Texty.org.ua

​Зимові відключення світла в столиці — це не лише цифри в графіках ДТЕК, а й тисячі людських історій і невидимих стратегій виживання: від пошуку тепла в «Пунктах незламності» до переобладнання квартир на автономні енергоострови. Команда Texty.org.ua прагне вийти за межі офіційної статистики та побачити реальну картину життя в умовах енергодефіциту. Ми хочемо задокументувати цей досвід, щоб зрозуміти, як спільні виклики трансформують міське середовище та побут киян. Ваші історії допоможуть нам проаналізувати, наскільки стійким є Київ насправді та які рішення допомагають містянам долати найтемніші часи. Ми просимо вас поділитися своїм досвідом, заповнивши нашу анонімну анкету. Це займе лише кілька хвилин, але стане важливим внеском у наше дослідження міської стійкості. Розкажіть про свій досвід переживання блекауту в Києві за цим посиланням: https://tinyurl.com/49ha868w

У голлівудських апокаліптичних фільмах про те, як поводяться люди, коли зникають блага цивілізації, усі зазвичай керуються власним егоїзмом і дбають тільки про себе. Але творці фільмів помиляються - принаймні, щодо українців. Про це свідчить досвід Вишгорода. У столичному передмісті на тлі тотального блекауту - відсутності електрики, води і опалення - люди гуртувалися і допомагали одне одному. Блекаут стався після чергового удару Росії по українській енергетиці 27 грудня. Наша співрозмовниця, вишгородка Олена, каже: очікували, що новий рік зустрінуть без світла. Однак відчуття колапсу не було: в місті працювали магазини й аптеки, а місцева влада, ДСНС та Червоний Хрест швидко розгорнули пункти незламності та обігріву. Родина Олени мала "дачні" баки для води, які повісили на кухні та у ванні, а також потужну зарядну станцію. Щоб підзарядити її, доводилося спускатися з 11 поверху і їхати в пункт незламності. Одночасно Олена та інші сусіди, які виходили на вулицю, допомагали немічним, які живуть у їхньому під'їзді. Так у ці дні робило багато вишгородців. Багатоповерхівка, в якій живе Олена, була підключена до власного генератора - однак цей пристрій вийшов з ладу незадовго до блекауту. Він і раніше ламався: це недорогий і не дуже потужний генератор, який купили на зібрані з будинка кошти: здали їх менше половини мешканців. Це було ще після відключень 2022 року. Але тепер, після того, як у домівки вишгородців повернулася електрика, вирішили підготуватися краще: 80% людей "скинулися" на новий генератор. За словами нашої співрозмовниці, у місті не бракувало незадоволених, але в цілому і влада, і енергетики відпрацювали гідно. Як це було - читайте в її розповіді

Після часткової легалізації канабісу в Сполучених Штатах найбільше зростання споживання фіксується серед старших людей. Якщо 20 років тому лише один із трьох сотень людей віком від 65-ти і старше повідомляв, що вживав марихуану протягом останнього року - то тепер це кожен десятий. The Economist пояснює, що однією з причин канабісового буму є те, що нинішні літні люди - це колишні хіпі. Аналіз журналу свідчить, що понад половина сеньйорів, які сьогодні вживають канабіс, вперше спробували його більш ніж 15 років тому. Однак причина не тільки в цьому. За допомогою канабісу старші американці знімають біль, рятуються від безсоння і знижують тривожність. "Споживачі наполягають, що він полегшує симптоми багатьох проблем зі здоров’ям. У новій робочій доповіді навіть стверджується, що для частини літніх американців він може бути життєво необхідним", - пише журнал. Дослідники з Університету Еморі вважають, що надання літнім американцям доступу до марихуани не тільки дозволяє їм почуватися краще, а й рятує життя. Як вони це доводять - читайте за посиланням

