Сьогодні матеріал в розвиток теми про підрив Каховської ГЕС. А саме - як і що можна вирощувати на землях, де бракує води. Зараз багато говорять про те, що після здійснення росіянами цього злочину український Південь, який славиться рослинництвом, не зможе продовжувати працювати, як раніше. Без системи зрошення, яка діяла за рахунок каналів з Каховського водосховища, люди втратять можливості для поливу - а з ними й рентабельність та прибутки. І тоді вони згорнуть свої підприємства - а Південь на багато років перетвориться на безплідну пустку. Похмура картина. Але чи й справді усе буде саме так? ТЕКСТИ познайомилися з Василем Сокирським - українцем, який має 350 гектарів землі в Омані. Ця країна з точки зору рослинництва - одна з найекстремальніших у світі. Це пустеля, де дощ - велике свято, яке трапляється раз на три роки, а шар родючих грунтів (тобто, пісків) рідко де сягає більше ніж 40 сантиметрів (в Україні, для порівняння, може бути й кілька метрів!) І тим не менш, наш земляк вирощує на своїх ділянках та в теплицях томати, огірки, дині та кормову траву. Трохи менше половини його землі - під поливом. Василь добре знає, які рослини потребують менше води, як працюють зрошувальні системи, як наявність або відсутність води впливає на собівартість урожаю, і як знайти воду там, де її, здавалося б, немає. Читайте його розповідь

Привіт! Сьогодні у нас дуже цікавий матеріал з графікою та супутниковими знімками, який дозволяє відповісти на запитання, чому український наступ має повільний темп. Раніше ми вже писали про суцільне щільне мінування та про парну роботу саперів та снайперів, яка дозволяє долати цю перешкоду. А сьогодні розкажемо про російську систему укріплень - оті "три лінії оборони", про які так часто згадують у ЗМІ. Як вони влаштовані? Якщо ви подивитеся на мапу російських укріплень - то побачите купу маленьких червоних трикутничків. І, швидше за все, подумаєте, що йдеться про якісь окремі окопи. Але це не так. Російські лінії оборони півдня - це не просто мережа окремих опорних пунктів, а ціла фортеця, в якій усі елементи пов'язані між собою. Тому український контрнаступ схожий не на наступ серед “чистого поля”, а більше на штурм величезної укріпленої фортеці. Ми детально показуємо, як влаштовано цю фортецю. Розповідаємо, які переваги вона створює для росіян. І наводимо фактори, які, на нашу думку, вказують на те, що російські війська програють цю битву. Читайте і дивіться

Привіт! На місці, де колись було Каховське водосховище, утвориться пустеля - а міста, які брали воду з нього, потерпатимуть через її відсутність. Це - лише два поширені аргументи, якими послуговуються прихильники відновлення греблі. Як і чимало інших аргументів, вони не витримують критики. Ніяка пустеля не утвориться, а забезпечувати міста водою можна і по-іншому, певна кандидатка географічних наук, доцентка кафедри географії та геоекології ЦДПУ імені Винниченка Ольга Гелевера. Вона пояснює, чому відновлювати Каховську ГЕС не потрібно. Тезово: - після підриву греблі з'явилося 2 тисячі квадратних кілометрів земель - і ці землі можуть приносити користь - зрошувати землі можна за допомогою крапельного поливу, а не каналів від Дніпра. І це дозволить вирощувати культури, які даватимуть більше прибутку, ніж зернові - завдяки відсутності застою, заболочування та цвітіння якість води в Дніпрі стане кращою - люди, які пережили трагедію внаслідок підтоплення, навряд чи знову захочуть опинитися під такою загрозою, навіть гіпотетично - окрім греблі і водосховища, є ще багато способів відновити навігацію по Дніпру - замість того, щоб відновлювати "радянського монстра", можна скористатися прикладом США та ЄС, де вже демонтовано тисячі гребель. Там керуються сучасними підходами в природокористуванні. Докладно аргументи науковиці читайте за посиланням

Цими днями у видавництві «Твоя підпільна гуманітарка» вийшло друком наукове-популярне видання «Мова-меч: як говорила радянська імперія»📕 У ста розділах авторка книжки, письменниця, перекладачка та дослідниця Євгенія Кузнєцова, описала те, як у часи Радянського Союзу мечем стала російська мова. Рідна ж мова у боротьбі з імперіями має бути щитом🛡 19 липня о 17:00 Євгенія Кузнєцова долучиться до марафону благодійних подій «Вокс Україна» та у форматі онлайн-лекції розповість: 📝 як саме російська мова стала в СРСР мовою престижу і як її статус утримується досі, 📝 про радянські, часто неусвідомлені нами, сліди у сучасній мові, 📝 про «велику» російську літературу та традиції радянського перекладу. Також йтиметься про вплив тоталітаризму на мову, про мовні права та мовну травму. Для участі у події потрібно задонатити на підтримку ЗСУ та зареєструватися. Озброюймо себе корисними знаннями та добрими справами! @vox_ukraine

