Texty.org.ua

Поки російське населення слухає путінську маячню про "демілітаризацію та денацифікацію" як головні цілі війни РФ в Україні, окупанти не втомлюються збирати врожаї на захоплених українських землях. Чи вплинув на кількість цих врожаїв підрив російськими військовими Каховської ГЕС? Коротка відповідь - ні. Якщо докладніше, то урожайність знизилася лише на окупованих територіях Херсонщини, де рослинництво традиційно залежить від зрошування. На інших окупованих територіях загарбники нарощували сільськогосподарське виробництво у 2024 - 2025 роках після деякого просідання в перші роки війни. Зокрема, вони зібрали непогані врожаї пшениці та соняшнику. Допомагає окупантам і те, що фронт зсувається вглиб української території, а замість ЛБЗ розростається кілзона. Внаслідок цього вони отримують можливість збільшувати с/г виробництво в глибшому тилу Донеччини та Луганщини. Докладно про це, з графіками та мапами - в нашому свіжому проєкті з журналістики даних

​Пам’ятаєте "палац пам’яті" з серіалу BBC "Шерлок", де герой Камбербетча розкладав розрізнені факти по уявних кімнатах і складав з них цілісну картину? Робота з відкритими даними — той самий "палац пам’яті" в реальному світі. І саме такого способу мислення навчає новий освітній серіал "Основи роботи з відкритими даними" на платформі Дія.Освіта. За вісім коротких серій глядач проходить шлях від базового розуміння, що таке відкриті дані, до вміння бачити за цифрами реальні процеси, знаходити аномалії, будувати аргументи й перетворювати набір цифр на інсайти та історії. Завдяки відкритим даним в Україні вже створені сервіси Prozorro, Є-Data, OpenDataBot, YouControl, SaveEcoBot, ЛУН Місто та EasyWay. Освітній серіал буде корисний журналістам, аналітикам, держслужбовцям, розробникам, підприємцям і дослідникам — усім, хто працює з даними та публічною інформацією й хоче розуміти, як влаштовані процеси в державі, економіці й суспільстві. Реєструйтеся на курс "Основи роботи з відкритими даними" на платформі Дія.Освіта

Якщо ви зайдете у будь-який російський зет-паблік буквально через півгодини після чергового удару по українській енергетиці, вас пересмикне. Автори каналів подають наслідки цих ударів як неабияку перемогу. Коментарі взагалі важко читати без презирства: росіяни відчувають ледь не звірячу насолоду від того, що в оселях киян та мешканців інших українських міст холодно і темно. Їх тішить в тому числі, що холодно і темно дітям та старшим людям, бо всі ці люди, мовляв, "платять податки на українську армію". Вони смакують кожен новий удар - і закликають до ще сильніших. Звичайно, легко викликати звірячі емоції, звертаючись до тих, хто втрачає або вже втратив людську подобу. А от в західному інформаційному полі російські пропагандисти діють інакше. Ми дослідили розкручений англомовний російський пропагандистський ресурс "Лорд Бебо" в мережі X. Це доволі знана мережа з понад 700 тис. читачів, яка подає англомовним читачам пропаганду РФ у її чистому, дистильованому вигляді. І тут - жодних переможних реляцій. Навпаки: для західного користувача наслідки ударів намагаються применшити. Розповідають, що в Києві люди ходять в ресторани і нічні клуби, мають розкішні домівки зі світлом і теплом. А ще - щосили розкручують контент (в тому числі створений ШІ) про російську Камчатку, де випали аномальні сніги, і показують, як від цього весело тамтешнім дітям. Мовляв, у нас теж холодно - і нічого. Одна з можливих причин, чому наслідки ударів намагаються "запетросянити" - росіяни хочуть зменшити потік гуманітарної допомоги, який надходить до України з країн ЄС. Цей потік викликає у пропагандистів справжню лють. Але є й інші причини. Про них - в нашому матеріалі

Якщо співставити мапи України з іншими європейськими країнами з цього матеріалу, можна побачити разючу різницю між тим, як влаштована енергомережа у нас і у них. В Україні це в цілому невелика кількість магістральних ліній високого вольтажу з низкою потужних електростанцій в різних частинах мережі. У Західній та Центральній Європі - ціле павутиння з ліній нижчого вольтажу, на яке, немов бісерини, нанизані електростанції високої, середньої, низької і зовсім малої потужності. Між цими двома мапами - прірва. У Західній і частково Центральній Європі мережі формувалися з бізнес-логіки: конкуренції, ефективності, близькості генерації до споживача. В тоді ще радянській Україні мережу орієнтували на можливість тотальної війни й надпотужної промисловості. По суті, те, що нам дісталося - це надійний, але застарілий бункер. Те, що створено в Європі - високоефективна мережа, орієнтована на споживачів і бізнес. І значно краще захищена від ударів. Як нам вийти з цього "бункера" і створити кращу, ефективнішу і захищенішу систему? На основі нашого спілкування з різними експертами, енергетиками та профільними спеціалістами можемо виділити три майже консенсусні кроки. Читайте в нашому матеріалі