Страх, ненависть - і дика, шалена, люта заздрість. Після 3 січня, коли американські десантники захопили венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, російські пропагандисти пережили справжню гаму дуже бурхливих почуттів. Коли надійшли перші новини про операцію в Каракасі, серед зетників панувала обережна надія: от, мовляв, венесуельці зараз накостиляють американцям, от вийдуть на вулиці прості люди і візьмуть в полон американську десантуру... Наївні! Звісно, не так сталося, як гадалося. Після прикрої для росіян події вони вибухнули жовчю. От, мовляв, як треба було, та Росія не зуміла - бо вміє тільки пи... брехати, якщо висловитись цензурно. Далі все розвивалося за сценарієм горілчаного чаду: від агресії перейшли до ниття, а потім впали в примітивні філософствування. А коли протверезіли, подумали, що треба якось виправдати Расію-мать і перевести стрілки на якихось інших "винних" - котрих і знайшли у більш ніж достатній кількості. Можна вічно дивитися на кілька речей: як горить вогонь, як тече вода, як трудиться людина - і як коробить російських пропагандистів. Наприкінці минулого і на початку цього тижня їх коробило, не побоїмося цього словосполучення, дуже потужно. Ми зібрали всі реакції у нашому моніторингу роспропаганди. Читайте і насолоджуйтеся

Одеса, Затока, Чорноморськ, Південний - ці українські назви останнім часом постійно звучать у зведеннях про обстріли. Чому Росія безперервно їх атакує? Про особливості транспортної інфраструктури на Одещині та спроби вивести її з ладу розповідає економіко-географ, асоційований дослідник Міжуніверситетської науково-дослідницької лабораторії "Географія міст" (Париж, Франція) Іван Савчук. Є кілька ключових моментів. По-перше, логістика. Йдеться і про можливість України торгувати з іншими країнами, виступаючи надійним постачальником зерна та інших ресурсів. І про можливість отримувати ресурси від інших країн - зокрема, таку необхідну нам зброю. По-друге, мова про роль України як транзитера. Допоки триває війна, а Росія постійно тримає під прицілом "морські ворота" України - страхові гіганти відмовляються покривати воєнні ризики, і наша країна втрачає важливу статтю доходу. По-третє, Україна не може розвивати свою транспортну інфраструктуру в цілому, не може якісно долучитися до міжнародних транспортних коридорів. "У транспорті немає випадкових рішень - це застигла геополітика. Вона завжди відображає географію країни й державну стратегію, зафіксовану в рейках та автошляхах", - каже Іван Савчук. Читайте цікаву розмову з фахівцем

Майже 80% українських користувачів довіряє інформації з Телеграму - це більше, ніж довіра до Ютубу, онлайн-медіа чи інших соціальних мереж. Попри анонімність, слабку модерацію та брудні прийоми, про які вже не раз писали в медіа, користувачі кажуть: "Телеграм - "свій" простір". Адже інформація тут надходить не через алгоритм, а через особисту підписку. Такі висновки ґрунтуються на опитуванні користувачів Телеграму, проведеному Telemetrio із 17 по 24 листопада 2025 року. Ми отримали звіт Telemetrio і розповідаємо про найцікавіше з нього: 🔸В центрі уваги в українському сегменті Телеграму, який залишається надзвичайно політизованим - Володимир Зеленський. За ним ідуть Віталій Кличко та Петро Порошенко. 🔸Однак політика - це не гроші. Найбільші рекламні бюджети зосереджені не в сегменті політичного контенту, а в маркетплейсах, ритейлі, телекомі та ставках. 🔸Телеграм перестав бути місцем одного-двох улюблених каналів. Користувачі активно підписуються - і так само активно відписуються, а понад 60% користувачів регулярно чистить свої підписки. Більше цікавих висновків про те, як змінився Телеграм за останній рік - і за останні 5 років - читайте в нашому матеріалі