Привіт! Серед європейців поширене таке уявлення: "Русь дорівнює Росія. А Україна... Що таке Україна? Це частина Росії?" Відповісти на запитання про те, звідки взявся цей міф, дуже просто. Це псевдознання європейцям прищеплюють з дитинства - через дитячі книжки з історії. У цьому пересвідчилася наша авторка, яка живе зі своєю дитиною у Великій Британії. Натрапивши вперше на російський наратив у дитячому підручнику з історії, вона вирішила перевірити: а що ж робиться в інших дитячих книжках? Вона вирушила до книгарні та бібліотеки і перегорнула цілі гори, цілі "еверести" дитячих книжок. І чим довше вона це робила, тим більше розлючувалась. Виходить ось що: Росія створила грандіозний історичний міф - і змусила весь світ у нього повірити! Що пишуть про нашу історію у британських історичних книжках? Що з цього приводу кажуть українські історики? Чи можуть іноземці знайти альтернативу надзвичайно поширеному історичному російському наративу? Читайте докладно

Привіт! На південному фронті тривають запеклі бої, і до них прикута вся увага. Тим часом навколо Бахмута теж відбувається дещо цікаве. Сьогодні хочемо про це розповісти - і показати на мапах. Навесні росіянам вдалося витиснути українські війська з міста, затискаючи його в кліщі і порушуючи логістику. Одночасно вони штурмували Бахмут "в лоб", кидаючи на нього нові й нові "м'ясні хвилі". У травні почалися зворотні процеси. Щоправда, ЗСУ не влаштовують безглуздих лобових штурмів, а виконують завдання трохи по-іншому. Вони не тільки тиснуть на фланги й руйнують росіянам логістику, а й створюють загрозу пастки для окупантів. Сили оборони України вже використовували тактику вогняних мішків - коли російські загарбники опинялися на добре прострілюваній нашою артою території. Схоже, саме таку долю вони готують ворогам і на цей раз. Як це відбувається, до чого призведе, і який матиме інформаційно-психологічний ефект - розповідаємо

Привіт! Команда моніторингу російської пропаганди пішла у відпустку на місяць, тож сьогодні моніторингу не буде. Натомість пропонуємо матеріал на актуальну тему - про касетні боєприпаси. Відтоді, як Джо Байден схвалив їх надання Україні, всі тільки про них і говорять. Дехто сприймає касетні боєприпаси ледь як не панацею, яка може принаймні частково замінити західні літаки. Навряд чи це так - і тим не менш, це нова велика загроза для ворога. Польський військовий експерт Ярослав Вольський пояснює у твіттер-треді нюанси застосування цього виду озброєння. Звичайно ж, у касетних боєприпасів є деякі недоліки. Наприклад, досить великий відсоток з них не розривається. Однак ті, які розриваються... здатні зробити ворогу справді великий бадабум. Читайтеперекладений нами твіттер-тред Ярослава Вольського

Привіт! Днями ми трохи розповідали про снайперів і про те, якою є їхня робота зараз. Це була коротка замітка. Тепер трохи деталізуємо - один з українських снайперів дав нам розлогіше інтерв'ю. Розповів чимало цікавого. Наприклад, про те, що зараз сапери, які займаються військовим розмінуванням у сірій зоні, не можуть працювати без снайперів. Снайпери виконують роль і розвідки, і прикриття. Також вони допомагають штурмовим командам, щоб ті могли підійти якомога ближче до позицій ворога. "Коли працює снайпер, ворог не хоче навіть голову піднімати з окопів. У нього вмикається інстинкт самозбереження, бо він розуміє: вийти з укриття - це одразу смерть", - каже Володимир. Він також докладно пояснює, чому зараз українські снайпери переграють російських. Це стосується і зброї, і набоїв, і дальності стрільби. Більше - в інтерв'ю за посиланням

Привіт! Після пригожинського бунту минуло майже два тижні - і пилюка вже вляглась. Так само вщухли й емоції, і тепер можна об'єктивно подивитися на наслідки та зміни, викликані цією подією. В цьому ТЕКСТАМ допомагає Максим Паламарчук з Національного інституту стратегічних досліджень. Він говорить про те, яким був інформаційний супровід заколоту в РФ. Тамтешні псевдоЗМІ досить швидко оговталися від першої розгубленості - і відпрацювали свій номер. Який спрацює для російського населення. А от щодо істеблішменту такої впевненості немає - адже Путін, якого старанно змальовували як переможця, не запропонував своїм вельможам головної деталі: "голови" переможеного суперника. І звідси, на думку автора, бере початок слабкість вождя. Чи можна буде якимось чином приховати цю слабкість або чимось замістити її? Що означає гарячкова активність зі зміщенням деяких армійських керівників? Чи вдасться Путіну та його оточенню повністю прибрати до рук створену Пригожиним бізнес-імперію? І, власне, що буде далі? Те, що метою заколоту не було скинути Путіна, стало ясно на другий день після початку. Тоді що було метою? І чия це мета? Читайте докладно в матеріалі Максима Паламарчука