"Ця ідея, що ми можемо завдати Росії стільки втрат, щоб вона колапсувала, — абсолютно ідіотська і не має жодної цінності в стратегічному чи операційному плані. Вона приносить лайки в соцмережах — і все. Це не стратегічна перемога!" Так каже Райан О'Лірі, колишній командир Chosen Company — добровольчого підрозділу іноземних бійців. Колишній сержант Національної гвардії Айови, він брав участь у війнах в Іраку та Афганістані, а з 2022 по 2024 рік воював у ЗСУ. На думку військового, концентрувати зусилля підрозділів БПЛА на винищенні російської піхоти абсолютно неправильно. Ось одне із його пояснень: "Бригади контролюють окопи. Але ніхто не контролює, що відбувається за 20-80 км в нашому тилу, тобто в нашій глибині. Коли ніхто не "володіє" глибиною, ніхто її не захищає. Коли ніхто її не захищає, Росія заповнює її дронами. Коли Росія заповнює, логістика сповільнюється. Коли логістика сповільнюється, фронти тихо колапсують. Достатньо зрозуміло? Мабуть, ні для України. Продовжуємо трубити про 30 тисяч+ убитих на місяць, поки втрачаємо території через це лайно". Потрібно контролювати і зачищати глибину по той бік фронту і захищати свою глибину, каже Райан О'Лірі. І тут ми з ним згодні. Але є й речі, з якими ми не погоджуємося. Читайте наші ремарки наприкінці статті. І долучайтеся до дискусії в коментарях

Чи можуть загрозливі звуки війни асоціюватися з певними кольорами? Відома українська художниця Алевтина Кахідзе вважає, що так. З нею погоджується багато українців. "Свист — це щось на кшталт білого. Він вирізняється з-поміж усього іншого. І якщо ти його чуєш, вмикаються зовсім інші інстинкти. Це не колір, це справжня смерть. Свист ракети", — каже одна з учасниць проєкту "Червоного хвиля найдовша". Вона — серед тих 60-ти ветеранів, цивільних, які перебували під окупацією, дітей, які виїхали з країни, з якими поговорила Алевтина Кахідзе. На основі цих інтерв’ю художниця візуалізувала звуки війни: вибухи, постріли, загрози з неба, а також помилкові звуки війни (шуми, які лише здаються пов’язаними з війною). Вона поєднала записані звуки (прямі свідчення і записи з поля бою) з музикою — і асоціації опитаних перетворилися на світловий та відеоарт, що заповнює фізичний простір. Ми представили лише частину цього проєкту — показали, який звук із яким кольором асоціюється в різних груп людей. Ви теж можете проголосувати й описати свої асоціації за посиланням

Як влаштована енергомережа України? Сьогодні розповідаємо про це простими словами, у форматі "для чайників". З нашого матеріалу ви дізнаєтесь про те, за що відповідають ГЕС, ТЕС та АЕС, у який спосіб вони виробляють електрику і через яку мережу ця електрика надходить від великої генерації до маленького споживача. Розповідаємо, що таке трансформатори, ЛЕП, підстанції і розподільна мережа. І не тільки розповідаємо - показуємо на дуже наочних ілюстраціях. Також у статті мова про те, що відбувається, коли російські атаки "виносять" одну або кілька ланок з цього ланцюга; як енергетики "латають дірки"; як надходить електрика з Європи, чому її не завжди можна купити стільки, скільки потрібно, і чому не завжди закуплена енергія доходить до споживачів, які її найбільше потребують. Дочитайте до кінця статті - там кілька корисних порад, як кожен споживач маленькими і непомітними діями може зробити свій внесок: зменшити навантаження на систему і допомогти їй впоратися в ці непрості часи. Читайте і дивіться ілюстрації

Упродовж усієї зими російські зетники повторюють одну й ту саму геноцидальну мантру: потрібно заморозити українців. З якоїсь дивної причини вони вважають - щойно у домівках стане холодно, українці побіжать на майдан скидати владу. Але це так не працює. Коли погіршуються побутові умови проживання, люди насамперед думають про те, як підняти їх до настільки комфортного рівня, наскільки це можливо - а не про те, щоб бігти на вулицю у двадцятиградусний мороз і влаштовувати масовий протест проти влади. Тим більше, що погіршення побутових умов здійснює не наша влада - а влада сусідньої схибленої країни агресорки. Наша сьогоднішня стаття - чудова ілюстрація когнітивної помилки росіян. Після останніх прильотів по Києву, коли світло почали давати "по краплі", а в багатьох домівках було холодно, кияни дбали про те, щоб їхні родини були в теплі, мали що їсти, могли помитися і скористатися побутовою технікою. Ми зібрали п’ять історій про те, як сім’ї живуть в умовах цієї важкої зими, і які лайфхаки використовують. Читайтев нашому матеріалі