Десять мільйонів років тому люди - вірніше, наші предки - дізналися, який на смак алкоголь. І їм сподобалося. Відтоді триває "роман" людства зі спиртними напоями - однак останнім часом споживання досягло піка й пішло на спад. Чому так відбувається, досліджує The Economist. У цій статті - про "гіпотезу п’яної мавпи", спільного предка людей, шимпанзе та горил. Цей предок набув мутації, яка дала змогу ефективніше виводити етанол із тіла. Одночасно змінювалося середовище проживання: тропічні ліси занепадали, 90% людиноподібних мавп вимерли, а вижили лише ті, які спустилися з дерев і почали збирати плоди на землі. Вони знайшли фрукти, які почали бродити, із вмістом алкоголю не більш як 5%. Так почалася ця хмільна історія. Чому алкоголь, який по суті є отрутою для багатьох тварин, "прижився", видозмінився і став таким популярним? Завдяки соціалізації. Він допомагав поєднуватися різним спільнотам, які без нього могли почувати одне до одного лише страх і ворожість. У статті пояснюють хімічну дію алкоголю і те, як вона здатна змінювати стосунки між людьми та спільнотами. А що з алкоголем зараз? Його набагато легше дістати, ніж тоді, коли нашим предкам доводилося шукати гнилі ягоди. Але багатьом вже не хочеться, і вони шукають щось натомість: з такою самою дією, але без шкоди для здоров'я. Докладно - у нашому перекладі

У "ТЕКСТІВ" тривають різдвяно-новорічні канікули, але хотілося б сказати щось за підсумками цього року. І щоб не про політику і не про війну. Тож сьогодні розкажемо про українські стрічки, які цього року найбільше дивилися на Netflix (ці фільми доступні на платформі в Україні). Слід зазначити, що цьогоріч до топів українського Netflix потрапило лише 10 вітчизняних фільмів - на 12 менше, ніж торік. Однак дивилися їх значно довше. Цілих 13 тижнів у топі пробула легка комедія "Відпустка наосліп" - про надокучливу шефиню київського підприємства, яку втомлений від неї колектив відправляє відпочивати в Карпатах. У подорожі на неї чекає безліч сюрпризів. Це не єдина комедія, яку охоче дивилися - на другому місці за тривалістю переглядів опинилася стрічка "Песики" з Лесею Нікітюк. А ще в десятці кіно про попутників у поїзді, які зазнають трансформації за одну ніч, про радянську каральну психіатрію, про волонтера, який вивозив людей з Бучі, і навіть фільм жахів про бункер на дні Каховського водосховища. Словом, є що подивитись. І не тільки на Netflix - є варті уваги фільми, які платформа не купила. Наприклад, супер-популярний "Ти - космос". У нашій добірці розповідаємо про кіно цього року, варте перегляду. Читайте і дивіться. А ми почуємося вже невдовзі. Гарних і тихих свят!

"Чорноморський флот перебуває на остаточному шляху занепаду. Росіяни більше не здатні захистити свої найцінніші активи навіть у найбезпечнішому порту - від морських сил, які взагалі не мають екіпажних кораблів". Так характеризує становище ЧФ РФ відомий історик та дослідник війни Філліпс О'Браєн. У своєму свіжому тижневому огляді робить акцент на успішних діях України на морі не тільки проти російського військового флоту, а й проти торгового. Що стосується військового флоту - тут О'Браєн згадує про те, як Україні вдалося загнати його в Новоросійськ, ізолювати і змусити там відсиджуватися. Але навіть відсидітися не завжди виходить: атака на російський підводний човен українським безпілотником в захищеній гавані Новоросійська показує, що тут теж запахло смаленим. Як приклад вдалої операції проти торгового флоту аналітик наводить атаку проти танкера Qendil у Середземному морі. Він пояснює, що вона важлива з кількох причин і свідчить про те, що перші удари по танкерах були не попередженням, а стартом великої кампанії. Чому війна на морі має значення, і чому Україна, схоже, тримає на прицілі Ахіллесову п'яту Росії - читайте в нашому перекладі

Це такий матеріал, від якого часом посміхнешся, а часом стане сумно. Про Одесу - місто, за яке минулого тижня вболівала вся Україна. "Одеса. Графік світла: схІд - 07:34, захІд - 16:10". Це - один із мемів, яким одесити відповідають на російську атаку, внаслідок якої місто залишилося без електрики. На фото - сонце над морем. "В Одесі здаються тільки квартири!" - інший хіт цих важких днів. Одесити зберігають оптимізм та почуття гумору. На другий день після атаки, 13 грудня, місто залишається без електрики й води. Але вимкнути сонце росіяни не здатні. Тож багато сімей ідуть гуляти до моря - з дітьми, собаками, їжею, термосами. На щастя, природний газ у будинках і не зникав. Одеса - це завжди багато позитиву, чого не скажеш про місцеву владу. Містяни певні: начальник Одеської МВА Сергій Лисак у місті тимчасово. Він хоче гарних результатів напоказ, а не відповідальності. У деяких районах ситуація зараз краща, деякі й досі потерпають, та тим часом на селищі Котовського замінюють бордюри, а в центрі висаджують дерева. Кажуть, комунальники так "салютують" новому очільникові МВА, який полюбляє бачити бюджетників за роботою в суботу. Як жила Одеса в ці дні, як жартувала, рятувала, згадувала тяжчі часи - читайте в репортажі

За останній рік у використанні наземних роботів на фронті стався технологічний прорив. Як жартують самі оператори НРК, це можна порівняти з переходом від кнопкового телефона до смартфона. А доти - було "багато скепсису і дивних запитань", каже наш співрозмовник Математик, який керує підрозділом НРК. Адже звичайна техніка все ще могла під'їхати близько до лінії фронту - не так, як тепер, коли панує кіл-зона - тож було чимало сумнівів у потрібності НРК. Крім того, не було розуміння, як у робота працюватиме зв’язок, що із захистом від ураження тощо. Головне завдання цих роботів - логістика та евакуація. "Є бойові модулі, кулемети, гранатомети, мінувальники, розмінувальники та інші засоби. Насправді це все круто. Це все треба розвивати. Але 95 відсотків - це логістика", - каже Математик. І пояснює, що якби за допомогою НРК покрили логістику й евакуацію хоча б наполовину, нашим Силам оборони по всій лінії зіткнення було б легше в рази. У цій статті - класний фоторепортаж, який показує велику різноманітність НРК. А також відповіді на питання, як із кадрами для роботи з НРК, в чому специфіка управління ними, як навчитись. І, звісно, якою є наша перевага в застосуванні НРК, і як розвивається ситуація у ворога. Читайте і дивіться

Діана Панченко, Анатолій Шарій, Ігор Гужва - усі ці любителі Росії чомусь не поспішають жити на її території. Не їздять на курорти Забайкалля, і не викликає у них жодного туристичного або журналістського інтересу ані Магадан, ані Воркута. Натомість гроші, отримані за дифірамби Росії, Путіну та Кремлю, охоче витрачають у Дубаї, витріщаються на ренесансні картини в музеях Відня, осягають "три стадії духа" на альпійських ретритах. Окрім уже згаданих персонажів, у нашому сьогоднішньому матеріалі - про те, як влаштувалися за кордоном Олеся Медведєва, Антоніна Бєлоглазова та донька Андрія Деркача, любителька олів'є Тетяна Терехова. В Україні за багатьма з цих персонажів плаче тюрма. І є за що: наприклад, за державну зраду. Однак у Віднях і Дубаях вони пишуть листи до урядів про те, що вони - бідолашні жертви, яких утискають за їхню політичну або громадянську позицію. Хуцпа як вона є. Докладно - в нашому матеріалі