Після того, як прилетіли добрі дрони чи ракети по теплоелектростанції та теплоелектроцентралі в Білгороді, РФ, це місто та частина області занурилися в морок, холод і антисанітарію - мінус електрика, мінус тепло, мінус водопостачання і каналізація. Білгород став "забороненим містом", про яке не говорять російські ЗМІ - так, ніби воно вже вимерло. Тим часом українська енергосистема після десятків масованих ударів РФ якимось чином піднімається, обтріпується від пилюки і працює далі. Як так виходить, що українська енергосистема досі жива? І, що важливіше, чи залишатиметься вона живою й надалі? Сьогодні у нас дуже цікавий співрозмовник - Володимир Кудрицький, колишній голова правління Укренерго. Кудрицький був позбавлений посади з подачі фігуранта "міндічгейту" Германа Галущенко. Разом із ним шукаємо відповіді на ці питання. У нашій розмові - про хаос в управлінні енергетичною сферою, коли всі відповідають за все, але конкретного відповідального немає. Про те, як українську енергосистему рятують європейськими та американськими грошима - і чому зараз рятують менше, ніж раніше. Про розподілену генерацію, укриття від "шахедів", роль ППО - і багато інших цікавих речей. Читайте докладно. Посилання додаємо (і перепрошуємо за прикру помилку з посиланням у попередньому дописі)

Мініелектростанції, розподілені по місту, які одночасно дають домівкам електроенергію і тепло... Пам'ятаєте, скільки розмов про них було у Києві в усі попередні роки? І не тільки розмов: столиця навіть отримала одну когенераційну газопоршневу установку на 1,5 МВт від USAID, і навіть домовилася про закупівлю ще 15-ти на 60,5 МВт у словацької компанії. То де ці мініелектростанції? Це питання особливо актуальне зараз, коли містяни після російських обстрілів раз за разом потерпають від холоду і темряви. Звісно, такі когенераційні установки коштують дорого, а їх встановлення пов'язане з певними труднощами. Але Київ - не найбідніше місто: наприклад, в кінці 2024 року в звітах про виконання бюджету фігурували залишки у 13 мільярдів гривень. І якщо дуже захотіти, з будь-якими труднощами встановлення можна впоратися. ТЕКСТИ зробили запит до КМДА, аби знайти сліди когенераційних установок, які мали з'явитися в столиці наприкінці 2025 року - якраз напередодні цілком прогнозованих російських обстрілів. Що вдалося з'ясувати - читайте в нашому матеріалі

Читаючи цю історію, так і хочеться зауважити: кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями! Втім, сарказм не до кінця доречний, адже історія Тревора Ріда - про відновлення гідності, справедливості і бажання помсти. Тревор - американець, який чотири роки служив у морській піхоті. Він не мав бойових відряджень, після закінчення служби працював за контрактом у сфері безпеки в Афганістані та почав зустрічатися з росіянкою Ліною. Одного разу після вечірки у Москві він був настільки п'яний, що потрапив у поліцію і нічого не пам'ятав. Йому нічого не пред'явили, але він не міг піти через брак знань російської і чекав на Ліну. Але Ліна не приїхала, натомість прийшов слідчий, який продемонстрував зовсім інше ставлення. Він вирішив засадити Тревора до в'язниці через напад на поліцейських, якого насправді не було. Почався шлях американського морпіха до російського Гулагу - так він окреслює своє перебування в ув'язненні. Після звільнення з неволі усе, чого він хотів, це відновити справедливість - і приєднатися до українських бійців на лінії фронту. І хоч його батьки були шоковані, Тревор Рід це зробив. Як це було - читайте в його розповіді

"Для України важливо не романтизувати події, а тверезо оцінювати: чи ослабне союз Тегерана з Москвою і чи не перетвориться іранська криза на новий глобальний відволікаючий фактор". Про такий прагматичний підхід в оцінці протестів у Ірані говорить наш сьогоднішній співрозмовник, сходознавець і директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. Він пояснює, чому те, що сьогодні відбувається в Ірані - ще не революція, але класична революційна ситуація, причому не в емоційному, а в аналітичному сенсі. Як склалася ця ситуація, і чому вибухнуло саме зараз? Ще одна цікава думка - про підтримку спадкоємця престолу Рези Пехлеві. Вона не означає, що іранці так уже хочуть монархії, а радше непокояться про збереження цілісності своєї держави, якщо режим аятол зазнає краху. Також в інтерв'ю: чому інфляція призвела до протестів саме зараз, хто такі базарí і чому важлива їхня роль, і чому Україні невигідна війна в Ірані. Читайте докладно